... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
Концепція «margin of appreciation» дає гнучкість, яка необхідна для уникнення руйнівних протистоянь між Європейським судом з прав людини та державами-членами Ради Європи. Вона робить можливим, щоб Суд знайшов рівновагу між незалежністю держав-членів та їхніми зобов’язаннями за Європейською конвенцією з прав людини [9, c. 34-37]. 
Варто зазначити, що свобода розсуду не надає національним органам влади необмежені повноваження, тобто окрім субсидіарної ролі Суду, свобода розсуду тісно пов’язана із європейським наглядом. «Суд відповідає за забезпечення дотримання державних зобов’язань і має повноваження приймати остаточне рішення, чи сумісне обмеження з правами, гарантованими Конвенцією». Така оцінка без сумніву визначає, чи виконували національні органи влади свій розсуд добросовісно та відповідно до букви і духу Конвенції» [5, c. 717-718]. 
Обсяг свободи розсуду – це кількість можливих альтернативних варіантів, з-поміж яких правозастосувальний суб’єкт уповноважений здійснювати вибір свого рішення, – тлумачить вчений М.Б. Рісний [3, c. 8]. 
Схоже існування або відсутність спільної європейської основи між законодавством та практикою Договірних Сторін відіграє ключову роль у визначенні простору свободи розсуду. Дійсно, як правильно вказує Морал, «існування схожих прикладів практики чи правил в різних державах-членах узаконить ширшу свободу розсуду для держави, яка знаходиться в цих рамках і зробить незаконними спроби діяти інакше». На цьому твердженні також наголошувалося у справі «Расмюссен проти Данії»: «… Договірні Сторони користуються певною «свободою розсуду» при оцінюванні, чи виправдовують і до якої міри відмінності в інших схожих ситуаціях різне тлумачення законодавства … Обсяг свободи розсуду буде залежати від обставин, предмету та його передумов; у цьому плані одним з відповідних факторів може бути наявність чи відсутність спільної основи між законодавствами Договірних Держав …» [5, c. 722-723].
Щоб роз’яснити, яким чином співвідносяться межі контрольної функції і свобода дій компетентних національних органів, Європейський суд з прав людини визнав існування такого поняття як межі розсуду держави або свобода дій держави [6; 4, c. 27]. Якщо від держави вимагається забезпечити певні дії або різне ставлення до конвенційного права, то така свобода означає: у держави є «вибір різних способів», які повинні бути застосовані з метою ефективного здійснення прав особи або для того, щоб уникнути свавільної дискримінації. «Межі розсуду», якими користується держава, а саме: законодавчі органи, уряд, судові та інші органи найчастіше визначаються так: – «певні», «широкі». У свою чергу Суд визначив: обсяг вибору держави може відрізнятися залежно від різних чинників, насамперед, предмета і підстави справи. «Межі розсуду» є широкими переважно у справах щодо питань політичної організації, економіки, соціальної моралі, які характеризують демократичне суспільство у державі. Незважаючи на те, є межі розсуду широкими чи ні, вибір держави все-таки може бути підданий оцінці з боку Суду, оскільки останньому належать повноваження щодо розгляду усіх питань, пов’язаних із застосування і тлумаченням Конвенції. При цьому Суд не повинен в жодному випадку підміняти компетентні національні органи. Його завдання швидше у тому, щоб переглянути оскаржувані рішення національних органів, прийняті ними під час здійснення дискреційних повноважень. Отже, контроль Європейського суду і межі розсуду національних органів влади взаємопов’язані. 
А тому допустимість «меж розсуду» національних органів, особливо у питаннях, що стосуються тих чи інших конвенційних прав на національному рівні, виправдовується тим, що Суд, здійснюючи контроль, не може не враховувати правові і фактичні ознаки суспільного життя держави – відповідача та її матеріальне і процесуальне право. Крім того, Конвенція покладає забезпечення прав і свобод людини, закріплених у її нормах, саме на Високі Договірні Сторони. А тому «межі розсуду» держави ґрунтуються на факті, що влада цих держав має тривалий прямий зв'язок з життям своєї країни, з людьми, знайома із ситуацією на місці, а саме з нагальними потребами даного моменту. Тому компетентні органи держави знаходяться в кращому становищі порівняно з міжнародними суддями щодо надання точної оцінки стосовно необхідних рішень у конкретному питанні.
Межі розсуду держави будуть також широкі, якщо від держави вимагається встановити справедливий баланс конкуруючих приватних і публічних інтересів чи прав, які охороняються Конвенцією [8; 7].
Стосовно України, то 23.02.2006 р. був прийнятий Закон України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» [2, с. 14], який визначив систему інституційних та процедурних механізмів виконання рішень ЄСПЛ та запобігання новим порушенням прав, гарантованих Конвенцією. Даний нормативний акт має велике значення для нашої держави, оскільки він увібрав усі сучасні напрацювання Ради Європи, включаючи вимоги рекомендацій Комітету міністрів Ради Європи державам-членам: Rec (2204) 4, Rec (2004) 5, Rec (2004) 6, Rec (2002) 13, та закріпив на законодавчому рівні забезпечення виконання рішень ЄСПЛ шляхом вжиття заходів індивідуального та загального характеру.
Підсумовуючи, варто зазначити думку колишнього Голови ЄСПЛ Ж.-П.Коста [1, с. 14], який стверджує, що Європейський суд повинен не уніформізувати, а, швидше, гармонізувати правовий захист прав людини в Європі, про що свідчить концепція (розроблена самим Судом у своєму прецедентному праві) меж свободи розсуду держави. Межі свободи розсуду залежать від правових і культурних традицій різних країн. Звичайно, в деяких випадках свобода розсуду не може застосовуватись: право на повагу до життя (ст.2) або заборона тортур (ст.3) є абсолютними та універсальними. Навіть право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ст.6 Конвенції, ґрунтується на таких принципах, як незалежність та неупередженість національних судів, які не можуть не братись до уваги. Захист матеріальних прав був би ілюзорним без незалежної, неупередженої та прозорої судової системи. Ж.-П.Коста наголосив, що таке зобов’язання має вирішальне значення у всіх країнах і особливо в такій країні як Україна. 
 
Список використаних джерел:
1. Коста Ж.-П. Роль національних судів та інших органів влади у захисті прав людини в Європі / Ж.-П.Коста // Право України.-2007.-№7.-С.14.
2. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23 лютого 2006 р. № 3477-IV // Голос України.-2006. –№62 (3812). – С.14.
3. Рісний М.Б. Правозастосувальний розсуд (загальнотеоретичні аспекти): автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юр. наук: спец. 12.00.01 «Теорія та історія держави і права; історія політичних і правових вчень» / М.Б. Рісний. – Львів: ЛНУ ім. І.Франка, 2006. – 13 с. 
4. Трагнюк О. Принцип субсидіарності за Європейською конвенцією про захист прав і основоположних свобод 1950 р. / О. Трагнюк // Право України. – 2003. – №1.-С.27. 
5. Onder Bakircioglu – The Application of the Margin of Appreciation Doctrine in Freedom of Expression and Public Morality Cases, German Law Journal, Vol. 08 No.07. – 2007. – Р. 717-718.
6. Case of Barthold v. Germany, judgment of 25 March 1985 // European Court of Human Rights: official website. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-57432
7. Case of Frette v. France, judgment of 26 February 2002 // European Court of Human Rights: official website. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-60168
8. Case of Odievre v. France, judgment of 13 February 2003, § 44-49 // European Court of Human Rights: official website. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://hudoc.echr.coe.int/sites/eng/pages/search.aspx?i=001-60935
9. Helen Fenwick – Civil Liberties and Human Rights, Cavendish Publishing Limited, London, 2005. – Р. 34-37. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція