... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №3
В останні роки розвиток франчайзингових відносин на Україні привертає до себе все більше уваги з боку українських вчених та законодавців. Сьогоднішній стан франчайзингу в Україні є досить динамічним з точки зору зацікавленості зарубіжних компаній у виході і розвитку на українському ринку – в останні кілька років тут зберігається тенденція зростання на рівні 20-25% щорічно. Згідно із прогнозами фахівців, дана тенденція буде витримана і в майбутньому, тож варто очікувати збільшення кількості франчайзингових пропозицій, а що більш очевидно – нових брендів. Першочерговим завданням сьогодні є приведення українського законодавства, що регулює франчайзингові відносини, у відповідність із міжнародними-правовими стандартами, адже штучне стримування його розвитку відбувається насамперед у площині правового забезпечення франчайзингу в Україні.
Серед багатьох провідних вчених-юристів і дотепер ведуться дискусії щодо універсального визначення поняття «франчайзинг», а особливо щодо питання тотожності понять «франчайзинг» і «комерційна концесія» в українському законодавстві. 
Міжнародна Асоціація франчайзингу визначає це поняття як «договірні відносини між франшизодавцем і франшизоодержувачем, де франшизодавець пропонує або зобов’язується виявляти постійний інтерес до діяльності франшизоодержувача в таких сферах, як ноу-хау і навчання персоналу, тоді як франшизоодержувач здійснює власну діяльність під спільним фірмовим найменуванням, форматом і/чи процесом, яким володіє та який контролює франшизодавець, і вклав або вкладе суттєві інвестиції у це підприємство із власних ресурсів» [1].
Згідно із українським законодавством, комерційна концесія - це підприємницька діяльність, що здійснюється на підставі договору комерційної концесії і полягає у наданні однією стороною концесійних відносин (правовласником) другій стороні (правокористувачеві) на строк або без визначення строку права використання на платній основі комплексу належних правовласнику виключних прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг [2, с. 624].
Нажаль, сьогодні регулювання франчайзингового договору не має правового закріплення в Україні. Існує лише поняття договору комерційної концесіі, визначення якому дається в Господарському та Цивільному Кодексі України. На основі принципу свободи договору сторони можуть створювати угоди на свій розсуд, але за умови, що мета укладання договору чи окремі його пункти не суперечать чинному законодавству.
Поняття «договір комерційної концесії» дуже часто ототожнюють із поняттями “концесійний договір”, “надання прав за концесією”, що викликає помилкові асоціації з концесіями. Поняття і правові основи регулювання відносин концесії державного і комунального майна, а також умови і порядок її здійснення визначені Законом України “Про концесії” від 16.07.99 р. Франчайзинг є особливою формою співпраці між юридично та фінансово незалежними сторонами, в рамках якої одна сторона (франчайзер), що володіє успішним бізнесом, відомою торговою маркою, ноу-хау, комерційними таємницями, репутацією та іншими нематеріальними активами, дозволяє іншій стороні (франчайзі) користуватися вже відпрацьованою системою на погоджених умовах. В обмін на ліцензію (франшизу) та допомогу франчайзі виплачує початковий внесок з наступним регулярним внесенням певних сум за використання товарного знаку, ноу-хау та системи ведення робіт франчайзера. Такий вид господарської діяльності є прибутковим як для суб’єктів господарської діяльності, так і для держави. У світі це ефективний метод розподілу продукції та послуг майже у всіх галузях економіки; в Україні – поширений лише у 15 галузях [3, с. 42].
При введенні інституту комерційної концесії у Цивільний та Господарський Кодекси зовсім не було враховано досвід країн – «родоначальників» франчайзингу. Зокрема, з незрозумілих причин поза увагою залишилося питання переддоговірного розкриття франчайзером інформації, тестування франшизи тощо, що, як правило, детально врегульовані в іноземних країнах [3, с. 109].
Отже, перш за все міжнародний франчайзинг вимагає уніфікаціі, приведення у відповідність законодавчого врегулювання договірних відносин в різних країнах. Серед прикладів вже здійсненої уніфікації можна навести документи, що мають обов’язкове застосування в законодавстві країн Євросоюзу, а саме: Постанова 4087 “Про застосування статті 85(3) Договору до деяких категорій франчайзингових договорів”, Типовий закон про розкриття інформації про франшизу та Керівництво для міжнародних договорів генерального франчайзингу (документи є результатом роботи Міжнародного інституту уніфікації приватного права) та Типовий контракт міжнародного франчайзингу, розроблений Міжнародною торговельною палатою [4].
Таким чином, законодавство України у сфері франчайзингу потребує подальшого вдосконалення. З метою визначення місця договору франчайзингу серед інших видів договорів необхідним є його законодавче закріплення, тому доцільним було б доопрацювати і, нарешті, прийняти Закон України «Про франчайзинг», тим більше, що проект цього закону був внесений на розгляд Верховної Ради України ще 8 листопада 2001 р. Це, у свою чергу, сприяло б уніфікації норм цивільного законодавства України у сфері франчайзингових відносин і дало б змогу наблизити як систему правового регулювання, так і термінологію франчайзингу до світової практики. 
 
Список використаних джерел:
1. Інформаційний центр франчайзингу: визначення поняття Міжнародною Асоціацією франчайзингу (Franchise Information Center – Definition of Franchising) [Електронний ресурс]. – Режим доступу: www.franchisedirect.com/information/introductiontofranchising/definitionof franchising/7/80/
2. Вінник О.М. Господарське право: Навчальний посібник / О.М. Вінник. – 2-ге вид., змін., та доп. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 766 c.
3. Цират А.В. Руководство по составлению и заключению франчайзинговых договоров: право и практика: Учебно-практическое пособие / А.В. Цират. – К.: Истина, 2010. – 352 с.
4. Цірат Г.В. Договори франчайзингу: автореф. дисертації к-та юрид. наук: спец. 12.00.03 «Договори франчайзингу» / Г.В. Цірат. – К.: 2003. – 13 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція