... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №4
Регулювання – певний вплив на суспільні відносини, спрямований на приведення їх у відповідність з деяким зразком, формою, яка надана у вигляді норми поведінки. Як зазначається в юридичній літературі, регулювання здійснюється шляхом «установлення у виданих або санкціонованих загальнообов’язкових приписах для індивідуально не персоніфікованих суб’єктів взаємних прав та обов’язків з наступною їх охороною від порушень можливістю державного примусу» [1, с. 85].
Метою будь-якого регулювання є створення визначеної моделі, зразка поведінки. Сторони, реалізуючи суспільні відносини у відповідності до встановленого зразка, мінімізують кількість протиріч та спорів, що виникли б у разі відсутності зразка, та, таким чином, підвищують стабільність та безконфліктність господарського обігу.
Разом з тим, ефективне здійснення суб’єктами своїх прав та обов’язків достатньо часто стикається з проблемами, що пов’язані з регулюванням. Питанням правових проблем регулювання господарської діяльності в мережі Інтернет зокрема займалися І.Жилінкова, В.Г.Манус, Д.В. Макарьян, І. Свидрук, Н.Г. Скачков, А. Серго, М.І. Рассолов, С.В. Петровський та ін. Але, не звертаючи увагу на той факт, що у сучасній юридичній літературі дискусія про правові проблеми, пов’язані з використанням мережі Інтернет, продовжується вже достатньо тривалий період часу, на сьогодні в Україні відсутні будь-які дослідження, у рамках яких була б проведена повна систематизація юридичних проблем, а також виділені всі види таких проблем, що заважали б ефективній реалізації суб’єктами господарювання своїх прав та обов’язків, пов’язаних з господарською діяльністю у мережі Інтернет. 
У цій роботі розглядаються основні проблеми, що існують на сьогодні в межах централізованого регулювання господарської діяльності в мережі Інтернет. Під терміном «централізоване регулювання» буде розумітися регулювання, що здійснюється органами державної влади та місцевого самоврядування шляхом прийняття нормативних актів та застосування нормативних актів судами у випадках виникнення спорів між суб’єктами господарювання. Схоже розуміння централізованого регулювання вже було надане в юридичній літературі [2, с. 107]. 
Ґрунтуючись на характерних рисах господарської діяльності, що здійснюється в мережі Інтернет, можливо говорити про чотири проблеми централізованого регулювання, що разом притаманні даній групі суспільних відносин:
1) проблему відсутності спеціального централізованого регулювання цілих груп суспільних відносин, регулювання яких є необхідним [3, с.821];
2) проблему некоректно здійснюваного централізованого регулювання, в результаті якого, не досягається мета – забезпечення однотипного здійснення суб’єктами своїх прав та обов’язків, а отже, і забезпечення стабільності господарського обороту;
3) проблему відсутності єдиного централізованого регулювання, в результаті якого, не звертаючи увагу на наявність публічно встановлених норм, такі норми застосовуються суб’єктами господарювання або органами влади в схожих випадках неоднаково а, отже, такі норми не досягають своєї мети – забезпечення однотипності діяльності всіх суб’єктів в аналогічних обставинах;
4) проблему регіональної роз’єднаності регулювання, яка вбачається в тому, що суб’єкти, які вступають у суспільні відносини, часто перебувають під юрисдикціями різних держав, а, отже, існує недостатнє розуміння контрагентів в питанні того, право якої держави їм слід застосовувати, а також існує проблема в примусовому виконанні рішень судового органу однієї держави на території іншої [4, с. 113].
Вирішення виявленого комплексу проблем централізованого регулювання може бути здійснено виключно шляхом прийняття відповідного закону. Загальні норми законодавства, які з огляду на специфіку мережі Інтернет не можуть бути застосовані до суспільних відносин, що формуються між суб’єктами господарювання в цій сфері, можуть бути замінені лише більш спеціальними нормами, що прийняті на законодавчому рівні. З метою забезпечення однотипного централізованого регулювання вказаний закон має розповсюджувати свою дію на всі господарсько-правові відносини, а також, поряд із введенням дефініції поняття «Інтернет», вказувати на те, що в межах українського законодавства у всіх випадках, в яких згадується термін «Інтернет», він повинен використовуватися в розумінні, що визначено даним законом, якщо тільки інше значення поняття «Інтернет» не буде встановлено в подальшому більш пізнім спеціальним законом для зручності регулювання певної вузької групи господарських відносин. 
 
Список використаних джерел:
1. Байтин М.И. Метод регулирования в системе права: виды и структуры/ М.И. Байтин, Д.Е. Петров // Журнал российского права. – 2006. – №2. – С.84-95.
2. Черепахин Б.Б. К вопросу о частном и публичном праве / Б.Б. Черепахин. – М.: «Статут», 2001. – 479 с.
3. Скачков Н.Г. Правовые особенности коммерческих сделок, совершаемых в сети Интернет / Н.Г. Скачков // Lex russica. – 2005. – №4. – С. 821-829.
4. Леанович Е.Б. Проблемы правового регулирования Интернет-отношений с иностранным элементом / Е.Б. Леанович // Международное право. – 2001. – №2 (11). – С.112-128. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція