...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №3
Договір дарування є, як правило, одностороннім договором, тобто таким, коли одна сторона (дарувальник) передає або зобов'язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність, причому, остання не приймає на себе ніяких обов’язків, а стає лише власником цього майна або наділяється правом вимагати передання йому дарунка. Цивільний кодекс України (далі – ЦК) прямо встановлює заборону обумовлення в договорі дарування обов'язку обдаровуваного вчинити на користь дарувальника будь-яку дію майнового або немайнового характеру (ч. 2 ст. 717). 
Новелою у цивільному законодавстві стало положення ст. 725 ЦК, яке надало можливості трансформації договору дарування в двосторонній договір. Відповідно до цієї статті, договором дарування може бути встановлений обов'язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення (передати грошову суму чи інше майно у власність, виплачувати грошову ренту, надати право довічного користування дарунком чи його частиною, не пред'являти вимог до третьої особи про виселення тощо). Аналізуючи зміст цього положення та ч. 3 ст. 626 ЦК, можна зазначити, що у такому разі правами та обов’язками наділяються обидві сторони договору, а отже є достатньо підстав для віднесення такого договору до двосторонніх. Крім того, воно не суперечить ч. 2 ст. 717 ЦК, бо обов’язок обдаровуваного вчинити будь-яку дію майнового характеру встановлюється на користь не дарувальника, а третьої особи. Слід зазначити такі особливості двостороннього договору дарування:
1. Двосторонній договір дарування не позбавляється тих ознак, що притаманні односторонньому договору дарування, а саме, завжди є безоплатним, йому властивий особистий характер зобов’язання, породжує збільшення майна обдаровуваного за рахунок зменшення майна дарувальника. Зберігається й умова про нікчемність договору дарування, укладеного з порушенням вимог закону про безоплатність передання іншій стороні майна у власність.
2. Обов’язковим елементом такого договору є встановлення у ньому обов’язку обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення. Дефініція ст. 725 ЦК дає перелік дій майнового характеру, а також вимог, що не можуть пред'являтися. Слід зазначити, що цей перелік не є вичерпним. У договорі можливе закріплення й інших дій майнового характеру. Визначальним є те, що ці дії не повинні суперечити законодавству України та їх корисна функція має бути спрямована на третю особу у договорі.
3. До цього договору можна застосувати конструкцію про договір на користь третьої особи (ст. 636 ЦК). Однак положення ст. 636 ЦК застосовуються лише у тих випадках, коли інше не встановлено договором або законом чи не випливає із суті договору. Зокрема, відповідно до ч. 2 цієї статті, виконання договору на користь третьої особи може вимагати як особа, яка уклала договір, так і третя особа, на користь якої передбачено виконання, але, оскільки ч. 2 ст. 725 ЦК встановлює інший порядок пред’явлення вимоги до зобов’язаної сторони, застосовується саме це положення закону. Таким чином, правом вимагати від обдаровуваного виконання покладеного на нього обов’язку на користь третьої особи наділяється лише дарувальник. Третій особі це право передається лише у разі смерті дарувальника, оголошення його померлим, визнання безвісно відсутнім чи недієздатним.
4. Договір дарування, в якому встановлений обов’язок обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення, не створює обов’язку для останньої. Цей договір, у певних випадках, може породжувати для третьої особи права щодо обдаровуваного. У такому разі, для виникнення відповідних прав від третьої особи не вимагається її волевиявлення або яких-небудь інших юридичних фактів, достатнім є факт укладення договору. Треті особи також можуть звертатися до суду для захисту своїх прав, що випливають із домовленості (договору) між обдаровуваним та дарувальником, у порядку цивільного судочинства.
5. Крім загальних підстав розірвання договору дарування на вимогу дарувальника (ст. 727 ЦК), існують і спеціальні підстави розірвання цього договору. Так, у разі порушення обдаровуваним обов'язку на користь третьої особи, дарувальник має право вимагати розірвання договору й повернення дарунка, а якщо таке повернення неможливе, – відшкодування його вартості (ст. 726 ЦК). Ще однією особливістю є те, що з моменту вираження третьою особою наміру скористатися своїм правом, сторони не можуть розірвати або змінити договір без згоди третьої особи, якщо інше не встановлено договором або законом. До вимог про розірвання договору дарування застосовується позовна давність в один рік.
Таким чином, особливості двостороннього договору дарування пов’язані з встановленням у договорі обов'язку обдаровуваного вчинити певну дію майнового характеру на користь третьої особи або утриматися від її вчинення, а також із своєрідним комплексом прав та обов’язків сторін у договорі. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція