... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №1
Актуальність проблеми формування правової системи України, її вдосконалення та перспективи розвитку, як науково юридичної категорії є об’єктом ретельної уваги та дослідження на сучасному етапі розвитку держави, оскільки особливо важливим фактором для організації розквіту та розвитку власного суспільства виступає сформована національна правова система, яка продуктивно функціонує. 
Тому метою нашого дослідження є висвітлення основних напрямків генезису правової системи України.
Окремі питання даного напрямку дослідження знайшли висвітлення у працях таких вчених-юристів, як: С.С. Алексєєв, А.Б. Венгеров, Мехман Дамирли, О.В. Зайчук, М.В. Кравчук, М.І. Матузов, М.М. Марченко, Ю.М. Оборотов, Н.М. Оніщенко. 
У цьому плані доречно звернути увагу на наукову розробку М.В. Кравчука, який у ній присвятив цілий розділ загальній характеристиці і значимості правових систем сучасності. Зокрема, він підкреслив, що для всебічного висвітлення даного питання перш за все слід “з’ясувати зміст терміну “правова система”, сутність і значимість цього правового явища”. Адже “на сучасному етапі розвитку суспільних процесів все більше вчених звертаються до такої категорії, як “правова система”. У вітчизняній юридичній літературі цей термін масово почав використовуватися лише після проголошення незалежності України. Це є природним, тому що активізувалися державо та правотворчі процеси. Виникла необхідність з позиції нових підходів оцінити правові аспекти суспільного життя” [3, с. 8].
На думку М.В. Кравчука і я з цим погоджуюся, причину появи категорії “правова система” та її роль найбільш вдало обґрунтував російський вчений М.І. Матузов. Зокрема, він зауважив, що “сучасну правову дійсність стало важко віддзеркалювати за допомогою старовинних, часто примітивних конструкцій. Необхідні більш широкі утворення (комплекси), які надають можливість проводити відповідно більш гнучкі і адекватні наукові операції, досягати більш високих рівнів узагальнення й абстрагування. Такою категорією стала “правова система”, яка поліпшила можливість проведення аналізу й оцінки всієї правової реальності - цілісно, а не за окремими елементами та їхніми складовими” [3, с. 9].
Особливо виокремив вчений позицію Ю.М. Оборотова, який вбачає значимість “правової системи” в тому, що вона є “фактором стабільності в суспільстві, несе в собі традиції, які забезпечують зв'язок з минулим, сьогоденням і майбутнім не тільки права і правової культури, але всієї культури суспільства в цілому” [3, с. 10; 4].
Група вчених: В.Я. Любашиц, А.Ю. Мордовцев, та І.В. Тимошенко вбачають потребу у правовій системі, як у “цілісному комплексі правових явищ, який обумовлений специфікою розвитку конкретного суспільства, багатоманітними факторами соціальної і політичної еволюції, усвідомлений і постійно відтворюваний людьми та їх організаціями, для вирішення багатьох визначених суспільних проблем”. На це акцентував свою увагу і М. В. Кравчук у своєму науковому виданні [5, с.460; 3, с. 10].
Н.М. Оніщенко вважає, і я з нею погоджуюсь, що теоретична розробка концепції правової системи є одним з першочергових завдань, від розв'язання якого залежить вирішення багатьох інших соціальних, економічних, політичних і правових проблем, зокрема, питання, пов'язані з мораллю, з трактуванням понять “правове життя”, “правові засоби”, “правова діяльність”, “правові процеси”, співвідношення права і правової системи, стабільність і динамізм правової системи [2].
Однак, не можна не погодитися зі словами Ю. Бошицького, який зазначив, що на сучасному етапі Україна переживає складний процес реформування свого правопорядку і його адаптації до нових соціально-політичних та економічних умов. Діставши у спадок від Радянського Союзу заідеологізовану концепцію розвитку державно-правових явищ – зокрема та суспільних – взагалі, Україна “намагається” поступово відкидати соціалістичні методи регуляції суспільних відносин. Важлива роль при цьому відводиться з’ясуванню закономірностей виникнення, розвитку та функціонування правових систем сучасності з метою вдосконалення національної правової системи. 
Я вважаю, що сьогодні особливо система права, як основна складова правової системи, перебуває на стадії інтенсивної еволюційної, трансформації, а саме – відбувається вдосконалення існуючих та формування нових галузей та інститутів права. Так, з переходом на ринкову економіку виникли: інститути кредитних спілок, земельного сервітуту, гарантування банківських вкладів фізичних осіб, біржове, інвестиційне та інше право. Також, після здобуття Україною незалежності розпочав свою діяльність Інститут омбудсмена, який має гарантувати дотримання прав і свобод громадян. Система права характеризується зменшенням рівня його формалізації, що проявляється у розширенні сфери приватноправового регулювання, використання загально дозвільного принципу правового регулювання.
Я також погоджуюся з думкою О.В. Зайчука й Н.М. Оніщенко, що загальні перспектив розвитку майбутньої цілісної й інтегрованої правової системи України мають відповідати таким параметрам:
- вітчизняна правова ідеологія не повинна будуватися на ідеї соціального й політичного розколу, протиставлення однієї соціально-політичної групи іншій. Навпаки, вона мусить прагнути до максимального духовного об'єднання країни, досягненню нею стану моральної й духовної соборності. Право має в максимальному ступені сприяти реалізації цього завдання;
- правовій ідеології належить бути досить відкритою для обліку і сприйняття історичного досвіду, яку б ідеологічну належність він не мав;
- потрібно відкинути, як принцип суверенізації особистості стосовно суспільства й держави в його індивідуалістичному варіанті так і одержавлення людини й придушення її самостійності й ініціативи, оскільки жодна з цих крайностей не може стати методологічним підґрунтям правової ідеології в Україні [2].
У результаті широко дискусії учасники міжнародної науково-практичної конференції «Сучасні проблеми правової системи України» дійшли висновку, що подальший розвиток та вдосконалення національної правової системи України на сучасному етапі безпосередньо пов’язаний із необхідністю удосконалення нормативної основи, а саме: проведення конституційної реформи, реформи виборчого законодавства, судово-правової реформи, результатом яких має стати забезпечення та гарантування прав та свобод людини і громадянина. Також наголошується, що одним із важливих напрямів розвитку і функціонування національної правової системи є, безумовно, вдосконалення інституту відповідальності держави перед особою. Тобто у правовій державі, а саме такою задекларована Україна як держава в ст. 1 чинної Конституції, повинні бути створені й діяти такі механізми, за допомогою яких здійснюється ефективний вплив на якісну сторону діяльності державного апарату, особливо у сфері забезпечення та гарантування прав і свобод людини та громадянина.
Однак, формування сучасної правової системи України відповідно до міжнародних, зокрема – європейських правових стандартів, є процесом складним та багатофункціональним. Така динаміка позитивно підкріплюється тим, що 22 лютого 2013 року Верховна Рада України ухвалила Заяву “Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом”, а не з Митним Союзом, зокрема, всі погляди спрямовані на Європейський Союз [1]. ЄС повинен стати запорукою розвитку та становлення України, як дійсно демократичної держави, де є місце ринковій економіці, в повній мірі забезпечується охорона та належне правове регулювання суспільних відносин, забезпечення прав, свобод і законних інтересів громадян завдяки ефективному функціонуванню правової системи. 
На мою думку, однією з найбільш суттєвих перепон до подальшої євроінтеграції України є правляча більшість в парламенті на чолі з Президентом, які не мають і мабуть, що і не хочуть виробляти чіткої позиції, що до питань інтеграції і співпраці з ЄС і Митним Союзом. 
Отже, не зважаючи на велику кількість публікацій з вище вказаної теми, вона все ж таки потребує більш прискіпливої уваги вчених-юристів, оскільки процес відмови від заідеологізованих концепцій розвитку державно-правових явищ і формування сучасної правової системи України відповідно до міжнародних, зокрема – континентальних правових стандартів, є надто повільним та складним. Тому, дана проблематика потребує й подальшого проведення, як глибокого науково-теоретичного аналізу правової дійсності, так і визначення основних напрямів вдосконалення та розвитку національної правової системи в умовах сучасності. 
 
Список використаних джерел:
1. Про реалізацію євроінтеграційних прагнень України та укладення Угоди про асоціацію між Україною та Європейським Союзом: Заява ВРУ від 22 лютого 2013р №30-VII.
2. Журавський В.С. Правові системи сучасності. Глобалізація. Демократизм. Розвиток / [В.С. Журавський, О.В. Зайчук, О.Л. Копиленко та ін.]; За заг. ред. В.С. Журавського. – К.: «Юрінком Інтер», 2003. – 296 с.
3. Кравчук М.В. Правова система США / М.В. Кравчук.. – К.: Нора-Друк, 2004. – 136 с.
4. Оборотов Ю.М. Традиції та новації у правовому розвитку: [монографія] / Ю.М.Оборотов. – О.: Юридична література, 2001. – 353 с.
5. Любашиц В.Я. Теория государства и права: [учебное пособие.] / В.Я. Любашиц, А.Ю.Мордовцев, И.В. Тимошенко. – Ростов н/Д: Издательский центр “Март”, 2002. – 460 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція