... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №1
Важливим фактором існування людини на землі є релігія – невід’ємний духовний орієнтир праведно прожитого життя кожного віруючого. Проте із розвитком науки все частіше роль та значення віровчень почали піддавати сумнівам, таким чином перемістивши їх на другорядну позицію. Тому проблема сучасного соціуму полягає у втраті морального впливу Церкви з її гуманними принципами на хід розвитку подій у світі, нехтуванням її позитивними аспектами. Наприклад, для покращення регулювання економічної сфери держави введений ідентифікаційний номер платника податків, який був засуджений апостолом Іваном Богословом у його книзі «Апокаліпсис». Адже у такий спосіб ведеться контроль за діями кожного у суспільстві, а як наслідок – обмеження особистої волі та свободи. Ще одним яскравим взірцем є ідея клонування людини, яку прагнуть втілити в життя провідні вчені планети не взявши до уваги теорію про її Божественне походження. Тому дана тема є актуальною і залишатиметься такою доти, доки існуватимуть держава і її право. Адже саме ці соціальні інститути потребують спрямовуючої сили для свого розвитку, яким є християнство, для вироблення віри в їх ефективність, про що часто забувають законодавці й нехтують основоположними принципами й засадами християнства.
Певний вклад у дослідження даної теми здійснили такі дослідники, як Р. Папаян, М.Кравчук, Д. Вовк, Т. Стефанчишена, С. Сливка, Н. Штурмак, Ю. Оборотов, І. Оборотов та інші. У своїх працях вони висвітлили духовний вплив християнства на основні сфери життя суспільства впродовж його тисячолітньої історії. А саме, зроблено акцент на: взаємовідносини релігії та держави, християнську правову традицію, еволюцію релігійного праворозуміння тощо. 
Особливу увагу слід звернути на книгу Р. Папаяна “Християнське коріння сучасного права”, який стверджував, що Бог – засновник закону в самому широкому сенсі [6, c. 53]. Розпочавши фізичними законами які панують в світі на зразок земного тяжіння, закінчивши людськими, адже людина останнє творіння Всевишнього, він дав нам «Божий закон», який слід розуміти як волю, свободу наших дій, яка пізніше наповнилась правовим змістом і закріпила межі дозволів та заборон. Про це йдеться в посланні святого апостола Павла до римлян: «Закон святий, і заповідь свята, і праведна, і добра», цим самим підкресливши, що дотримуватись закону означає бути в послусі Духу і святості, тобто Богу [6, c. 54].
Отже, основним завданням даної розвідки є пізнання, з’ясування та аналіз беззаперечного впливу християнства на право впродовж його генезису.
Ефективним засобом соціального регулювання завжди виступає система моральних норм, більшість з яких донесла до нас релігія. Ще в період первіснообщинного ладу вироблення віри у надприродні речі стало необхідним, адже ті норми поведінки яким надавалася загальнообов’язковість з часом втратили свою дієвість. Звідси виникла потреба у божественному авторитеті, яка б посилила вплив засобів регулювання на поведінку людей[3, c.69]. З цього приводу Вольтер вказав: “Якби Бога не було, то його слід би було вигадати”, – чим він прагне довести необхідність існування Господа, тому що є речі які не в змозі придушити або виховати людське правосуддя [5]. Адже що може бути гіршим від покарання після земного життя вічність горіти в пеклі? Витоки якого йдуть від язичницької релігії Стародавнього Єгипту й частково перейшли до християнства, але не в розумінні вічних мук, а як “остаточний і безповоротний вибір того, що повністю протистоїть Богові, вибір, єдиний наслідок котрого – цілковите небуття” (1995 року на Комісії розгляду доктрин англіканської Церкви) [8]. Тут доречно підкреслити, що Церква завжди характеризувалась гуманністю й повагою до свободи людини, тому то й ставлення до неї прихильне. З цього приводу статистичні данні зібрані в незалежній Україні переконливо підтверджують, що кількість віруючих у суспільстві значно зросла. Відбувся своєрідний прорив у атеїстичній свідомості суспільства після розпаду СРСР – держави, стратегічними цілями якої було виховання у народу байдужості до Церкви.
Ще з часів запровадження Християнства у Київськй Русі релігія виконує важливу функцію – слугує об’єднавчою силою етнічних українських земель, навіть коли ті знаходились під іноземним пануванням. Християнство стало духовною основою українців, що забезпечило незнищенність нації. Тому загарбники в першу чергу намагались максимально обмежити доступ до Церкви й по можливості відлучити від неї. Адже це те місце, де український люд знаходив «порятунок», духовну наснагу, незалежно від фізичних даних чи соціального статусу, й знову повертаються до свого праведного життя з мрією в краще майбутнє.
Священною книгою усіх християн незалежно від її течій є Біблія. У частини людей, які ознайомились із сторінками Святого Письма виникає думка, що Свята Книга нав’язує авторитарний режим (суворе дотримання чітко визначених норм; постійно вживаючи як синонім до слова «людина» слово «раб» тощо). Але на мою думку, це глибоко філософська книга, що будується на богословських і філософських теоріях. Ось деякі з них: По-перше,”Держава не є “репрезинтативом” Бога на землі. … Віруючих застерігають, що вони мають молитися за царя, а не до нього; отже, божественність монарха повністю заперечена”. По-друге, “Теократичні тлумачення держави суперечать Біблії. Слова Господа: “Віддайте кесареві, що кесареве, а Богові – Боже” …Подвійне заперечення у відповіді Христа відхиляє обожнення держави й теократію і визнає автономність держави”. По-третє, “форма держави з насильницькою владою належить ері між гріхопадінням і Другим Пришестям Господа. У Прийдешньому Царстві Божому не буде держави, так само як і опертих на природному праві інститутів подружжя та приватної власності”. По-четверте, “витоки примусової влади держави та судової влади беруть свій початок з гріхопадіння, бо гріховне людство потребувало функції наведення порядку стосовно правопорушників і зловмисників. “Начальники бо страшні не тим, що добро, а тим, що зло чинять. Хочеш не боятись владу? Чини її добро, і будеш мати похвалу від неї” [4, c. 52]. З цього приводу Ґете слушно зауважив – “Біблія - вічно жива Книга і, поки існує світ, ніхто не скаже: “Я її розумію в усьому її обсязі, у всіх її подробицях”. “Чим вищою буде рівень освіченості, тим більше значення для справді мудрих людей буде мати Біблія, як основа і як знаряддя виховання”, – тому й не дивно, що існує стільки думок, щодо трактування її сторінок.
Частково дослідивши виникнення права та його еволюцію, вчені наголошують, що Біблію потрібно вважати першоджерелом основоположних прав людини: право на життя, сім’ю та працю, свободу особистості, свободу думки, слова, переконання та багато іншого. Зокрема, найбільш кримінально-карне діяння, яке засудило, як Біблія, так і законодавство в усі часи – це вбивство. Біблійний переказ стверджує, що перший в історії людства вбивця – Каїн, який позбавив життя свого брата. За це Бог в якості покарання вигнав його з Едему, але заповів, що кожному хто буде вбивцею Каїна повернеться всемеро більше. Тому заборона на вбивство існувала задовго до заповіді “не вбивай”, яку Господь дав Мойсею. 
Ще одним невід’ємним правом людини є право на сім’ю, яке утворилось разом із фактом створення людини: “Бог створив людину, по подобі Божій, чоловіка та жінку створив, і благословив їх, і дав їм ім'я: людина, в день створення їх”, – цим самим наголосивши на їх єдності. Пізніше йде мова про засади, яких повинні дотримуватись: Бог встановлює певну ієрархію в родині – у словах, адресованих Єві: “Він буде панувати над тобою”.
…Отже, в історії створення сім'ї Адама і Єви вже видно, принаймні, наступні принципи сімейного права: сім'я - союз двох осіб - чоловіка та жінки; сім'я – союз по вільному волевиявленню сторін; …родина-ієрархічна; сім'я – спільне ведення господарства [6, c. 92].
Розглядаючи питання про право на сім’ю неможливо не звернути увагу на право власності. На відміну від загальних тверджень, де Бог використовував слова "пануйте", "оволодійте", "Я дав вам", в конкретному випадку щодо Едемського саду сказано інакше: "І там осадив людину". Тут же фіксується обов'язок людини "обробляти його й зберігати його". Таким чином, можна зробити висновок, що земля була дана людині "в оренду", що його власністю могли стати лише плоди райського саду, а не сам сад. Тобто повноцінною власністю людини могли бути лише плоди власної праці – те, що створено його, людськими руками [6, c.130].
До сьогоднішнього дня ці та усі інші права закладені в Біблії склали систему церковного права, яке зіграло величезну роль у процесі формування сучасної європейської правової моделі, становлення й розвиток якої йде з Візантії. Саме там церковне право було вперше кодифіковано Іоаном Схоластиком у VI ст. Надалі воно унормовується не тільки представниками Церкви, але й державними діячами, що свідчить про постійний інтерес науки до пізнання проблем впливу релігії на суспільство [1, c. 433].
Врахувавши відокремлення Церкви від держави юридична складова в науці канонічного права є основоположною і визначається перш за все загальнотеоретичною юриспруденцією, в руслі якої наука церковного права і повинна розвиватись [1, c. 441]. Разом з тим, цей факт зовсім не означає відокремлення права від релігії. Соціальні норми мають розвиватися на тлі духовних, що підкреслює єдність нормативних і ненормативних правил поведінки. У правовому регулюванні завжди зацікавлена держава, але пріоритетними є духовні норми [7, с. 62].
На завершення можна зробити висновок: християнство є підґрунтям діючого законодавства, джерелом високої правової культури. Запровадження Християнства та розвиток права відбулося у суспільстві на достатньо високому рівні його розвитку. Крім того, аналіз наукових розробок у цій сфері вказують, що дана тема для її повномасштабного дослідження потребує всебічного опрацювання з використанням різних підходів та методів, пам’ятаючи, що віра в право є важливою складовою праворозуміння.
 
Список використаних джерел:
1. Актуальні грані загальнотеоретичної юриспруденції: [монографія] / [Ю.М. Оборотов, В.В. Завальнюк, В.В. Дудченко та ін.]; за ред. Ю.М. Оборотова. – О.: Фенікс, 2012. – 492 c.
2. Вовк Д. Християнська правова традиція / Д. Вовк. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/soc_gum/vapnu/ 2011_2/4Vovk.pdf
3. Кравчук М.В. Християнська релігія – основа сучасного права / М.В. Кравчук // Актуальні проблеми правознавства. Науковий збірник ЮФ ТНЕУ. – Тернопіль, 2011. – С. 66-75.
4. Кравчук М.В. Взаємовідносини держав і церкви (правовий аспект) / М.В. Кравчук // Формування правової держави в Україні: проблеми і перспективи: Матеріали IX Всеукраїнської науково-практичної конференції (11 квітня 2008 р. –ЮФ ТНЕУ). – Тернопіль. – 2008. – С.50-58.
5. Махній М.М. Історія психологічної думки: Навч. посібник / М.М. Махній, М.А. Скок. – Чернігів: Чернігівський національний педагогічний університет імені Т.Г. Шевченка, 2010. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://makhnii-history.blogspot.com/2010/07/6.html
6. Папаян Р.А. Христианские корни современного права / Р.А. Папаян. М.: Издательство НОРМА, 2002. – 416 с.
7. Сливка С.C. Юридична деонтологія. Підручник / С.C. Сливка. – К.: Атіка, 2003. – 304 с.
8. Чи Ісус навчав про пекло? – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://wol.jw.org/ru/wol/d/r15/lp-k/2008802 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція