... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
Адміністративно-процедурна частина адміністративного процесу є найбільш широкою та неструктуризованою. Спеціальним державним законодавством адміністративно-процедурні аспекти не врегульовані, що ускладнює наукові дослідження з питань витрат в адміністративних процедурах. Витрати у вище згаданих процедурах у законодавстві України закріплені у «анархічному» порядку – у постановах, законах, декретах, наказах, для їх позначення використовують різні поняття: «оплата», «плата», «реєстраційний збір»,«державне мито» «ліцензійний збір», та ін., для визначення розміру використовують коефіцієнти: відсоткове відношення, неоподатковуваний мінімум, фіксований розмір, мінімальна заробітна плата. Всі ці спроби нормативного регулювання лише спричиняють «хаос» у регулювання витрат в адміністративних процедурах і можуть порушити гарантовані державою права осіб а також істотно ускладнюють правозастосування.
У контексті сучасних адміністративних наукових досліджень та правотворчих процесів логічним є співвідношення адміністративних процедур з адміністративними послугами та пов’язаними з ними витратами. Потрібно звернути увагу на переліки платних послуг, що надаються різними органами виконавчої влади, запровадження «універсамів послуг», «єдиних офісів», «єдиних вікон» тощо [3, с. 192-194].
Варто звернути увагу на те, що діяльність адміністративних судів щодо розгляду і вирішення адміністративних справ у порядку, встановленому Кодексом Адміністративного Судочинства України, потребує певних витрат. Судові витрати складаються: перше, із судового збору та друге, із витрат пов’язаних з розглядом справи (витрати сторін та їхніх представників,витрати на правову допомогу; витрати, пов’язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів та проведенням судових експертиз; витрати пов’язані з проведенням огляду доказів на місці та вчиненням інших дій, необхідних для розгляду справи що пов’язані із прибуттям до суду), – саме такою є законодавча класифікація. Розглянемо підстави для звільнення від сплати судового збору, повернення судового збору, правила розподілу судових витрат. Судові витрати в адміністративному судочинстві є справедливим і позитивним явищем з таких причин: розмір судового збору за звернення до суду є невеликим, що сприяє доступності адміністративного судочинства;судові витрати дозволяють уникати необґрунтованих звернень до адміністративного суду, які зменшують ефективність його роботи; у випадку ухвалення рішення на користь суб’єкта владних повноважень інша сторона повинна компенсувати не всі судові витрати, а лише ті, що пов’язані з доказуванням; вони не є джерелом фінансування функціонування судів, адже це є прямим обов’язком держави; не сплачуються витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи; якщо позивачем є суб’єкт владних повноважень, а відповідачем – фізична чи юридична особа, судові витрати, здійснені позивачем, з відповідача не стягуються [3, с. 192-194].
Варто зазначити що питання витрат в адміністративно-деліктному провадженні є дуже цікавим, проте не дослідженим, адже увага вченими йому майже не приділялась. Важко посилатись і на законодавство, бо у діючому Кодексі України про адміністративні правопорушення (далі КУпАП) від 07 грудня 1984 р. також не містяться положення про витрати провадження в справах про адміністративні правопорушення. Лише деякі статті фрагментарно фіксують положення, які мають певне відношення до витрат (ст. 275 КУпАП) [1, с. 183]. Звичайно, витрати не є основним питанням в адміністративно-деліктному провадженні, однак його неврегульованість законодавством може спричинити труднощі на практиці. Доцільним є звернення уваги на особливості провадження в справах про адміністративні правопорушення, які відбулися під час проведення фінальної частини чемпіонату Європи 2012 року по футболу в Україні, у частині спрощеного порядку провадження, що дозволило скоротити розміри витрат під час провадження в справах про адміністративні правопорушення.
До різновидів адміністративно-деліктного провадження віднесено і провадження в справах про порушення митних правил. З огляду на це Митний кодекс України, на відміну від КУпАП, містить в собі окрему спеціальну статтю «Витрати у справі про порушення митних правил» (ст. 384) [2, с.184]. Проблему недостатньої врегульованості питань витрат в адміністративно-деліктному провадженні пропонується вирішити так: закріпити у КУпАП окрему главу присвячену витратам, де потрібно зазначити їх поняття та види, порядок виплати, цільове призначення, порядок відшкодування тощо.
Отже, необхідним є удосконалення та структуризація нормативно-правових актів, які регулюють питання витрат у деяких складових адміністративного процесу. А також вважаємо за доцільне внесення відповідних змін, пропозицій та уточнень в спеціальний закон, тобто у КУпАП та інші нормативно-правові акти щодо даної проблематики.
 
Список використаних джерел:
1. Кодекс України про адміністративні правопорушення офіц. текст: за станом на 14.11.2012 р. – К.: Видавництво центр учбової літератури, 2012. – 200с. 
2. Митний кодекс України офіц. текст: за станом 13.03.2012 р. – К.: Видавництво центр учбової літератури, 2012 – 256 с.
3. Шевейко Р.І. Співвідношення судових витрат у провадженні по розгляду справ в порядку адміністратвного судочинства з процесуальними аналогами в цивільному процесі / Р.І.Шевейко // Сучасні тенденції розвитку національного законодавства України: матеріали міжнародної науково-практичної конференції, (м. Київ, 19-20 травня 2011 р.). – К.: Видавничий центр НУБІБ України, 2011. – С. 192-194. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція