...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №1
З заснуванням карантинних установ у регіоні виникла і потреба в охороні його кордонів. Ця потреба обумовлювалась досить активним судноплавством на Чорному морі, а від цього і необхідністю контролю за побережжям задля запобігання несанкціонованого проникнення з боку рибалок, контрабандистів, контакту населення з людьми та речами з суден, що зазнали аварії, тощо.
На жаль, маємо лише відривчасті відомості про діяльність підрозділів війська з карантинної охорони кордонів Криму у першій половині ХІХ ст. Це обумовлюється: 1)тим, що власне карантинна варта як окремий інститут була утворена лише 1832 р.; 2)знищенням під час Кримської війни архівів більшості підрозділів карантинної варти. Так серед документів керченського півбатальону карантинної варти (Ф. 350, оп. 1, спр. 101 а.) знаходимо такі данні: «По случаю истребления неприятельскими войсками дел бывшего Керченского полубатальона карантинной стражи в минувшую Крымскую войну…» [1, арк. 19]. Через що, більш детальні документи в архівах є лише за період з 1855 р.
Відомо, що все узбережжя Чорного та Азовського морів було поділено між військовими підрозділами на окремі кордони. Так, наприклад, кордонним начальником Второбітюнського кордону Євпаторійського карантину у 1814 р. був сотник Витютнєв [2, арк. 20]. А караульні обов’язки при Феодосійському карантині в 1811 р. виконував Царицинський батальйон [3, арк. 2].
У більшості випадків держава не виділяла боєздатний контингент з військ для карантинної служби. Найчастіше для цього використовувалися інвалідні команди. Так, наприклад, відомо, що через настійні прохання товариша інспектора Феодосійського карантину надвірного радника Стуллі, в січні 1812 р. для карантинної контори Феодосії і її постів з Одеси збиралися направити інвалідні роти № 42, 43, 44, 45 під командуванням майора Деряжінського [4, арк. 5]. Керував процесом підготовки рот і їх відправки шеф Великолуцького піхотного полку полковник Головнін [4, арк. 6].
Спочатку, прибуло з Великолуцького полку до Криму 5 осіб [148, арк. 23]. З Одеси ж роти були відправлені 15 березня [4, арк. 25]. Збереглися і окремі імена службовців цих рот: унтер-офіцер Філіп Ланрод. Єгеря: І. Перепечка, М. Паляница, В. Потерейка, П.Сенркоп, Я. Чапега (помер в лазареті), Г. Падлушенко, Є. Носпоп, Є. Горбатрін, В.Шевченко, Д. Дубельченко, В. Тихоном, П. Копальчик, Є. Зайченко, А. Трофімов, Ф.Матлинець, М. Єпотіфен, Г. Загоріна, А. Прикорфєєв (всього 23) [4, арк. 26]. Замість декількох рот, прислали всього 70 інвалідів, їх розподілили у Феодосійську і Євпаторійську карантинні контори (9 осіб), а в Керченську заставу 13. Померло практично відразу з них 5 [4, арк. 57]. До Євпаторії прибули зокрема інваліди з Естляндського піхотного полку. Проте, за іншими даними, в місті було розквартировано в цей період декілька інвалідних рот, здебільшого зі складу колишніх Катеринославських інвалідних рот [4, арк. 70].
Іншою частиною військової служби при карантинах, було утримання морської брандвахти. Формально цей її напрям був закріплений лише в тому ж 1832 р., хоча ще в положенні про карантинний будинок на острові Сескар від 1786 р., знаходимо розпорядження утримувати перед цим карантином спеціальні військові судна [5, с. 584]. У Криму брандвахтна служба була започаткована практично одночасно з початком діяльності основних карантинних установ. Так, в наприклад, відомо, що в січні 1810 р. при карантині Феодосії знаходилися катер, боцмант і 9 веслярів – морські служителі [6, арк. 1].
Або ж, в 1811 р. була розбита військова брандвахта при Євпаторії, командиром якої був лейтенант флоту Метіхєєв. У зв'язку з цим, в березні 1812 р. вже знаходимо у якості брандвахтного командира Євпаторійської карантинної контори якогось Зароснінського. У цей же період відомо, що брандвахта використовувала під час своїй службі при карантинах, для спілкування з ними на відстані, секретні пізнавальні сигнали, які змінювалися перед кожною навігацією [7, арк. 4].
Утримання карантинної брандвахти було вельми морочливою справою для Чорноморського флоту, яки приділяв у цей час багато сил боротьбі з турецьким флотом. Доводилося на період навігації виділяти значну кількість плавзасобів і службовців, відриваючи їх від виконання прямих обов'язків. У цей період головний командир Чорноморського флоту адмірал маркіз де Траверсі писав про утруднення військовому морському міністрові щодо постачання судами карантинів в портах Чорного і Азовського морів. У зв'язку з чим просив Чорноморський флот від цього обов'язку звільнити і повернути суму на ці витрати міністерству з 1798 по 1808 р. Записка пройшла по всіх інстанціях та дійшла до міністра внутрішніх справ, у веденні якого і знаходилися карантинні установи [8, арк. 1-2]. В результаті, звичайно, адміралові відмовили, і виділення брандвахтних судів і команд продовжувалося і в подальші роки.
З листа Траверсі знаходимо і наступні дані про кількість учбових судів Чорноморського флоту запозичених в карантини з 1798 по 1801 р. У Севастополі 1 шлюпка; у Козловському порту (Євпаторія) шлюпка і катер; у Кефійському 1 шлюпка; у Миколаївському, Херсонському і Очаківському портах 2 (очевидно по 2) катери; у Керченському 2 шлюпки; у Овідіопільському 1 шлюпка; у Одеському 1 шлюпка і катер; у Таганрозькому шлюпка і катер. Крім того, для одеської митниці було виділено 2 веслових судна від флоту [8, арк. 3-3 зв.].
Як видно, на межі століть для брандвахтної служби виділялися відносно невеликі плавзасоби, здебільшого шлюпки і катери. Із збільшенням об'єму діяльності карантинів і налагодженням судноплавства на Чорному морі, довелося виділяти і могутніші судна. Так, наприклад, відомо, що в березні – квітні 1826 р. лейтенант флоту Фогановіч зайняв брандвахту в Євпаторії на корветі «Гагара». На кораблі були службовці з 8-го лінійного екіпажу, 35-го флотського екіпажу, севастопольського училища, 5-ої артилерійської бригади, флотських рот та інші (всього 29 чоловік). А саме: лейтенант (командир), помічник (унтер-офіцер), боцмант, квартирмейстер, 15 матросів, 2 старших юнгери, 1 старший фельдшер, 2 артилериста і 1 конопатник [9, арк. 1, 3]. У цьому ж році, 20 березня корвет брандвахти «Або» під командуванням штурмана Петрова зайняв місце на рейді Феодосії [9, арк. 3].
Практика брандвахтної служби була продовжена і в подальші роки, хоча і не скрізь її діяльність визнавалася успішною. Так, наприклад 24 жовтня 1850 р. було вирішено створити при Євпаторійському карантині замість брандвахти береговий нагляд (№24562). Для цього в 1851 р. виділено 7104 крб. 58 коп. на спорудження будинку для караульної команди, з сараєм для веслових суден, і дерев’яної пристані [10, с. 29-30]. У 1859 р. ця практика стала загальною з прийняттям 31 липня указу «Об устранении от морского ведомства обязанности комплектовать чинами флота суда, принадлежащие карантинной страже на Черном море» (№34779) [11, с. 744-745].
Як вже вказувалось, карантинна варта була утворена указом від 20 жовтня 1832 р. У Криму було створено Керченський напівбатальйон та Феодосійська і Севастопольська окремі роти [12, с. 788]. Тоді ж, 20 жовтня 1832 р., були затверджені штати Внутрішньої Карантинної Варти. Так, Керченський напівбатальйон із двох рот для Керченського карантину і його застав Єнікольської та Бердянської складався з 422 осіб. [93, с. 139]. Окрема Феодосійська рота для карантину Феодосії та його застав: Євпаторійської, Судакської, Ялтинської та Балаклавської – 169 осіб [12, с. 152-153]. Окрема Севастопольська рота для Севастопольського карантину 165 осіб [12, с. 153-154].
У серпні 1840 р., Керченському карантинному напівбатальйону було додано одну додаткову роту (169 осіб), зокрема, штабс-капітан, підпоручик, прапорщик, фельдфебель, каптенармус, 8 унтер-офіцерів, 40 старших і 60 молодших гвардіонів на судна, 40 рядових для караулів і очищення товарів, 10 робочих, фельдшер, цирульник, молодший писар, 3 денщики для офіцерів (№13718; №13727) [13, с. 533-534, 537]. Зважуючи на те, що найбільшим підрозділом карантинної варти у регіоні був Керченський півбатальйон, звернемось до особливостей його діяльності протягом другої половини ХІХ ст.
Мабуть найбільш складний час у діяльності керченського півбатальйону карантинної варти був під час Кримської війни. З початком бойових дій, зрозуміло, торгівельне судноплавство на Чорному морі зійшло майже нанівець, то ж діяльність карантинів та карантинної варти, з одного боку, значно спрощувалась. З іншого ж боку, на карантинну варту, як військовий підрозділ, було покладено й інші функції, до яких вона була не зовсім готова, – допомагати регулярним військам у захисті узбережжя Керченської затоки.
На цей час, тобто на 1854 р., керівний склад півбатальйону був наступний: командир 3-ої роти штаб-капітан Іван Федорович Кошелів. Командир 1-ої роти капітан М.Г. Клейгель. Командир 2-ої роти штаб-капітан К.М. Пучинарев. Суболтерн-офіцери: поручик Д.П. Рощункін; поручик В.С. Якубов; підпоручик С.П. Єгерський, підпоручик А.П.Шагригін; підпоручик П.Д. Задворецький. Прапорщики: П.Д. Кугаевський; К.Ф.Овлюднєв, Д.В. Харченко-Головченко.
 
Список використаних джерел:
1. Державний архів в Автономній Республіці Крим, ф. 350, оп. 1, спр. 101а. Об отпуске полуроте под оружейных и амуничных вещей и оружия от военного ведомства и о продаже с аукционного торга неугодных вммуничных вещей и 54 ружья с принадлежностями. 1874-1879 г. 68 арк.
2. Там само, ф. 195, оп. 1, д. 144. По рапорту Феодосийской полиции, карантинов, таможенной стражи о благонастроении в городе и чрезвычайных происшествиях. 4.01.1814-19.12. 1814 г. 141 арк.
3. Там само, ф. 195, оп. 1, спр. 60. О смене каула Царицинским батальоном при карантине занимаемого инвалидами. 16.06.1810-19.07.1810 г. 4 арк.
4. Там само, ф. 195, оп. 1, спр. 111. О назначении для карантина инвалидов по распоряжению Дюка де Ришелье. 26.01.1811-29.05.1812 г. 130 арк.
5. Полное собрание законов Российской империи. С 1649 года. Т. XХII. С 1784 по 1788. – СПб., 1830. – 1168 с.
6. Там само, ф. 195, оп. 1, спр. 36. По рапорту Феодосийской портовой конторы о благосостоянии карантина и кордонной набережной стражи, по пришедших судах. 3.01.1809-31.12.1810 г. 196 арк.
7. Там само, ф. 195, оп. 1, спр. 109. О прислании для Феодосийского и Евпаторийского портов для будущей навигации секретных опознавательных знаков. 12.01.1811-12.04.1812. 10 арк.
8. Там само, ф. 195, оп. 1, спр. 5. О доставлении министерству сведений о суммах на содержание карантинных судов. 22.02.1808-29.05.1808 г. 17 арк.
9. Там само, ф. 195, оп. 1, спр. 698. О выходе на рейд Феодосийской брадвахты и о прибытии флота лейтенанта Фогоновича с брандвахтой для занятия постов в Евпаторийский порт. 16.03-16.04.1826 г. 7 арк.
10. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Т.XXV. Отделение второе.  1850. – СПб, 1851. – 323 с.
11. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Т.XXХIV. Отделение первое.  1859. – Спб., 1861. – 839 с.
12. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Т.VII. Отделение первое.  1832. – СПб., 1833. – 1044 с.
13. Полное собрание законов Российской империи. Собрание второе. Т.XV. Отделение первое. – 1840. – СПб., 1841. – 853 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція