... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №1
Роль релігії в житті людини є надзвичайно важлива. Вона завжди виступає керівною силою суспільства і складає духовну основу народу, формує базис для подальшого розвитку. Її норми виступають мірилом, зразком поведінки для віруючих людей, а також регулятором таких відносини, що знаходяться поза компетенцією інших соціальних норм [8]. 
Питання пов’язанні із релігією завжди були і залишаються актуальними, тому до них виявляють інтерес багато національних та закордонних вчених. Зокрема, фундамент для подальших розробок у цій сфері заклали такі дослідники як А. Тойнбі, Е. Дюркгейм, М. Вебер та інші. Перейнявши їх досвід продовжувачами стали Л. Ходькова, О. Богданова, М. Кравчук, В.Туренко, К. Херпфер, Р. Папаян. Концентрація уваги вчених у своїх працях зосереджена на аналізі ролі віри в суспільному житті, що створює основу масштабної переоцінки значимості релігії в цілому та викристалізованих нею норм, взаємовпливі релігії та суспільства в їх історичному розвитку, її значенню в сучасних державах та походженні Церкви загалом.
Аналіз останніх досліджень показав, що велика частина науковців визнають реальний вплив релігійних норм лише у країнах мусульманського віросповідання. Цей приклад є найяскравішим взірцем, де ідеї релігії є панівними і на них базується уся система життя суспільства. Адже у таких державах релігійні організації максимально залучені до політичної влади: представництво духовенства в державних органах, обов’язкові формальності за їх участі (коронації, церемонії, присяги, клятви) [9, c. 25]. При цьому правові норми визначаються і створюються лише за сумісністю з релігійними, а часто і останні безпосередньо застосовуються як правомірні.
Тому, оскільки національний ґрунт релігії залишається недостатньо опрацьований в науковому плані, то головним завданням даної розвідки є дослідження ефективності та місця віри в системі соціального регулювання.
Л. Ходькова у своїй праці встановила роль релігій різних конфесій, їх особливості і функції для людства. Вона вказала, що “у відношенні до держави і суспільства релігія є цементуючою основою”, адже у ній відображений досвід численних поколінь. Вплив релігії проявляється через соціально-значущі функції: світоглядна, ідеологічна, легітимізуюча. Перша формує світогляд людини: принципи та переконання, яким необхідно слідувати у своїй діяльності, тобто сенс життя. Друга виробляє у народу орієнтири на соціально-політичні питання. Третя побудована на дотриманні людиною правил поведінки, які вона обґрунтовує і надає їм легітимності [9, с. 22-24]. Звідси, перші дві функції породжують віру людини в право, а остання, найбільш наближена за своєю суттю до юриспруденції, як і держава, закріплює загальнообов’язкові правила поведінки для своїх співгромадян, цим самим регулюючи суспільні відносини. Але не засобами примусу, а шляхом гуманного соціального регулювання, спонукаючи до любові й поваги.
Християнство виникло на сході Римської імперії та впродовж декількох століть розширило свій вплив на всю територію держави. І в процесі свого становлення як повноцінної релігії здійснювала вплив на такі соціальні інститути як держава, сім’я та право. Тому цілком закономірно римське приватне право, як найдосконаліший взірець цієї галузі було запозичене усіма європейськими країнами, яке успішно функціонує й нині [2, c. 118].
У основі Християнства закріплені 10 заповідей, яких слід неухильно дотримуватись кожному віруючому. Вони слугують фундаментом моральності кожного суспільства, втому числі і таких соціальних інститутів як “право” і “держава”. Зокрема, підтвердженням релігійності українського народу є преамбула чинної Конституції України, де вказано, що вона прийнята з усвідомленою відповідальністю перед Богом, отже укладачі, які виражали волю всього народу дотримались норми “Я Господь Бог твій”. Настанова “Пам'ятай день святий святкувати”, також успішно запроваджена і виконується на державному рівні. Адже не лише неділя, а й інші спеціально встановлені Церквою дні визнанні державою святковими, такі як Різдво Христове, Великдень, Трійця [9, c. 26]. Наступна заповідь “Шануй батька свого й матір свою” – слова Божі, які також знайшли своє відображення в Основному законі держави у cт. 51: “Повнолітні діти зобов'язані піклуватися про своїх непрацездатних батьків”. Але не лише в цьому повинна проявлятись повага, а як каже Всевишній: “Сину мій, шануй настанови батька твого і не відкидай поради матері твоєї, бо то найкращий вінець для голови твоєї і добра прикраса для душі твоєї”. Щодо шостої заповіді, то вона рішуче забороняє вбивати людей яким би то не було чином. І саме цей припис найдетальніше регламентований в національному законодавстві: по-перше, в Конституції України ст. 3 закріплює “людину, її життя та здоров’я… найвищою соціальною цінністю”; по-друге, цілий розділ Кримінального кодексу України присвячений нормам, які захищають “життя та здоров’я особи” від злочинних діянь; по-третє, ратифікований міжнародний акт, який заборонив смертну кару в Україні та ін. У повчаннях Ісуса Христа простежується цінна настанова: “cховай свого меча в його місце, бо всі, хто візьме меча, від меча і загинуть” [3].
Також, необхідно підкреслити, що саме Біблія дала настанову обирати президента із числа своїх громадян: “з-посеред братів своїх поставиш над собою царя, не зможеш поставити над собою (царем) чужинця, що він не брат тобі”. Саме таким правилом користується весь християнський світ [6, c. 389]. Також панує сьогодні традиція прийняття присяги главою держави на Священному Письмі, що свідчить про успішність функціонування соціальних інститутів, які базуються на церковних засадах.
Аналіз результатів соціологічних опитувань Київського міжнародного інституту соціології (лютий 2012 р.) і соціологічної служби Центру Разумкова (грудень 2011 р.), вказує на позитивний баланс довіри респондентів лише Церкви (баланс довіри +45%) та ЗМІ (+12%) у порівнянні з різними державними органами [4, с. 35]. З цього приводу Глава УПЦ Святійший Патріарх Філарет зазначив: “Всяка влада є від Бога. Влада – а не людина, яка цю владу має. Бо людина може бути і грішником, і злочинцем, і тираном, що ми бачимо з історії. А тому знання, що влада – від Бога, накладає на носія влади велику відповідальність. Бо той, Хто її дав, спитає звіту! А хто отримав владу, повинен служити насамперед народу, який його обрав, а не власним інтересам. Чи президент, чи депутат, чи інші чиновники – слуги народу”.
На завершення можна зробити висновок, що незважаючи на демократичні тенденції розвитку сучасних держав, релігія залишається важливим фактором існування людини. І всупереч соціальних проблем сьогодення продовжує виконувати одну чи не з найважливіших ролей як соціального інституту, виховуючи віру в право в плані ефективності цих норм, слугуючи корінням для сучасного права визначаючи його подальший розвиток.
 
Список використаних джерел:
1. Богданова О. Чи може релігія сприяти демократії? / О. Богданова // Соціологія: теорія, методи, маркетинг: Науково-теоретичний часопис. – 01/2007. – № 1. – С.74-91.
2. Грабовець О. Релігія як соціальна технологія консолідації соціуму / О. Грабовець, Ю.Яковенко // Соціологія: теорія, методи, маркетинг. – 09/2001. – № 3. – С.111-122.
3. Закон Божий і заповіді [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.cerkva. pyrogoscha.org.ua/text-page_197.html
4. Кравчук М.В. Методологія дослідження взаємовідносин держави і церкви / М.В.Кравчук, П.М. Кузь // Стратегія і тактика правових реформ: виклики сучасності: Збірник матеріалів Міжнародної юридичної науково-практичної конференції «Актуальна юриспруденція», м. Київ (05 березня 2013 р). – К., 2013. – С.34-43.
5. Міма І.В. Релігійні норми як соціально-правотворчі чинники суспільства / І.В. Міма [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://archive.nbuv.gov.ua/portal/Soc_Gum/Almpr/ 2012_3/01_047.pdf
6. Папаян Р.А. Христианские корни современного права / Р.А. Папаян. М.: Издательство НОРМА, 2002. – 416 с.
7. Релігійні норми і право [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://textbooks.net.ua /content/view/2494/32/
8. Туренко В. Роль релігії і віри в суспільному розвитку / В. Туренко // Політичний менеджмент. – 2006. – № 6. – С. 108-119.
9. Ходькова Л.П. Релігієзнавство: Навч. посібник / Л.П. Ходькова. – Львів: Афіша, 2000. – 312 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція