... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
Окреслення конституційно-правового статусу вищих спеціалізованих судів України, основних проблем діяльності та напрями їх вирішення являє собою досить актуальне питання серед науковців, правників та суддів.
Дослідження сутності таких понять як «правовий статус», «конституційний статус» та «конституційно-правовий статус» надасть можливість визначити особливості конституційно-правового статусу вищих спеціалізованих судів України. 
Таким чином, правовий статус (лат. status – стан, положення) як встановлене нормами права положення його суб’єктів, сукупність їхніх прав і обов’язків, а у концентрованому вигляді правовий статус державних органів відображається у законах, положеннях, статутах та інших нормативно-правових актах про відповідні органи, установи [8, с. 186]. 
Серед науковців та правників панують різні погляди на визначення та структурні елементи правового статусу. В.І. Червонюк, наприклад, до правового статусу відносить сукупність всіх прав і обов’язків [7, с. 482]. А.Б. Венгеров окреслює правовий статус як сукупність прав і свобод, обов’язків та відповідальності особи, які визначають її правове становище в суспільстві [1, с. 585]. 
Ц.А. Ямпольська спирається на загальний, єдиний правовий статус, на підставі якого виникає індивідуальний правовий статус як сукупність прав і обов’язків, незалежно від того існують вони самостійно чи у правовідношенні [9, с. 145–226]. 
На думку В.В. Лазарєва і С.В. Ліпень, правовий статус являє собою закріплені в законодавстві права й обов’язки індивіда, а сукупність статутних і суб’єктивних прав і обов’язків називають правовим становищем особи [4, с. 418-419]. 
Н.М. Крестовська та Л.Г. Матвєєва до структурних елементів відносять: 1) правові норми та принципи, що встановлюють цей статус; 2) правосуб’єктність; 3) основні права та обов’язки; 4) законні інтереси; 5) громадянство (або інший стосунок до країни перебування – без громадянства, іноземне громадянство або підданство); 6) юридичну відповідальність [3, с.133]. 
На нашу думку, правовий статус являє собою сукупність прав і обов’язків суб’єкта правовідносин, що визначені міжнародними актами, нормативно-правовими та підзаконними нормативно-правовими актами держави.
Якщо вести мову щодо визначення «конституційно-правового статусу», то у науковій літературі можна зустріти два терміни: «конституційний статус» та «конституційно-правовий статус». Зміст першого поняття полягає у визначенні правового статусу лише в межах норм Основного Закону [5, с. 133, 144, 163, 186]. Щодо другого, то правовий статус окреслений нормами конституційного законодавства. 
Слід відмітити, що відсутність у науковій літературі єдиного визначення конституційно-правового статусу можна пояснити різними видами суб’єктів конституційно-правових відносин. Так, наприклад, до конституційно-правового статусу відносять лише права і обов’язки (стосовно особи) або компетенції і повноважень (щодо державних органів), а інші інститути лише доповнюють характеристику статусу, але не включаються як його структурні елементи [7, с. 26-29]. За більш широкого підходу сутність розширення статусу реалізується завдяки включення до нього інших елементів, які різняться залежно від виду суб’єкта, статус якого визначається [2, с. 150-171].
Отже, конституційно-правовий статус являє собою сукупність норм не лише Основного Закону, а й чинного законодавства, що визначають права і обов’язки особи, компетенцію та повноваження державних органів та місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб у різних сферах суспільних відносин.
 
Список використаних джерел:
1. Венгеров А.Б. Теория государства и права: учеб. для юрид. вузов / А.Б.Венгеров.– 3-е изд., испр. и доп. – М.: Омега-Л, 2006. – 608 с. 
2. Витрук Н.В. Статус личности в политической системе общества / Н.В. Витрук // Политология: курс лекций. – М.: Наука, 1993. – С. 150-171.
3. Крестовська Н.М. Теорія держави і права: Елементарний курс / Н.М. Крестовська, Л.Г.Матвєєва. – 2-ге вид. – Х.: Одіссей, 2008. – 432 с.
4. Лазарев В.В. Теория государства и права: учебник для вузов / В.В. Лазарев, С.В.Липень. – 4-е изд., испр. и доп. – М.: Юрайт; ИД Юрайт, 2010. – 634 с. 
5. Основи конституційного права України: підручник / за ред. В.В. Копейчикова. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 288 с.
6. Теория государства и права: курс лекций / под ред. Н.И. Матузова и А.В. Малько. – 2-е изд., перераб. и доп. – М.: Юристъ, 2007. – 768 с. 
7. Червонюк В.И. Теория государства и права: учебник / В.И. Червонюк. – М.: ИНФРА-М, 2009. – 704 с.
8. Юридична енциклопедія: в 6 т. / редкол.: Ю.С. Шемшученко (гол. редкол.) та ін. – К., 1998. – Т. 5: П-С. – 2003. – 736 с. 
9. Ямпольская Ц.А. О субъективных правах советских граждан и их гарантиях / Ц.А.Ямпольская // Вопросы советского государственного права. М., 1959. – С. 145-226. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція