... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
У механізмі погашення податкового боргу платників податків суд відіграє важливе місце. Відповідно до п. 95.1 ст. 95 Податкового кодексу України (надалі – ПК України) [1] орган державної податкової служби (надалі – орган ДПС) здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності – шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі. 
ПК України не регулює особливостей розгляду справ цієї категорії судами, оскільки ці питання є предметом регулювання Кодексу адміністративного судочинства України (надалі – КАС України) [2]. У ст. 183-3 КАС України для цього передбачено спеціальний вид провадження – провадження у справах за зверненням органів ДПС при здійсненні ними передбачених законом повноважень. Однак, на практиці такий порядок виявився не ефективним, про що, зокрема, свідчить невелика кількість звернень. Які причини перешкоджають реалізації повноважень органів ДПС?
Ст. 183-3 КАС України, яка визначає особливості провадження у справах за зверненням органів ДПС та митних органів, встановлює особливий вид провадження (за ознакою суб’єктів і предмету судового розгляду) і є спеціальною як щодо позовного (загального), так і щодо скороченого провадження. Отже, стягнення податкового боргу за рахунок коштів повинно здійснюватися саме в порядку, передбаченому ст. 183-3 КАС України. Подання не є позовом, і в межах цього виду провадження не вирішується публічно-правовий спір. Фактично, завдання суду полягає у перевірці підстав для застосування державного примусу у вигляді стягнення коштів з банківських рахунків в рахунок погашення податкового боргу. Суд повинен перевірити обмежену кількість обставин: які підстави виникнення грошового зобов’язання, чи настав строк його сплати, чи виник податковий борг, чи надіслано податкову вимогу, чи минув 60-тиденний строк. Відтак, умовою розгляду подання є безспірність вимог. 
У ст. 183-3 КАС України передбачено, що суд відмовляє у прийнятті подання, якщо із поданих до суду матеріалів вбачається спір про право. Однак, КАС або будь-який інший закон не передбачає, що вважати «спором про право». Вищий адміністративний суд України роз’яснив, що спір про право в контексті розглядуваної норми має місце в разі, якщо предметом спору є правовідносини, існування яких є передумовою виникнення підстав для застосування спеціальних заходів, перелічених у ст. 183-3 КАС України. Спір про право наявний у разі, коли платник податків висловлює незгоду з рішенням податкового органу, що було підставою для виникнення обставин для внесення відповідного подання. Наприклад, платником податків оскаржено податкове повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, тощо. При цьому незгода платника податків може підтверджуватися не лише зверненням із відповідним адміністративним позовом. Суд може встановити наявність спору також із змісту заперечень платника податків, стосовно якого внесено подання. Зокрема, платник податків може заперечувати розмір податкового боргу, що стягується, або факт узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг тощо [3].
Категорія «спір про право» є складною правовою конструкцією, застосування якої на практиці викликає багато проблем. Насамперед, через відсутність об’єктивних критеріїв. Це призводить до того, що фактично будь-які матеріально-правові заперечення відповідача суди кваліфікують як спір про право. Платники податку часто зловживають, заперечуючи в суді підстави подання з однією лише метою – унеможливити розгляд справи в особливому провадженні і відстрочити виконання свого податкового зобов’язання. 
Наявність спору про право унеможливлює розгляд подання саме через те, що цей вид провадження не розрахований на вирішення спорів. Відмова у прийнятті подання перешкоджає повторному зверненню заявника з таким самим поданням. Заявник (орган ДПС) у цьому випадку має право звернутися з тими самими вимогами до суду в загальному позовному порядку. 
Однак, на мою думку, позовний порядок стягнення податкового боргу на даний час теж є неефективним інструментом, оскільки з урахуванням реальних строків розгляду справи, платник податків може ухилитися від сплати податків. Необхідність спеціального провадження для оперативного вирішення справ цієї категорії не викликає сумніву. Для підвищення дієвості цього виду провадження, на нашу думку, доцільно було б виключити зі ст. 183-3 КАС України посилання на «спір про право» як підставу для відмови у відкритті провадження. Це б не призвело до порушення прав та інтересів платників податків, оскільки їх права гарантує можливість адміністративного та судового оскарження податкового-повідомлення рішення органу ДПС. 
Коли податковий орган звертається з поданням про стягнення податкового боргу за рахунок коштів, то спір, якщо такий і мав місце, вже вирішений. Якщо ж платник податків не скористався правом на оскарження рішення, з яким він не згідний, то така його бездіяльність не повинна перешкоджати реалізації права податкового органу на звернення до суду з поданням. Тому оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, яке покладено в основу податкового боргу, що стягується шляхом внесення подання, заперечення розміру податкового боргу, що стягується, або факту узгодження податкових зобов'язань, з яких виник податковий борг, на мою думку, не повинно вважатися «спором про право», який перешкоджає розгляду подання в порядку ст. 183-3 КАС України. 
Суд задовольняє подання, якщо встановить наступні обставини:
 підстави виникнення грошового зобов’язання;
 наявність податкового боргу; 
 не оскаржено факт існування податкового боргу та/або його розмір, а якщо оскаржено– то завершення процедури адміністративного та/або судового оскарження;
 направлення платнику податків податкової вимоги;
 сплив 60-тиденного строку з моменту вручення податкової вимоги;
 не сплив строк давності стягнення податкового боргу;
 щодо платника податку не порушено справу про банкрутство.
Якщо під час розгляду подання судом, зокрема на підставі заперечень платника податків, буде встановлено, що відсутні умови для примусового стягнення податкового боргу, то суд може відмовити в задоволенні подання органу ДПС саме з цих причин, а не відмовляти у прийнятті подання до розгляду. 
Таким чином, на мою думку, «спір про право» в розумінні ст. 183-3 КАС України не повинен перешкоджати розгляду подання по суті. Безспірність – це одна з умов задоволення подання, а не умова його розгляду.
 
Список використаних джерел:
1. Податковий кодекс України від 02.12.2010 р. [Текст] // Голос України. – 2010 р. – 04 грудня. 
2. Кодекс адміністративного судочинства України від 06.07.2005 р. [Текст] // Урядовий кур'єр. – 2005. – 17 серпня.
3. Лист Вищого адміністративного суду України від 22.04.2011 р. № 571/11/13-11 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.vasu.gov.ua/ua/generalization_court_ practice.html?_m=publications&_t=rec&id=1785&fp=31 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція