... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №4
Відповідно до ст. 86 Господарського кодексу України (далі – ГК України) вкладами учасників та засновників господарського товариства до статутного капіталу можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кошти, в тому числі в іноземній валюті [1].
При внесені до статутного капіталу майна або нематеріальних активів відповідно до ст.115 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) такі права або майно підлягають грошовій оцінці за домовленістю між учасниками створюваного товариства або незалежній експертній оцінці у визначених Законом випадках. Зокрема, перелік таких випадків містить ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну та оціночну діяльність» [2].
Також відповідно до ст. 51 Закону України «Про господарські товариства» зміни вартості майна, внесеного як вклад, не впливають на розмір їх частки у статутному (складеному) капіталі, вказаної в установчих документах товариства, якщо інше не передбачено установчими документами.
Отже при внесенні до статутного фонду учасником права на об’єкт інтелектуальної власності можна зазначити такі закономірності:
право інтелектуальної власності має бути оцінено у грошовій формі (незалежна оцінка, або за домовленістю сторін);
з часом збільшення або зменшення вартості такого права не впливає на зміну частки у статутному фонді, тобто не надає або не віднімає голоси в учасника, який вніс таке право.
Отже, розглянемо декілька ситуацій, які можуть утворитися за таких обставин.
Іншою особливістю внесення прав на об’єкти інтелектуальної власності є те, що таке право може бути втрачено незалежно від волі особи-власника таких прав. Також слід зазначити, що операції по внесенню прав на об’єкти інтелектуальної власності оподатковуються податком на додану вартість. Згідно із ст. 12 Закону України «Про господарські товариства» товариство є власником майна, зокрема, переданого йому засновниками і учасниками у власність. Згідно зі ст. 715 та ст. 716 ЦК України кожна зі сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін. До договору міни застосовуються загальні положення про купівлю-продаж. Тобто операції по внесенню до статутного капіталу прав інтелектуальної власності оподатковуються податком на додану вартість [3].
Отже, при створенні господарського товариства учасникам слід враховувати всі ризики, пов’язані із внесенням об’єкта інтелектуальної власності до статутного фонду підприємства, та оцінювати всі плюси і мінуси в залежності від того, хто саме вносить ці права.
В акціонерному товаристві Законодавець передбачив, що загальна номінальна вартість випущених акцій становить статутний фонд акціонерного товариства, що не може бути менше суми, еквівалентної 1 250 мінімальним заробітним платам, виходячи зі ставки мінімальної заробітної плати, що діє на момент створення акціонерного товариства. Для інших господарських товариств чинне законодавство не визначає мінімального розміру статутного капіталу. 
Відповідно до чинного законодавства нематеріальний актив – об’єкти інтелектуальної, у тому числі промислової власності, а також інші аналогічні права, визнані в порядку, установленому відповідним законодавством, об’єктом права власності платника податків. Згідно зі ст. 418 ЦК право інтелектуальної власності – це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об’єкт права інтелектуальної власності, визначений Цивільним кодексом або іншим законом. У ст. 420 ЦК наведено перелік об’єктів права інтелектуальної власності. 
Право інтелектуальної власності – це особисті немайнові або майнові права на інтелектуальну власність. Оскільки особисті немайнові права є невідчужуваними (ч. 4 ст. 423 ЦК), то вони не можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи. Отже, може йтися лише про одну складову цих прав – майнові права. Основними майновими правами на інтелектуальну власність є: 
- право на використання об’єкта права інтелектуальної власності; 
- виключне право дозволяти використання об’єкта права інтелектуальної власності; 
- виключне право перешкоджати неправомірному використанню об’єкта права інтелектуальної власності, у тому числі забороняти його [4].
Згідно з ч. 3 ст. 424 ЦК майнового права на інтелектуальну власність можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи. Проте не усі права на інтелектуальну власність можуть бути внеском учасника. Це стосується, зокрема, права на наукове відкриття (воно, є особистим), а також прав на комерційне найменування, які відповідно до ч. 2 ст. 490 ЦК передаються іншій особі лише разом із цілісним майновим комплексом особи, який ці права належать, або його визначеною частиною. 
Акт оцінки майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна, здійсненої суб’єктом оціночної діяльності – органом державної влади або органом місцевого самоврядування самостійно. Якщо процедурами з оцінки майна для складання акта оцінки майна передбачене попереднє проведення оцінки майна повністю або частково суб’єктом оціночної діяльності – суб’єктом господарювання, звіт про оцінку такого майна додається до акта оцінки майна. Акт оцінки майна підлягає затвердженню керівником органу державної влади або органу місцевого самоврядування. Зміст, форма, порядок складання, затвердження та строк дії акта оцінки майна встановлюються Кабінетом Міністрів України [5].
Для передачі, як внеску в статутний фонд (капітал) господарчого товариства права на об’єкти промислової власності, повинні відповідати певним умовам – критеріям оборотоздатності: винятковості, корисності, відчужуваності, можливості їхньої грошової оцінки, інвестиційної привабливості. Найпопулярнішими об’єктами інтелектуальної власності, права які можуть бути внеском у статутний капітал юридичної особи, є об’єкти промислової власності: винаходи, корисні моделі, промислові зразки, торговельні марки. Подекуди юридичні особи створюються саме заради реалізації винаходів. Щоб максимально захистити товариство від можливих несумлінних дій власника прав на об’єкт промислової власності, господарському товариству вигідно одержати це право в повному обсязі (виключну ліцензію). Це може бути вигідно і для автора винаходу, оскільки він вкладає лише «інтелект», тоді як інші – гроші. Грошова оцінка винаходів може бути дуже високою. Варто також враховувати, що однакових винаходів не буває, а тому порівнювати оцінку винаходу неможливо. У процесі приватизації підприємств у більшості випадків вартість нематеріальних активів не враховувалася, до того ж основною проблемою звичайно є проблема визначення прав власності на об’єкти, так, наприклад, підприємство не має права власності на чинне авторське посвідчення СРСР.
Є певні методики оцінювання об’єктів інтелектуальної власності. Оцінювання провадять спеціально навчені фахівці, що мають досвід як у патентно-правовій сфері, так й в сфері бухгалтерії нематеріальних активів. Оцінювання можуть провадити тільки організації, що мають ліцензію на проведення оцінної діяльності. 
Оцінювання інтелектуальної власності дає змогу: 
- зменшити податок на прибуток. 
- регулювати обсяг амортизаційних відрахувань і створювати фонди на придбання нових об’єктів інтелектуальної власності. 
- збільшити ринкову вартість підприємства. 
- визначити розмір частки при внеску в статутний капітал у формі об’єктів інтелектуальної власності. 
- забезпечити облік усіх активів підприємства. 
- оптимізувати співвідношення активів. 
- визначити вартість об’єктів інтелектуальної власності при їхній купівлі-продажу. 
- визначити розмір збитку або розмір компенсації із приводу незаконного використання об’єктів інтелектуальної власності, що належать підприємству. 
- врахувати вартість об’єктів інтелектуальної власності при реорганізації, ліквідації або банкрутстві підприємства. 
І наостанок – як свідчить практика, будь-які об’єкти інтелектуальної власності, створені й використовувані на підприємстві – це сховані економічні резерви!
 
Список використаних джерел:
1. Цивільний кодекс України від 16.01.2003 №435-ІУ (із змінами) // Відомості Верховної Ради України від 03.10.2003 – 2003 р., №40.
2. Господарський кодекс України від 16.01.2003 №436-ІУ (із змінами) // Відомості Верховної Ради України від 11.02.1992 – 1992 р., №6.
3. Про господарські товариства: Закон України від 19.09.1991 №1576X11 (із змінами) // Відомості Верховної Ради України від 03.12.1991 — 1991 р., №49.
4. Про охорону прав на промислові зразки: Закону України від 15.12.1993 № 3688-XII (із змінами) // Відомості Верховної Ради України від 1994р.
5. Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні: Закон України від 12.07.2001 № 2658-Ш (із змінами) // Відомості Верховної Ради України від 23.11.2001. – 2001 р., №47. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція