... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
У правовій системі Радянського Союзу існування судового прецеденту як форми та джерела права ігнорувалося, а досить часто і взагалі заперечувалося. Вважалося, що судовий прецедент існує тільки в країнах англо-американської правової сім’ї, в той час як в романо-германській основним джерелом права є нормативно-правовий акт. Такі погляди можна пояснити наявністю крайнього нормативізму у системі права СРСР [1, с. 337].
Союз розпався – думка залишилася. Ми і надалі сліпо заперечуємо наявність судового прецеденту, але тепер уже в українському законодавстві. Хоча в українській правовій системі є багато прикладів існування та використання судового прецеденту як форми права, зокрема досить поширеною є дискусія навколо правової природи постанов Пленуму Верховного Суду України та постанов і роз’яснень судів вищих інстанцій. Постанови видаються з метою однакового застосування судами норм права. В Кримінальному кодексі, наприклад, ніде не розкривається визначення деяких понять (наприклад, «особлива жорстокість»). Розкриття подібних понять дається в постановах Пленуму Верховного Суду України. В даному випадку, відсутність вказаної постанови не дозволяла б кваліфікувати діяння, як вчинені з особливою жорстокістю.
Необхідно визнати, що з моменту здобуття Україною незалежності постанови Пленуму Верховного Суду, постанови та роз’яснення вищих судових інстанцій не тільки не втратили своєї значущості, а й почали відігравати більш вагому роль в процесі здійснення правосуддя. Причиною цього є велика кількість прогалин в законодавстві, а також наявність в законодавстві формулювань, які дають підстави двояко тлумачити їх зміст. Необхідно зазначити, що згадані документи фактично тлумачать та доповнюють зміст нормативно-правових документів всіх рівнів – підвідомчої інструкції до конституційного закону України, не будучи при цьому джерелом права (принаймні, офіційно визнаними джерелами права). Отже, визнання судового прецеденту як джерела права може виступати засобом усунення прогалин у законодавстві.
Кардинально іншого відтінку проблема правового прецеденту отримала з моменту створення Конституційного Суду України (3 червня 1992 року). Компетенція КСУ та правова природа його рішень прямо говорять про те, що рішення Конституційного Суду України не тільки роз’яснюють чинне законодавство на предмет конституційності, але й змінюють і доповнюють закон, тобто створюють судові прецеденти [2, с. 41-42]. За час свого існування Конституційний Суд України створив чимало прецедентів, які активно використовуються – наприклад, саме завдяки йому в якості захисників у кримінальному процесі можуть виступати не тільки адвокати, а й інші фахівці в галузі права. Фактично даним рішенням були змінені положення Кримінально-процесуального кодексу. Причому на адресу таких рішень досить часто були негативні відгуки від безпосереднього законодавця – Верховної Ради України.
Варто також зауважити, що суди повинні застосовувати рішення та практику Європейського суду з прав людини (Страсбург) як джерело права [3, с. 1], що не зовсім відповідає основоположним принципам романо-германської правової сім’ї. На мою думку, ми живемо в період, коли дві правові системи об’єднуються і утворюють нову, глобальну, більш досконалу. 
У доктрині провідних країн континентальної правової системи вже протягом довгого часу правотворча діяльність суддів, а отже й існування судового прецеденту як джерела права не заперечується. Це зв’язано в першу чергу із загальносвітовою тенденцією до відмови від нормативістського підходу застосування права та посилення процесів зближення між двома правовими системами, зокрема використання прецедентів країнами романо-германської правової сім’ї та нормативно-правового акту представниками англо-американської. Підтвердженням цього явища, є той факт що в США останнім часом все частіше починають використовуватися нормативно-правові акти, зокрема під час судових розглядів.
Для підтвердження вище наведених явищ необхідно детально вивчити причини його виникнення, причини появи необхідності застосування судового прецеденту. Спробуємо зробити це на прикладі нашої країни, в судовій практиці якої нерідко виникають ситуації, коли правозастосовувач не знаходить у чинних нормативно-правових актах необхідних норм, які регулюють встановлені суспільні відносини, тобто мають місце прогалини у праві і прогалини в законі. Причинами прогалин є по-перше – невміння законодавця відобразити в нормативних актах усе різноманіття життєвих ситуацій, які вимагають правового регулювання, а по-друге – частіше неможливість передбачити появу нових життєвих ситуацій у результаті постійного та останнім часом досить стрімкого розвитку суспільних відносин, здійснити щодо них відповідні законодавчі дії. За наявності прогалин судами застосовується аналогія закону і аналогія права. Аналогія закону – це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі норми, розрахованої на подібні випадки. Аналогія права – це вирішення справи або окремого юридичного питання на основі принципів права, загальних засад і змісту законодавства [4, с.16-17]. При застосуванні аналогії права істотне значення мають принципи права, які закріплюються в Конституції. Оскільки норми Конституції України є нормами прямої дії, то правозастосовувач, виходячи із власної правосвідомості, може мотивувати рішення в справі, посилаючись на конституційні норми. На практиці це призводить до того, що в аналогічних справах судді виносять різні рішення, внаслідок чого відкривається широкий простір для корупції та службових зловживань.
Отже, в нас виникає об’єктивна необхідність заповнення цих прогалин. Проаналізувавши матеріали, які стосуються усунення прогалин у законодавстві, зокрема у вітчизняному, слід зробити висновок, що існують два, найдієвіші та найраціональніші способи. Зокрема, це удосконалення національного законодавства та введення судового прецеденту як джерела права.
Удосконалення національного законодавства це спосіб усунення прогалин, який має ряд переваг та недоліків. Суттєвою перевагою цього способу є те, що удосконалення національного законодавства відбувається компетентними на те органами із залученням професіоналів із відповідних галузей суспільних відносин. Але з іншого боку, як би систематизація законодавства не була проведена,навіть на вищому науково-практичному рівні, в умовах динамічної ринкової економіки вона не може забезпечити, по-перше, необхідний рівень деталізації правового регулювання, а по-друге – здатність правової системи динамічно реагувати на розвиток відповідних соціальних та економічних інститутів.
     Тому, особливу увагу варто звернути на судовий прецедент, введення якого, на мою думку, є найбільш доречним та необхідним в даному випадку. До того ж позиція щодо визнання значного впливу прецеденту на велику кількість правових явищ, особливих заперечень не викликала і не викликає зараз. Узагальнення судової практики приймалося до уваги в процесі правотворчості – при створенні та удосконаленні нормативно-правових актів. Крім того, прийняті раніше судові рішення впливали на судову юридичну кваліфікацію в подальшому і конкретизацію оціночних понять (для прикладу, методика визначення розміру моральної шкоди не регламентована жодним нормативним документом – суди визначають її розмір, керуючись своїм внутрішнім переконанням та суддівським розсудом, враховуючи при цьому положення судової практики). До переваг судового прецеденту варто віднести те що він здатен відносно вчасно реагувати на зміну, появу нових чи врегулювання не врегульованих законодавцем раніше суспільних відносин (тобто він є динамічним). Також судовий прецедент характеризується досить високим рівнем нормативності та визначеності. Тобто саме визнання судового прецеденту як джерела права в Україні виключає можливість появи прогалин у праві та суттєво впливає на роботу законодавчого органу – точніше полегшує його роботу. Щодо недоліків, то ми маємо знати, що природа прецедентного права така, що в ньому не в повній мірі реалізуватися ряд властивостей права – наприклад, системність.
Отже, світова судова практика на своєму прикладі досить явно доводить, що яскраво виражений, категоричний, нормативіський підхід до інституту джерел права відживає своє.
Прецедентне право випереджає у своєму розвитку законодавчий процес. Воно більш гнучке, й тому більш оперативно враховує правову дійсність, яка змінюється. Суддя при розгляді конкретних справ змушений вирішувати казуси, що виникають в правовій дійсності, які законодавець не завжди встигає врегулювати. У зв’язку з безліччю прогалин у праві, в судді досить часто відсутня правова норма, якою можна вирішити спір. Відмовити у здійсненні правосуддя суд не може – він зобов’язаний вирішити спір, ґрунтуючись на загальних принципах права. Такі загально правові формули, які дозволяють вирішувати визначені категорії справ, потребують офіційного визнання. Це повинно зробити більш розумними межі коливання правозастосовної практики різноманітних судів.
Необхідно підтримати думку тих дослідників, які пропонують офіційно включити прецедент до системи джерел українського права. Це означає – дати суддям можливість офіційно посилатися в своїх рішеннях на прецедент Верховного Суду або на прецедент вищих інстанцій спеціалізованих судів. Тим не менш, чи зможе прецедент органічно влитися в українську правову систему, покаже час.
 
Список використаних джерел:
1. Музиченко П.П. Історія держави і права України: навч. посіб. / П.П. Музиченко. – 4-те вид., стер. – К.: Знання, КОО, 2003. – 429 с. 
2. Конституція України від 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради, 1996. – №30. – ст. 48.
3. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: Закон України від 23.02.2006 № 3477-IV // Відомості Верховної Ради України від 28.07.2006. – № 30. – стор. 1114. – стаття 260. 
4. Заіка Ю.О. Українське цивільне право. навч. посіб. / Ю.О. Заіка. – К.: Істина, 2005. – 312 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція