... Заможні ті, хто вміє обмежувати бажання своїми можливостями (Гібер) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №4
Страхування – це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів.
Актуальність теми: дослідження обумовлене відсутністю в сучасній вітчизняній  науковій літературі комплексних розробок питання визначення специфіки страхових правовідносин у сфері господарювання, їх видів та поняття.
Мета: необхідність дослідження і всебічного аналізу сутності страхування у сфері господарювання, її сучасний стан та перспективи розвитку.
Для досягнення мети були поставлені такі завдання: 
- здійснити аналіз поняття законодавства, яке регулює страхування у сфері господарювання; 
- дослідити поняття, специфіку та види нормативних актів; 
- проаналізувати сучасний стан та перспективи страхування у сфері господарювання; 
- зробити висновки.
Предметом дослідження є комплекс теоретичних та практичних проблем, які виникають у процесі застосування нормативно-правових актів щодо страхування у сфері господарювання.
Об'єктом дослідження є суспільні відносини, що виникають у процесі застосування страхування у сфері господарювання.
Історію виникнення та розвитку страхових правовідносин, поняття та ознаки страхування досліджували В.Р. Ідельсон, В.К.Турбіна, В.П.Янишен, М.Я.Шимінова та інші автори.
Страхування як соціальний інститут має давню історію розвитку, що бере свій початок на етапі виникнення цивілізації і утворення перших ознак державності.
Діяльність в умовах ринку супроводжується різного роду ризиками. Тому принципово міняються характер і функції страхування в Україні, зростає його значення як ефективного, раціонального, економічного і доступного засобу захисту майнових інтересів суб'єктів, що господарюють, виробників товарів і послуг, а також громадян.
В умовах панування державної форми власності й адміністративно-командної системи управління в нашій країні потенціал інституту страхування не міг бути розкритий повною мірою, сфера його застосування була дуже обмежена. Страхової справи в її справжньому значенні не було і не могло бути, оскільки не було основи - приватного підприємництва і самостійності суб'єктів, що господарюють. 
Види страхування, характерні для країн з розвиненою ринковою економікою, не мали можливості одержати розвиток в Україні. Громадяни були змушені задовольнятися страхуванням будівель, домашнього майна, транспортних засобів і деяких інших об'єктів, а також визначеним набором різновидів особистого страхування, проведеного на умовах, диктованих страховиком-монополістом в особі органів державного страхування. Умови господарської діяльності, що існували, не сприяли використанню страхового методу охорони майна підприємств і організацій, збиток відшкодовувався в основному за допомогою використання дотацій із загальнодержавних бюджетних резервів [1, c. 17-20].
Перехід до ринкових відносин, формування багатоукладної системи господарювання, заснованої на різноманітних формах власності, створюють об'єктивні передумови для активного впровадження в сферу економіки страхування як одного з гарантів забезпечення фінансової стійкості суб'єктів, що господарюють. Тепер вони самі повинні піклуватися про власне економічно стійке положення, схоронності матеріальних об'єктів.
Розвиток підприємницької діяльності громадян приводить до появи у товаровиробників засобів і предметів виробництва, що також вимагає страхового захисту. Починаючи підприємницьку діяльність, громадяни включаються в такі взаємовідношення, при яких фінансова чи господарська неспроможність їхніх партнерів може призвести до зростання збитків. Відповідно  виникає ще одна область, що розширює сферу застосування страхування (страхування комерційних, фінансових ризиків, втрати прибутку.
Відповідно до ч. 1 ст. 352 ГК України страхування - це діяльність спеціально уповноважених державних організацій та суб'єктів господарювання (страховиків), пов'язана з наданням страхових послуг юридичним особам або громадянам (страхувальникам) щодо захисту їх майнових інтересів у разі настання визначених законом чи договором страхування подій (страхових випадків), за рахунок грошових фондів, які формуються шляхом сплати страхувальниками страхових платежів [2, c. 97].
Страхування може здійснюватися на основі договору між страхувальником і страховиком (добровільне страхування) або на основі закону (обов’язкове страхування).
Суб'єкти господарювання – страховики здійснюють страхову діяльність за умови одержання ліцензії на право проведення певного виду страхування. Страховик має право займатися лише тими видами страхування, які визначені в ліцензії.
Страхувальниками є учасники господарських відносин, які уклали договори страхування із страховиками або є страхувальниками відповідно до закону [3, c. 236].
Об’єкти страхування, види обов'язкового страхування, а також загальні умови здійснення страхування, вимоги до договорів страхування та порядок здійснення державного нагляду за страховою діяльністю визначаються Цивільним кодексом України, Господарським кодексом України, Законом України "Про страхування", іншими законодавчими актами [4, c. 94].
За договором страхування згідно ст. 354 ГК України страховик зобов'язується у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній страхувальником у договорі страхування, а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначені строки та виконувати інші умови договору.
Орган державної влади, уповноважений здійснювати нагляд за страховою діяльністю, має право відповідно до закону встановлювати додаткові вимоги до договорів страхування.
При укладенні договору страхування страховик має право вимагати у страхувальника довідку про його фінансовий стан, підтверджену аудитором (аудиторською організацією) [5, c.263].
Укладення договору страхування може посвідчуватися страховим свідоцтвом (полісом, сертифікатом), що є формою договору страхування.
Визначення поняття страхування у сфері господарювання дозволяє зробити наступні висновки: 
1) страхування у сфері господарювання є окремим видом господарських правовідносин;
2) страхування характеризується наявністю притаманних йому специфічних ознак та особливостей;
3) особливий зміст страхування у сфері господарювання складає специфічні відносини щодо попередження, подолання, відшкодування за рахунок заздалегідь акумульованих коштів наслідків стихійних лих або нещасних випадків тощо, що завдали матеріальних збитків.
Перспективи подальшого розвитку у цьому напрямку полягає у розробці цілісної науково-обґрунтованої теорії страхових правовідносин у сфері господарювання.
 
Список використаних джерел:
1. Кашкарьова О.В. Історико-правовий аналіз страхування як ланки фінансової системи / О.В. Кашкарььова // Право і безпека Науковий журнал. – 2011. – № 5(42). – С. 17-20.
2. Господарський кодекс України : за станом на 03.11.2012 // Верховна Рада України. – офіц. вид. – К.: Паливода. вид-во, 2012. – 211 с. 
3. Плиса В.Й. Страхування: навчальний посібник / В.Й.Плиса.– К.: Каравела, 2011.– 392 с.
4. Пацурія Н.В. Поняття і види страхових правовідносин у сфері господарювання / Н.В. Пацурія // Вісник КНУ. – 2010. – № 82. – С. 94.
5. Амеліна А.С. Поняття та ознаки страхового договору / А.С. Амеліна // Науковий вісник НУ ДПСУ (економіка і право). – 2012. – № 1(56). С. 263. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція