... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №4
Ліцензійний договірце цивільно-правовий договір, згідно з яким одна сторона – ліцензіар – на оплатній основі надає іншій стороні договору – ліцензіату – право на використання об’єктів промислової власності. Результатом укладання та реєстрації ліцензійного договору в Державному департаменті інтелектуальної власності (далі – Департамент), який функціонує при Міністерстві освіти і науки України (МОН), є видача ліцензії. Ліцензія – це дозвіл на використання винаходу або іншого технічного досягнення, який надається на основі ліцензійного договору або судового чи адміністративного рішення компетентного державного органу[1].
Особливістю об’єктів, права на використання яких передаються згідно з ліцензійними договорами, є:
 новизна, що означає їх первинне розроблення, винахід;
 офіційне визнання та закріплення, тобто їх власник (ліцензіар) повинен мати на них виключне право власності, а саме право володіння, користування та розпорядження.
УКЛАДЕННЯ ЛІЦЕНЗІЙНОГО ДОГОВОРУ
 Передача права використання товарного знака здійснюється шляхом видачі ліцензії на підставі ліцензійного договору про використання знака. 
 Об’єктом ліцензійного договору є об’єкти промислової власності, а саме товарні знаки. Предмет ліцензійного договору – дії сторін, спрямовані на виникнення, зміну та припинення прав та обов’язків сторін договору. Суб’єкти ліцензійного договору – юридичні та фізичні особи, в тому числі іноземці, особи без громадянства.
 Ліцензійний договір вважається укладеним, якщо сторони дійшли згоди щодо істотних умов (тобто тих умов, які визнані істотними законом або необхідні для договорів даного виду). Але дійсним ліцензійний договір стає з дати публікації відомостей про видачу ліцензії в офіційному бюлетені "Промислова власність" та внесення їх до державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг. Дотримання письмової форми договору є необхідною умовою дійсності договору [2].
Згідно з п.2.3.2 Інструкції до істотних умов ліцензійного договору належать:
1. Сторони ліцензійного договору. 
2. Предмет ліцензійного договору.
3. Номер свідоцтва 
4. Перелік товарів і послуг 
5. Обсяг прав, що передаються.
6. Вид ліцензії. 
7. Строк дії ліцензійного договору. 
8. Територія дії ліцензійного договору. 
9. Місцезнаходження (місце проживання) сторін.
Сьогодні як у міжнародному, так і у внутрішньому товарному обігу особливої уваги набувають права на інтелектуальну власність та її складову – промислову власність. Особливістю охорони прав промислової власності є обов’язкова реєстрація та отримання охоронних документів, тому поступово збільшується й кількість заявок на реєстрацію об’єктів промислової власності, включаючи знаки для товарів та послуг. Пожвавлення на ринку прав інтелектуальної власності спричиняє зростання кількості порушень зазначених прав, відповідно, зростає кількість судових справ, пов’язаних з інтелектуальною власністю. Інтелектуальну власність можна захищати у цивільному, адміністративному та кримінальному провадженні. 
Слід зазначити, що основна кількість справ стосується знаків для товарів та послуг – близько 90 % від загальної кількості судових справ, пов’язаних з промисловою власністю. Найчастіше справи, пов’язані з товарними знаками, розглядають господарські суди України (далі – суди), оскільки ці об’єкти за своєю суттю призначені для використання в комерційній діяльності [3, с. 286].
Представниками у таких справах виступають патентні повірені (переважно в парі з адвокатами) та юрисконсульти підприємств. Судові справи, пов’язані з правами інтелектуальної власності, вважають складними перш за все через новизну та недосконалість українського законодавства в цій сфері. Тому корисно аналізувати розглянуті судами справи, виділяти певні проблемні питання, на які слід звернути увагу при підготовці до судового процесу, а також цікаві моменти, які характеризують тенденції розгляду таких справ в суді.
 
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України від 16.01.2003р. // Відомості Верховної ради України. – 2003. – № 21-22. – ст. 144.
2. Про охорону знаків для товарів та послуг: Закон України від 15.12.1993р. // Відомості Верховної ради України. – 1994. – № 7. – ст. 36.
3. Щербина В.С. Господарське право / В.С. Щербина. – К., 2009. – ст. 336-340. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція