... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
Україна є однією з найкорумпованіших держав. Так, за даними міжнародної протикорупційної організації Transparency International, яка оприлюднила черговий Індекс сприйняття корупції, Україна зі 176 досліджених країн чи територій знаходиться на 144 місці, а її індекс – лише 26 при тому, що найкращий можливий визначається у 100 [1].
Сутність корупції необхідно визначати враховуючи той факт, що вона є різнобічним явищем із негативними наслідками у соціальній, економічній і політичній сфері життя держави, та не може зводитись до конкретного правопорушення.
У вітчизняній літературі існує низка різноманітних думок з приводу визначення явища корупції з огляду на його багатогранність, які, проте, не дають чіткої відповіді на запитання про його сутність. Деякі науковці ототожнюють його лише з хабарництвом, інші – зі зловживанням владою чи службовим становищем для задоволення власних інтересів чи з корисливою метою тощо.
Влучним є визначення корупції як соціального явища, яке охоплює всю сукупність діянь, пов'язаних з неправомірним використанням особами наданої їм влади та посадових повноважень з метою задоволення особистих інтересів чи інтересів третіх осіб, а також інших правопорушень, що створюють умови для вчинення корупційних діянь або їх приховування [2, с. 24].
Закон України «Про засади запобігання і протидії корупції» визначає корупцію як використання особою, зазначеною у Законі, наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб або відповідно обіцянка/пропозиція чи надання неправомірної вигоди особі, зазначеній у Законі, або на її вимогу іншим фізичним чи юридичним особам з метою схилити цю особу до протиправного використання наданих їй службових повноважень та пов’язаних із цим можливостей.
Аналіз зазначеного визначення вказує на те, що саме неправомірна вигода є тим визначальним елементом, який дає підстави вважати, що дії встановлених Законом суб’єктів є корупційними. 
Наведене поняття корупції найбільш повно відображає її сучасний прояв, та, порівняно із Законом України «Про боротьбу з корупцією», розширює коло суб’єктів корупції та перелік корупційних діянь.
Причини і наслідки корупції на сьогодні не можна пояснити однозначно, передусім, тому що між ними немає чіткої межі і не завжди можна визначити що є первинним, а що вторинним. Так, нерозвинена економіка може породжувати корупцію і одночасно бути її наслідком.
Причини корупції умовно можна звести до кількох груп: політичні, які пов’язані з можливістю використовувати надані повноваження для задоволення приватних інтересів; економічні з огляду на можливість використання державними службовцями їх повноважень у сфері управління економікою; правові – це, насамперед, неефективна система антикорупційних засобів та недосконале законодавство у сфері протидії корупції; організаційно-управлінські, які пов’язуються з можливістю посадовими особами прийняття рішень на свій розсуд, масове заміщення посад державних службовців шляхом використання особистих зв’язків; соціально-психологічні – низька громадянська свідомість, менталітет, що деформується усвідомленням можливості без зайвих зусиль та втрати часу вирішити будь-яке питання тощо. Неабияку роль відіграє недостатнє фінансове забезпечення та соціальні гарантії державних службовців.
Корупція не лише становить загрозу розвитку держави та стабільності й безпеці суспільства, а й сприяє підриву її демократичних інститутів та цінностей. Поширення корупції має вкрай негативний вплив на формування і діяльність органів держаної влади, підриває довіру громадян до них, зводить нанівець принцип верховенства права та руйнує засади моралі та почуття справедливості в суспільстві.
Поширення корупції в Україні, крім того, становить загрозу її демократичному розвитку, конституційному ладу, підриває авторитет України на міжнародній арені, створюючи тим самим безпосередню загрозу національній безпеці [3, с. 213]. 
Варто відзначити, що корупційні правопорушення спричиняють негативні наслідки передусім в економіці, адже це саме та сфера, де отримуються найбільші прибутки і де є простір для поширення корупційних зв’язків та схем. Зокрема, створюючи перешкоди для одних суб’єктів господарювання та надання особливих сприятливих умов іншим, корупція призводить до зміцнення недобросовісної конкуренції, блокування надходження іноземних інвестицій, розширення тіньової економіки, що має наслідком зменшення податкових надходжень до бюджету, в результаті чого знижується ефективність економічної політики держави, і, як наслідок, відбувається стримування економічного розвитку, або ж занепад економіки.
Тож, держава має нагальну необхідність боротьби з корупцією,багатогранність і різнобічність якої потребує вдосконалення механізмів її протидії та зниження корупційних впливів на політичну, економічну, соціальну сфери життя України та є одним з пріоритетних напрямів державної політики сьогодення. 
 
Список використаних джерел:
1. Україна через системну бездіяльність влади остаточно отаборилася в клубі найкорумпованіших країн світу [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://ti-ukraine.org/cpi
2. Корнієнко М.В. Курс кримінології: Особлива частина / М.В. Корнієнко – К., 2001. – 480 с.
3. Скулиш Є. Прояви корупції у сучасних умовах / Є. Скулиш // Право України. – 2010. – №11. – С. 213-227. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція