... Час проходить, але сказане слово залишається (Л. М. Толстой) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
Держава щодня намагається проводити соціальні трансформації таким чином, щоб це змінило характер правового регулювання суспільних відносин і призвело до суттєвих змін в українському законодавстві. Однак недостатня увага наразі приділяється розробці та втіленню в життя нормативних актів, які б регулювали режим державної таємниці. Адже її обсяг невпинно зростає завдяки прагненню світу до нових відкриттів, що і пояснює актуальність даного дослідження.
Метою ж є аналіз законодавства України, визначення сутності та правових засад режиму державної таємниці та внесення пропозицій щодо подальшого вдосконалення захисту державної таємниці.
Дане питання хвилювало не одного науковця. Режиму державної таємниці присвячені роботи В. Артемова, А. Благодарного, Ю. Мірошника, О. Кохановської, Є. Тищенка, В.Авер’янова, А. Агапова, Ю. Бауліна, Д. Бахраха, В. Шкарупи, О. Андрійкова, Р. Калюжного, а також інших науковців.
Правову основу режиму державної таємниці становить Закон України «Про державну таємницю», де в ст.1 зазначено, що державна таємниця – вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економіки, науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки, охорони правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди національній безпеці України та які визнані у порядку, встановленому цим Законом, державною таємницею і підлягають охороні державою [1].
В. Бєлєвцева зазначає, що реалізація даного режиму стосується інформаційного забезпечення управління і діяльності його об’єкта, кадрового апарату, внутрішнього структурування системи підрозділів, інформаційного обміну з іншими органами й організаціями, пропускного режиму, питання матеріально-технічного й спеціального забезпечення діяльності осіб, які мають допуск до роботи з відомостями, що становлять державну таємницю, їх взаємин з колегами по службі тощо. Причому кожний з названих компонентів може бути самодостатнім лише за умов, коли він є складовою частиною загальної діяльності системи, її підрозділів щодо досягнення загальних інтегрованих цілей режимного спрямування [2, с. 110-111].
Оскільки таке на практиці буває досить не часто, то це призводить до порушення режиму державної таємниці.
На думку Ю. Мірошника, найбільшу суспільну небезпеку в сфері державної таємниці становлять такі загрози: втрата таємної інформації, викривлення останньої, несанкціоноване користування таємною інформацією, використання таємних інформаційних ресурсів зі злочинною метою. Вони мають серйозні наслідки, які вимагають оцінки з позиції забезпечення національних інтересів. Завжди існує загроза, що система захисту таємної інформації не дасть бажаних результатів, її буде використано у злочинних цілях. Надання суспільним відносинам у сфері охорони державної таємниці процесуального характеру дозволяє певною мірою подолати вказану загрозу, створити організаційно-правовий механізм впливу на соціальні процеси [3, с.32-34].
Щоб забезпечити належним чином режим державної таємниці, використовують певні методи та засоби. Серед них найпоширенішими є попередження, переорієнтація суспільства у бік відмови від відстоювання інтересів безпеки. 
Політика держави щодо державної таємниці є не тільки пріоритетним напрямом внутрішньої, але і зовнішньої політики. Тому, на нашу думку, захист секретної інформації повинен здійснюватися таким чином, щоб перекривалися витоки державної інформації та запобігалися втрати її матеріальних носіїв. Для цього в Україні застосовують встановлення єдиних вимог щодо виготовлення, користування, збереження, передачі, транспортування та обігу носіїв інформації, що становить державну таємницю; ліцензування підприємств, установ і організацій, які здійснюють діяльність, пов'язану з державними таємницями; спеціальний порядок доступу громадян до державної таємниці; спеціальний порядок здійснення судових, наглядових, контрольно-ревізійних та інших функцій органів державної влади стосовно підприємств, установ і організацій, діяльність яких пов'язана з державними таємницями; відповідальність за порушення законодавства про державну таємницю та ін. [1].
Однак для здійснення цих методів існують певні перешкоди: порушення режимності умов зберігання секретних матеріалів, недостатня кількість спеціально обладнаних приміщень, сейфів, відсутність охоронної сигналізації.
На основі вище сказаного можна дійти висновку, що режим державної таємниці забезпечує національні безпеку України шляхом здійснення певної політики, як у середині держави, так і за її межами. Однак іноді відбувається порушення даного режиму. Щоб цього не сталося, необхідно, перш за все, людям-українцям, які порушують режим державної таємниці, зрозуміти свою національну приналежність і осягнути просту істину: що не робиться в державі, те робиться для їхнього блага, а вже потім налагоджувати режимність умов зберігання інформації та охоронну сигналізацію.
 
Список використаних джерел:
1. Про державну таємницю: Закон України від 21.01.1994 № 3855-ХІІ. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/3855-12
2. Бєлєвцева В. До питання класифікації адміністративно-правових режимів / В.Бєлєвцева // Вісник Академії правових наук України. – 2009. – №2. – С. 110-111.
3. Мірошник Ю. Державна таємниця як складова забезпечення національної безпеки / Ю.Мірошник // Право України. – Київ, 2004. – № 9. – С. 32-34. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція