... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №2
Актуальність даної теми полягає у тому, що виконання адміністративних рішень має досить важливе значення оскільки це є заключною стадією провадження за заявами чи скаргами громадян. І саме від виконання залежить чи буде дане рішення набувати силу виконавчого документу. Провадження по справі варто вважати цілком завершеним лише тоді, коли реально задоволені домагання зацікавлених осіб (лідируючих суб'єктів), усунуті перешкоди для здійснення зацікавленими особами їх прав і законних інтересів, відновлені в повному обсязі порушені права і законні інтереси, скасовані незаконно накладені обов’язки або незаконне притягнення до відповідальності, припинено протиправну поведінку. Точно так само закінченням провадження може служити аргументована, заснована на законі відмова за зверненням зацікавлених осіб, поданням лідируючих суб'єктів. Отже, рішення по конкретній справі набуває силу виконавчого документа.
У деяких адміністративно-процесуальних нормативних актах виконання виведене за межі адміністративного провадження; до прикладу це має місце у провадженні у справах про порушення митних правил [1]. Але цей підхід помилковий. При виконанні адміністративного рішення уповноважується на здійснення процесуального контролю, на прийняття відповідних процесуальних рішень. Тобто він володіє тими ж повноваженнями, що й на інших стадіях адміністративного провадження. Врешті в інших видах юридичного процесу дотримуються саме такої позиції: виконання судових рішень є невід’ємною частиною судового процесу [2, с. 58].
У Законі «Про звернення громадян», що забезпечує універсальну адміністративну процесуальну форму, питання виконання прийнятого в справі рішення не відображені. Важливо чітко зафіксувати обов'язок усіх державних органів, підприємств, установ, організацій виконувати рішення, прийняті за заявою чи скаргою. При цьому повинні бути закріплені й питання, що стосуються порядку і термінів вступу рішення в законну силу. Набираючи законної сили, рішення набуває стійкість, неспростовність, стає незмінним. Законна сила рішення виявляється також у тім, що воно підлягає обов'язковому виконанню [3, c. 96].
Обов'язок по забезпеченню законного, обґрунтованого, своєчасного, правильного, повного та реального виконання адміністративного рішення покладено на (посадових осіб, що прийняли рішення). Забезпечення означає контроль за виконанням і вирішенням у ході виконання питань про порядок виконання. До положень про контроль за виконанням можна віднести наступні. Особи, які зобов'язані виконати адміністративне рішення, повинні повідомити провід про завершення виконання рішення, інакше можуть наступити невигідні для них наслідки. До прикладу, якщо громадянин не повідомить органи Державної комісії з цінних паперів і фондового ринку про добровільне виконання накладеного на нього стягнення, то звертається в суд з вимогою про примусове виконання свого рішення. Аналогічне правило слід запровадити в діяльності лідируючих суб'єктів, на яких покладено обов'язок виконання рішення. Це сприятиме гарантуванню суб'єктивних прав зацікавлених осіб, що надаються, захищаються адміністративним рішенням.
Виконання адміністративного рішення відбувається з ініціативи проводу або за клопотанням учасників. Проводу доцільно надати право додатково визначати вид і термін його виконання, якщо це не встановлено в рішенні.
Адміністративне рішення виконується посадовими особами, які призначені проводом, крім випадків, коли виконання покладене законом на інший орган (державного виконавця).
Якщо рішення не може бути виконане органом, на який покладено такий обов'язок з причин характеру його зобов'язання або з іншої причини, а іншим законом не передбачається орган виконання, то обов'язок по його виконанню варто покласти на відповідний місцевий орган виконавчої влади (орган місцевого самоврядування) [4, c. 294].
Термін давності виконання здебільшого не врегульовується окремо в адміністративно-процесуальних актах. Якщо адміністративне рішення не вимагає нічого іншого, рішення не може бути виконаним по сплину трьох років після набуття ним чинності. Відлік терміну давності виконання рішення переривається на час виконання.
Свого вирішення потребує також питання про оскарження процесуальних рішень і дій по безпосередньому виконанню. За загальним правилом, протиправні акти (рішення, дії) при виконанні можуть бути оскаржені до вищого органу протягом певного строку після їх початку.
Оскарження зупиняє виконання, крім випадків, коли орган, компетентний приймати рішення про це, не прийме рішення про інше.
Отже, можна зробити висновок що виконання адміністративних рішень має досить важливе значення оскільки це є заключною стадією провадження за заявами чи скаргами громадян. І саме від виконання залежить чи буде дане рішення набувати силу виконавчого документу.
 
Список використаних джерел:
1. Стаття 356 Митного кодексу України від 11.07.02. // Голос України. –2002. – 16 серпня
2. Бачун О. Розгляд скарг на дії та бездіяльність органів Державної виконавчої служби щодо виконання рішень, ухвал господарського суду О. Бачун // Право України. – 2002. – №8. – С. 58.
3. Тищенко Н.М. Гражданин в административном процессе / Н.М. Тищенко. – Х.: Право 1998. – С. 96-97.
4. Адміністративний процес. Загальна частина: навчальний посібник. 2-ге видання, змінене і доповнене. – К.: Центер навчальної літератури. – С. 294. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція