... Немала частина успіху – бажання досягти його (Сенека) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №2
Значення конституції як основного закону в умовах формування демократичної, соціально орієнтованої держави важко переоцінити. Конституція є політичним документом, оскільки вона є результатом компромісу між різними силами, представленими у суспільстві. Конституція є юридичним документом, адже вона є базисом національного законодавства. Основний закон має установчий та програмно-цільовий характер, тому що він закладає основи інституційної організації держави і суспільства, містить базові орієнтири їхнього розвитку. Водночас конституція має потужний ідеологічний потенціал. Як вірно вказують білоруські науковці, ідеологічні установки пронизують весь зміст конституції, всі її частини; будь-яка конституція є світоглядним документом, що значно впливає на духовне життя суспільства, сприяє поширенню та утвердженню певних політичних і правових ідей, уявлень, цінностей [1, с. 124].
Разом з тим, сумний досвід панування комуністичної ідеології в Радянському Союзі зумовив прагнення творців нових конституцій у пострадянських державах юридично розмежувати державу і ідеологію, здійснити своєрідну «деідеологізацію» держави. В Україні таке прагнення втілилося у положеннях ст. 15 Конституції, яка наголошує на тому, що «суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності. Жодна ідеологія не може визнаватися державою як обов’язкова». Схожі положення містять і конституції інших країн, що утворилися на території колишнього СРСР.
Ідея деідеологізації державно-правового життя була по-різному сприйнята у науковому середовищі : одні вчені її підтримали, інші піддали різкій критиці. Так, на думку російського дослідника В. Якуніна, ініціювання в Росії в 90-ті роки процесу деідеологізації призвело до вихолощення разом з базовими радянськими ідеологемами також і ціннісно-цільових установок самої державності як такої [2, с. 10]. Подібним чином і С.Ю. Поярков вважає, що конституційно проголошене ідеологічне різноманіття безпосередньо створює загрозу існуючим в державі політичним відносинам, оскільки призводить до розмивання системи єдиних цінностей, ідей, цілей, поглядів, які визначають розвиток державності, а відтак спричиняє відсутність систематизованої ідеологічної основи діяльності державної влади [3, с. 152].
У зв’язку з цим вважаємо, що остання позиція є недостатньо обґрунтованою і такою, що не відповідає дійсності. Як вірно вказують автори Науково-практичного коментаря до Конституції України, принцип ідеологічної багатоманітності означає різноманіття ідей, засноване на свободі духовного й інтелектуального життя, можливість вільного існування та функціонування у суспільстві різних поглядів відносно устрою держави, участі у політичному житті, напрямків та перспектив розвитку країни, інших суспільно значущих питань. Відповідно до цих принципів суб'єкти політико-правових відносин мають право самостійно обирати ідеологічні орієнтири, безперешкодно їх висловлювати, обстоювати та пропагувати. Гарантією принципу ідеологічної багатоманітності є положення, закріплені в ч. 2 ст. 15 Конституції України, яка забороняє державі визнавати як обов'язкову жодну ідеологію. Згідно з цим держава не може примушувати громадян, політичні партії чи громадські організації під загрозою кримінального чи іншого переслідування обов'язково дотримуватися певних ідей. Конституційний принцип, відповідно до якого ніяка ідеологія не може встановлюватися як державна, закріплює рівноправність різноманітних ідеологій у суспільстві. У демократичній державі жодна з них не може мати пріоритету перед іншими, офіційно підтримуватися державою за допомогою законодавчого закріплення чи в інший офіційний спосіб [4, с. 79-81].
Втім, вказані конституційні обмеження жодним разом не виключають ідеологічної діяльності держави. Вони стосуються переважно державних органів і посадових осіб, які, відповідно до принципу законності, при реалізації владних повноважень мають керуватися не ідеологічними чинниками, а актами чинного законодавства. Держава ж, як публічно-політична організація громадянського суспільства, встановлює певні орієнтири розвитку суспільства, закріплює притаманні даному суспільству цінності, у першу чергу – на конституційному рівні. Як вірно зауважують А.Г. Хабібулін та Р.А. Рахімов, аксіологічні орієнтації, морально-етичні домінанти, уявлення про шляхи і кінцеві цілі розвитку суспільства становлять ідеологію, вони трансформуються у правові норми, встановлені та охоронювані державою. Тому державну ідеологію можна розглядати як основу, що формує право [5, с. 12]. Г.Т. Чернобель також вказує, що ціннісна парадигма конституції демократичної правової держави полягає в тому, що вона визначає загальну стратегію офіційної правової ідеології, її векторні соціальні параметри, закріплює основоположні принципи ієрархічної інституціоналізації державного управління, його творчі функції [6, с. 45].
Проголошення України суверенною, демократичною, правовою, соціальною державою заклало підґрунтя нової ідеології національного державотворення. Приміром, ідеологію сучасного державного будівництва складають наступні базові положення : принцип народовладдя; ідея громадської злагоди; розподіл влади на законодавчу, виконавчу і судову і т. ін. Ідеологія конституційно-правового регулювання прав людини і громадянина базується на таких основоположних ідеях, як визнання людини, її життя, честі, гідності найвищою соціальною цінністю; визнання прав особи не дарованими державою, а природними й невідчужуваними; встановлення відповідальності держави за забезпечення прав і свобод людини; заборона необґрунтованих обмежень прав людини і привілеїв тощо [7, с. 222-223].
Отже, відмова від колишньої заідеологізованості держави і права не повинна призводити до заперечення будь-якого їхнього зв'язку з ідеологією в сучасному демократичному соціумі. Проголошення ідеологічної багатоманітності, встановлення заборони визнавати будь-яку ідеологію загальнообов’язковою створює гарантії належного захисту особи від надмірного втручання держави у сферу її свідомості, закладає правову основу конкуренції ідей, думок і переконань в суспільстві. Водночас залишається потреба в ідеологічній діяльності держави, спрямованій на проголошення базових орієнтирів і світоглядних засад існування народу, закріплення концептуальних принципів формування національної правової системи, виховання громадян у дусі патріотизму і поваги до демократичних цінностей. Все це є запорукою консолідації українського суспільства, його об’єднання навколо вирішення життєво важливих, насущних питань сьогодення.
 
Список використаних джерел:
1. Основы идеологии белорусского государства / под. ред. С.Н. Князева, С.В.Решетникова. – Мн.: Академия управления при Президенте Республики Беларусь, 2004. – 690 с.
2. Якунин В. Государственная идеология и национальная идея: конституционно-ценностный подход / В. Якунин // Власть. – 2007. – № 3. – С. 3-12.
3. Поярков С.Ю. Идеологическая безопасность государственной власти: понятие и сущность / С.Ю. Поярков // Исторические, философские, политические и юридические науки, культурология и искусствоведение. Вопросы теории и практики. – 2011. – № 3 (9): в 3-х ч. Ч.I. – C. 152-154.
4. Конституція України : Науково-практичний коментар / [В.Б. Авер’янов, О.В. Батанов, Ю.В. Баулін та ін.] ; Ред. кол. В.Я. Тацій, Ю.П. Битяк, Ю.М. Грошевой та ін. – Х.: «Право»; К.: Концерн «Видавничий Дім «ІнЮре», 2003. – 808 с.
5. Хабибулин А.Г. Государственная идеология : к вопросу о правомерности категории / А.Г. Хабибулин, Р.А. Рахимов // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 11-20.
6. Чернобель Г.Т. Закон и его нормативно-правовые модусы / Г.Т. Чернобель // Журнал российского права. – 2011. – № 12. – С. 45-55.
7. Тодыка О.Ю. Народовластие в условиях глобализации / О.Ю. Тодыка. – Х.: Право, 2005. – 336 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція