... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №1
28 червня 1996 р. Верховна Рада України прийняла чинну Конституцію України. Ст. 6 цього документу закріпила, що «державна влади в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову» [1].
Цей демократичний принцип має багаторічну історію, хоча далеко не всі можуть визначити його основоположника. Серед авторів теорії поділу влади цим основоположником найчастіше називають Ш.Л. Монтеск’є. Проте, детальний аналіз політичної філософії не дозволяє нам однозначно погодитися з цим.
Так, теоретичні витоки сучасного розуміння поділу влади знаходяться ще в античній філософії. Зокрема, знаменитий давньогрецькій філософ Аристотель, розглядаючи державний устрій, виділяв його три гілки: «В будь-якому державному устрої… основних частин три; з ними повинен рахуватися добрий законодавець, отримуючи від них користь для кожного з видів державного устрою. Від гарного стану цих частин залежить і добрий стан державного ладу; та й самі відмінності окремих видів державного ладу обумовлено різним устроєм кожної з цих частин. Ось ці три частини: перша – законодорадчий орган, що розглядає справи держави, друга – посади (які саме посади повинні бути взагалі, чим вони повинні відати, яким повинен бути спосіб їхнього заміщення), третя – судові органи» [2, с. 514-515].
З падінням же античної цивілізації поділ влади на три гілки практично припинив своє існування. Епоха Відродження багато в чому змінила цю ситуацію і врешті-решт людство повернулося до горизонтального поділу влади, апологетом якого в ті часи стали Дж. Лок, Ш.Л.Монтеск’є, І. Кант, Г.В.Ф. Гегель та ін.
Так, Дж. Лок в своїй знаменитій праці «Два трактати про врядування» висунув ідею поділу влади на законодавчу, виконавчу і федеративну: «Законодавча влада – це та влада, яка має право вказувати, як застосовувати силу спільнотворення для збереження спільноти і її членів. Але через те, що закони, які повинні постійно виконуватись, чинність яких має бути постійною, можуть створюватись за короткий час, то немає потреби, щоб законодавчий орган існував повсякчас, тоді, коли йому нічого робити… Але через те що закони, які створюються один раз і за короткий термін, мають постійну та незмінну силу і потребують неперервного виконання або нагляду за цим виконанням, необхідно, щоб завжди існувала влада, яка б наглядала за виконанням створених і чинних законів. З цієї причини законодавчу і виконавчу влади часто доводиться розділяти» [3, с. 207]. Що ж до федеративної влади, то під нею філософ розумів використання «права війни та миру» [3, с. 208].
Утім, будучи англійцем, Дж. Лок не сприймав суд як окрему гілку влади. Вперше така ідея спала на думку французькому філософу Ш.Л. Монтеск’є, який у своєму трактаті «Про дух законів», писав: «Щоб не було можливості зловживати владою, необхідним є такий стан речей, за якого різні влади могли б взаємно стримувати одна одну… У кожній державі є три види влади: влада законодавча, влада виконавча, що відає питаннями міжнародного права, і влада виконавча, що відає питаннями права громадянського. У силу першої влади державець або установа створює закони, постійні чи тимчасові, та відміняє або ж виправляє існуючі закони. У силу другої влади він оголошує війну або укладає мир, надсилає чи приймає послів, забезпечує безпеку, запобігає нашестям. У силу третьої влади він карає злочини та вирішує зіткнення приватних осіб. Останню владу можна назвати судовою, а другу – просто виконавчою владою держави» [4, с. 289-290]. Як ми бачимо, філософ, хоча й не виділяв суди в якості окремої гілки влади, проте наголошував на існуванні окремої гілки судової влади, яка, утім, лише видає питаннями громадянського права, себто внутрішньої політики.
Саме недооцінка цього положення свого часу викликала гостру критику теорії поділу влади, запропонованої французьким філософом. Так, свого часу відомий російський правознавець В. Гессен вважав її алогічною, адже «тріада влад Монтеск’є опирається не на один, а на два відмінних один від одного принципи: формальному – при відокремленні законодавчої влади від урядової та матеріальному – при відокремленні судової влади від тієї чи іншої. Одним і тим же терміном – терміном відокремлення влад – визначаються явища різного порядку: відокремлення органів законодавчої та урядової влади та відокремлення функцій влади судової від функцій інших влад» [5].
Утім, на нашу думку, таке ставлення В. Гессена до теорії Монтеск’є викликане лише невдалим перекладом робіт видатного філософа, який, хоча й розмірковував з приводу монарха, організації парламенту та суду, проте жодним чином не ототожнював гілки влади із конкретними персоналіями. Обґрунтовуючи ж необхідність поділу влади, Монтеск’є наголошував: «Якщо влада законодавча і виконавча будуть з’єднані в одній особі чи установі, то свободи не буде, так як можна побоюватись, що цей монарх чи сенат стане створювати тиранічні закони для того, щоб тиранічним чином застосовувати їх. Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не відділена від влади законодавчої та виконавчої. Якщо вона поєднується з законодавчою владою, то життя й свобода громадян опиняться у владі свавілля, адже суддя буде законодавцем. Якщо судова влада поєднується з виконавчою, то суддя отримає можливість стати гнобителем. Усе загинуло б, якщо б в одній і тій же особі чи установі поєднувались ці три влади: влада створювати закони, влада виконувати постанови загальнодержавного характеру та влада судити злочини чи позови приватних осіб» [4, с. 290-291].
Що ж до сучасного розуміння поділу влади на законодавчу, виконавчу і судову, то, на нашу думку, її основоположником фактично був видатний німецький філософ І. Кант. Зокрема, у своїй праці «Метафізика чеснот» він писав: «У кожній державі існує три влади, тобто загальним чином об’єднана воля в трьох особах (trias politica): верховна влада (суверенітет) в особі законодавця, виконавча влада в особі правителя (правлячого згідно закону) та судова влада (присуджує кожному згідно закону) в особі судді» [6, с. 345].
Таким чином, на нашу думку, справжнім основоположником (а фактично – апологетом) сучасного розуміння теорії поділу влади на законодавчу, виконавчу та судову гілки є саме І.Кант.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України: за станом на 28 червня 1996 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – Ст. 141.
2. Аристотель. Политика / Аристотель; пер. с древнегреч. С. А. Жебелева под. ред. А.И.Доватура // Аристотель. Соч.: В 4 т. / Аристотель. – М.: Мысль, 1975 – 1983. – (Философское наследие; т. 90). Т. 4: Никомахова этика; Большая этика; Политика; Поэтика. – 1983. – С. 355 – 644.
3. Лок Джон. Два трактати про врядування / Джон Лок; [пер. з англ. О. Терех, Р.Димирець]. – К.: Основи, 2001. – 265 с.
4. Монтескье Ш.Л. О духе законов / Ш.Л. Монтескье // Монтескье Ш.Л. Избранные произведения / [пер. с франц.; ред. М.П. Баскин]. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1955. – С.159–730.
5. Гессен В.М. Основы конституционного права [Электронный ресурс] / В.М. Гессен. – Петроград: Право, 1918. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_5048630.htm#sub_para_N_99299.
6. Кант И. Метафизика нравов / Иммануил Кант; [пер. с нем. С.Я. Шейнман-Топштейн, Ц.Г. Арзаканьяна] // Кант И. Сочинения: в 8 т. – М.: Чоро, 1994–1994. – Т. 6. – 1994. – С. 224–543. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція