... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №1
Конституція є могутнім засобом політичного управління суспільством, юридичною базою всього законодавства держави, основою наукових розробок у сфері права, найважливішим джерелом права. Конституції України, як Основному закону держави властиві особливості правового статусу: вона має найвищу юридичну силу, є основою для прийняття інших нормативних актів держави, їй притаманна підвищена стабільність. Незважаючи на те, що Конституція була визначена європейською спільнотою однією з найдосконаліших, у процесі практичної реалізації Основного Закону виникло багато проблем. Поєднуючи в собі реалії та перспективи, Основний закон на перший погляд створював усі умови для розвитку громадянського суспільства. З одного боку у ньому фіксувалось те, що існує в реаліях (ст. 4. стверджує, що в Україні існує єдине громадянство, а ст. 5 – що Україна є республікою), з іншого – визначались та стверджувались головні принципи та цілі розвитку державотворчого процесу (ст. 1 Конституції України акцентує: «Україна є суверенна і незалежна демократична, соціальна, правова держава»). 
Говорячи про Конституцію України як про юридичний документ, слід зазначити, що більшість прогресивних засад та ідей, закріплених у ній залишаються переважною частиною на папері. Наша держава ще не досягла суттєвих результатів на шляху демократизації, утвердження прав і свобод людини і громадянина, у творенні правової держави. У зв’язку з цим у суспільній свідомості переважають негативні настрої, а самі громадяни вважають наявні в Україні соціально-економічні та політичні проблеми наслідком недосконалості Конституції, і як наслідок – негативне ставлення до Основного Закону [1, с. 23].
На даний час в Україні відбувається двоєдиний процес формування і громадянського суспільства, і правової держави. При цьому має бути виключення будь-якої дискримінації, людина повинна мати право на вільний вияв своєї світоглядної позиції, на законодавчий захист особистості і власної гідності, і в цілому повинен мати місце всебічний захист громадянських прав людини. Саме тому гарантія прав і свобод людини є політико-правовими передумовами для досягнення цього ідеалу. 
Соціальною базою громадянського суспільства є такі фундаментальні цінності як життя, свобода, формальна рівність та справедливість. Конституція надає широкі гарантії прав і свобод людини і громадянина, гарантує право кожного на задоволення громадянами своїх соціальних потреб. Стаття 15 Конституції стверджує, що “суспільне життя в Україні ґрунтується на засадах політичної, економічної та ідеологічної багатоманітності”. Основою відмежування і незалежності громадянського суспільства від держави і обмеження свавілля останньої є конституційне проголошення прав і свобод особи. Саме Конституція є системою обмежень державної влади шляхом проголошення і законодавчого забезпечення прав і свобод людини і громадянина. 
Прийнята у 2006 році Конституція України відіграла позитивну роль у становленні України як незалежної, демократичної і правової держави. Разом із тим практична реалізація Основного закону виявила і його недоліки. Не випадково провідні політичні сили країни нині виступають за проведення системної конституційної реформи. До такої реформи закликають Україну і Парламентська Асамблея Ради Європи та Венеціанська Комісія.
Значним кроком у конституційному процесі можна вважати видання Президентом України Указу «Питання формування та організації діяльності Конституційної Асамблеї», яким було схвалено Концепцію формування та організації Конституційної Асамблеї та передбачено заходи щодо її реалізації. Конституційна Асамблея створена з метою підготовки законопроекту (законопроектів) про внесення змін до Конституції України. Діяльність її має ґрунтуватись на принципах верховенства права, колегіальності, самоврядності, прозорості, відкритості та гласності, незалежності у прийнятті рішень, а також на засадах професіоналізму і науковості, що є основою для ефективного, вільного та конструктивного обміну думками (діалогу), створення атмосфери довіри. І хоча у політичному середовищі неоднозначно сприймають Конституційну Асамблею та її діяльність, на наш погляд це досить унікальний за своєю природою орган, створення якого є важливим кроком у побудові правової держави. Асамблея є більш представницьким та професійним органом. Це обумовлено тим, що до її складу входять громадяни України, які мають досвід державної і політичної роботи, фахову підготовку в галузі державотворення та правотворення, користуються авторитетом у суспільстві і, як правило, не здійснюють владних повноважень в органах державної влади та органах місцевого самоврядування, а отже – незалежні від впливу тих чи інших політичних сил. Вважаємо, що високий науковий потенціал членів Конституційної Асамблеї є запорукою підготовки якісних законопроектів про внесення змін до Конституції України. 
Таким чином, зазначимо, що процес побудови правової держави триває. Ми рухаємось у правильному напрямку, і впевнені, що ці кроки приведуть нашу державу до світлого майбутнього. Без Конституції України цього не можливо було б досягти, тому Основний закон – це не лише назва, а надзвичайно важливий політико-правовий документ, який зафіксував відповідний стан розвитку нашої держави, суспільства та правову систему в цілому, який містить взаємопов'язані між собою норми, що створюють основу, необхідну для регулювання найважливіших суспільних відносин, забезпечення прав і свобод людини та подальшого розвитку нашої держави. І саме в цьому полягає соціальна цінність Конституції, що надає можливість нам розглядати її значення і роль як у політичному, так і в юридичному аспектах. Важливість прийняття Основного Закону України для розвитку публічного права як науки не можна применшити, адже саме конституція постає основним джерелом останнього, і законодавче закріплення основних принципів публічного права тільки посприяє його входженню в життя суспільства.
 
Список використаних джерел:
1. Опришко В. Теоретичні та практичні питання реалізації Конституції України / В.Опришко // Право України. – 1997. – №8. – С. 23.
2. Сущенко В. Окремі проблеми верховенства права в сучасній Україні. дис. канд. юрид. наук: 12.00.02. / В. Сущенко. – К., 2006. – С. 23.
3. Шемшученко Ю.С. Теоретико-методологічні проблеми сучасного конституціоналізму та державного управління в Україні / Ю.С. Шемшученко // Право України. – 2009. – № 11. – С.19. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція