... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №1
Міжнародна співпраця у сфері забезпечення правопорядку склалася у певну систему та базується на відповідних загальновизнаних стандартах. Кодекс поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку (далі Кодекс поведінки) [1] виступає методологічною основою і документом, що визначає принципові положення, сутнісне трактування деонтологічних норм та стандартів у сфері забезпечення правопорядку. Другим за значенням є Керівні принципи для ефективного здійснення Кодексу (1989 р.). 
Прийнятий 34-ю сесією ГА ООН 17.12.1979 р. Кодекс поведінки є рамковим документом, що визначає межі правомірної поведінки зазначених осіб, а також містить ряд положень процесуального та організаційного характеру відносно діяльності з підтримання правопорядку. Ухвалення цього документу обумовлено важливістю підтримання правопорядку як для життя окремих осіб, так і для всього суспільства, і спрямоване на недопущення зловживань зі сторони посадових осіб у цій сфері та на забезпечення правопорядку.
За статусом Кодекс поведінки є рекомендаційним актом. Прийнявши цей документ, Генеральна Асамблея ООН звернулася до урядів з рекомендацією розглянути питання про його імплементацію в національне законодавство в якості зводу принципів, яких має дотримуватися вказана категорія посадових осіб. Принципи і норми, що містяться в цьому документі, наша країна також зобов’язалася впроваджувати в життя, підписавши Підсумковий документ Віденської зустрічі представників держав-учасниць Наради по безпеці і співпраці в Європі 18 січня 1989 року [2]. 
Кодекс складається з восьми статей, що містять положення про необхідність добросовісного та професійного виконання своїх обов’язків посадовими особами, які повинні підтримувати правопорядок. Статті 1, 2 і 8 містять загальні правила поведінки посадових осіб з підтримання правопорядку, згідно з якими ці особи при виконанні своїх обов’язків мають поважати та захищати людську гідність, права людини, поважати закон і Кодекс поведінки, а також, використовуючи свої можливості, запобігати та припиняти їх порушення. В інших статтях визначені конкретні обов’язки цих осіб та заборонні норми щодо їх поведінки. Зокрема, Кодекс поведінки забороняє застосування тортур або інших жорстоких, нелюдських або таких, що принижують людську гідність, видів поводження та покарання (ст. 5). Встановлено, що сила може бути застосована особами з підтримання правопорядку лише в разі крайньої необхідності і настільки, наскільки це необхідно для виконання їхніх службових обов’язків (ст.3). Зазначені особи зобов’язані не вчиняти жодних актів корупції, всіляко перешкоджати таким актам і вести з ними боротьбу. Будь-який акт корупції, як і будь-яке інше зловживання владою, визнається несумісним із статусом посадової особи з підтримання правопорядку. До будь-якої посадової особи з підтримання правопорядку, яка вчинила акт корупції, закон повинен застосовуватися повною мірою, оскільки уряди, які не здатні чи не хочуть забезпечити дотримання законності посадовими особами, не можуть вимагати від громадян дотримання норм права (ст. 7). 
У коментарі е) до ст. 8 Кодексу поведінки зазначається, що посадові особи з підтримання правопорядку, які дотримуються положень даного Кодексу поведінки, заслуговують поваги, повної підтримки і співпраці з боку суспільства й органу з підтримання правопорядку, в якому вони служать, а також осіб, які сприяють підтриманню правопорядку [1]. Однак, дане положення стосується не тільки посадових осіб з підтримання правопорядку, а й їх керівників і колег, а також громадськості.
Також слід наголосити, що Кодекс поведінки містить саме деонтологічні норми та належить до категорії міжнародних документів рекомендаційного (нормативно-орієнтуючого) характеру. Підтвердженням цього є пункт в) Резолюції 34/169, у якому зазначено, що ефективна підтримка етичних норм серед посадових осіб з підтримання правопорядку залежить від існування добре продуманої, усюди прийнятої і гуманної системи законів [3, с.175-176]. У Резолюції зазначено, що норми не мають практичної цінності, поки їх зміст і значення за допомогою навчання та підготовки чи шляхом здійснення контролю, не стануть частиною особистого переконання будь-якої посадової особи з підтримання правопорядку. 
Даний Кодекс є деонтологічним з огляду на те, що він є кодексом норм належної поведінки посадових осіб у сфері забезпечення правопорядку. В свою чергу, морально-етичний зміст Кодексу поведінки полягає в тому, що основною його метою є забезпечення ефективної підтримки етичних норм серед посадових осіб з підтримання правопорядку, спрямованість на пріоритет загальнолюдських моральних цінностей, таких, як гуманізм, справедливість та інших, звернення до таких моральних категорій, як гідність, репутація, повага, моральна поведінка, моральна відповідальність, Кодекс об’єднує регулятивні можливості моралі та права [4, с. 181-184].
Щодо організаційно-управлінського аспекту даного Кодексу поведінки та резолюції Генеральної Асамблеї ООН, то він проявляється у тому, що в нормах, принципах та рекомендаціях закріплені конкретні посадові обов’язки суб’єктів підтримання правопорядку, ряд типових службових та управлінських ситуацій. Тобто, Кодекс поведінки закріплює і низку норм щодо управлінської етики.
Отже, Кодекс поведінки як «авторитетний», загальновизнаний міжнародним співтовариством документ, закріплює основні деонтологічні стандарти забезпечення правопорядку. При розробці стандартів забезпечення правопорядку в Україні, слід враховувати традиції, що склалися історично, особливості економічної і соціальної ситуації нашої держави. У той же час, стандарти мають бути створені так, щоб вони відповідали стандартам демократичної держави, нормам забезпечення правопорядку в демократичному суспільстві тощо.
 
Список використаних джерел:
1. Кодекс поведения должностных лиц по поддержанию правопорядка // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – С. 175-176 
2. Concluding Document Of The Vienna Meeting 1986 Of Representatives Of The Partisipating States Of The Conference On Security And Co-operation In Europe, Held On The Basis Of The provisions Of The Final Act Relating To The Follow-Up To The Conference Vienna 1989 [Електронний ресурс] – Режим доступу: http:// www.fas.org/nuke/control/osce/text/VI-ENN89E.htm. – Заголовок з екрану.
3. Резолюция Генеральной Ассамблеи ООН 34/169 от 17 декабря 1979 г. // Международные акты о правах человека. Сборник документов – М.: НОРМА-ИНФРА-М, 1998. – С. 175-176 
4. Гіда Є.О. Деонтологічний кодекс як форма закріплення деонтологічних норм / Є.О. Гіда // Право і безпека. – 2009. – 5 (32) – С. 181-184 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція