... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №6
Економічна та соціальна стабільність в державі на сучасному етапі залежить від неухильного та належного виконання всіма без винятку суб’єктами правовідносин бюджетного законодавства, яке спрямовано: по-перше, на реалізацію економічних реформ; по-друге, на забезпечення завдань та функцій, які здійснюються органами виконавчої влади АР Крим та областей, місцевого самоврядування; по-третє, на захист інтересів держави, по-четверте, на посилення протидії порушенням законів про бюджет і усунення причин, які їх породжують. Осмислення історії розвитку представництва органами прокуратури України інтересів держави загалом та у судах в бюджетній сфері зокрема сприятиме ефективності та розвитку можливостей реалізації окреслених завдань.
Ґрунтовне дослідження витоків зародження, становлення, розвитку і діяльності прокуратури України зроблено Клочковим В.Г., Бандуркою О.М., Якимчуком М.К., Лакизюком В.П., Михайленком О.Р. та іншими. Багато вчених, дослідників та практиків досліджували та вивчали розвиток функцій прокуратури України. Так, Долежан В.В. досліджував трансформації функцій прокуратури України [1], М. Косюта аналізує правозахисну функцію прокуратури та її закріплення в майбутньому Законі України «Про прокуратуру» [2, с. 29].
Історію прокуратури України, на нашу думку, умовно можна поділити на чотири етапи, починаючи з етапу розвитку прокуратури Російської імперії, а саме: 1) зародження прокуратури України у складі прокуратури Російської імперії (1722-1917 рр.); 2) прокуратура в умовах Української Центральної Ради (1917-1919 рр.); 3) прокуратура Української Радянської Соціалістичної Республіки (1919-1991 рр.); 4) прокуратура незалежної України (1991 р. – теперішній час).
Загалом засновником прокуратури визнається французький король Філіпп IV Красивий, за часів правління якого у 1302 році вперше законом визначено правовий статус королівських прокурорів у судах. Наприкінці XVII століття прокуратура у Франції склалася як могутня державна установа, очолювана прокурором. Прокурори передусім захищали інтереси корони, їхня роль зводилася до порушення розслідування та нагляду за діяльністю суддів. Прокурор був посередником між судом і королівською владою. Інститут французької королівської прокуратури був запозичений Німеччиною, Англією, Шотландією та іншими державами [3, с.4]. У Росії прокуратуру було створено Указом Петра І від 12 січня 1722 року [4, с. 19]. Посада генерал-прокурора була визнана однією з найвищих урядових посад Російській імперії з 1722 до 1917 року, який наглядав за законністю діяльності державного апарату та глави Сенату, керував системою фіскалів, що стежили за порушенням інтересів державної казни і повинні були за цими справами таємно наглядати і повідомляти. Нагляд за застосуванням та дотриманням указів у сфері наповнення та витрат казни, своєчасністю розгляду справ у сфері стягнення податків та зборів можна вважати представницькою функцією інтересів держави, що здійснювалася органами прокуратури. 
Судова реформа 1864 року позбавила прокуратуру наглядової функції та перетворила в орган кримінального переслідування осіб, які вчинили злочин [5, с. 13]. 
Отже, на першому етапі розвитку функції прокуратури були занадто широкими, але періодично вони змінювались, особливо після судової реформи 1864 року. Для даного етапу характерно представництво прокуратурою інтересів держави щодо доходів та видатків казни. Діяльність органів прокуратури у бюджетній галузі супроводжувалась відсутністю ефективного та розвинутого механізму справляння податків та дієвого контролю за використанням бюджетних коштів. Основною функцією органів прокуратури Російської імперії з 1722 року був нагляд за виконанням законів та інших нормативних актів, а з 1864 до жовтня 1917 року прокуратура виконувала функцію державного обвинувачення в судових процесах, нагляд за дізнанням і попереднім слідством слідчого апарату окружних судів, а також нагляд за місцями позбавлення волі. Таким чином, перше зародження представницької функції прокуратури у бюджетній сфері щодо захисту державних інтересів сталося вже при створені самої посади прокурора у вигляді контролю за додержанням інтересів державної казни. 
Другий етап розвитку прокуратури України розпочався з Лютневої революції 1917 року, коли була створена і функціонувала як підсистема державної влади України Українська Центральна Рада (листопад 1917 р.). Незважаючи на те, що багато законів і сама прокуратура Російської імперії були скасовані, судові Устави 1864 року залишалися чинними законодавчими актами в України деякий час і після революції. Даний етап характерний тим, що Законом Центральної ради «Про утворення Генерального суду» від 02.12.1917 року [6, ст. 2] прокуратуру було фактично віднесено до судової гілки влади. Так, у складі Генерального суду мали діяти цивільний, карний та адміністративний департаменти та Прокураторія. За часів гетьманату прокуратуру також віднесено до судової гілки влади - посада Генерального прокурора поєднана з посадою міністра юстиції. 
Отже, на другому етапі прокуратура вживала заходи стосовно належної роботи судових органів, найшвидшого проведення слідства і розгляду справ, точного виконання судових рішень, здійснювала догляд за слідством, тобто фактично виконувала функцію кримінального переслідування. Представництво інтересів держави у суді у сфері бюджету органи прокуратури в цей період не здійснювався.
Третій етап розвитку прокуратури в Україні починається з лютого 1919 року, коли Декрет Ради Народних Комісарів України від 19 лютого 1919 року «О суде (декрет и временное положение)» [7, с. 162] скасував усі судові установи, у тому числі і прокурорський нагляд, який діяв на території України до встановлення радянської влади. 28 червня 1922 року постановою №28 ВУЦВК [8, с. 42] утворено Державну прокуратуру Української Соціалістичної радянської республіки. У першому законодавчому акті про прокурорський нагляд «Положення про прокурорський нагляд в УРСР», затвердженому ВУЦВК 28 червня 1922 р. [8, с. 42], закріплено, що прокуратура засновується в інтересах правильної постановки боротьби зі злочинністю і здійснення нагляду за дотриманням законів. Прокуратура УСРР входила до складу Народного Комісаріату юстиції як окремий відділ, що підпорядковувався безпосередньо Народному Комісару юстиції. Прокуратура УСРР створювалася на принципах централізації та незалежності від місцевих органів влади. Отже, на третьому етапі розвитку органів прокуратури відбувалася подальша еволюція представницької функції інтересів держави у сфері бюджету. 
Четвертий етап історії прокуратури України починається з 1991 року. В історії прокуратури України, як і всієї України, проходять істотні зміни. 24 серпня 1991 року Верховною Радою України прийнято Декларацію про державний суверенітет 5 листопада 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про прокуратуру», яким покладено початок нового етапу розвитку та діяльності органів прокуратури України. 
Таким чином, функція представництва прокуратурою інтересів держави в бюджетній сфері зародилася ще на початку 18-го століття. Протягом двох століть зазначена функція органів прокуратури терпіла різні зміни, зникаючи серед інших функцій органів прокуратури і, з’являючись знову, на що значний вплив чинили історичні події. Функція представництва прокуратурою інтересів держави в бюджетній сфері у тому вигляді, в якому вона існує на сьогоднішній день, виникла на четвертому етапі розвитку органів прокуратури у 1996 році при прийнятті Конституції України. 
Еволюція представництва прокуратурою інтересів держави у сфері бюджету на теперішній час ще не завершена. Розвиток представництва у бюджетній сфері як функція прокуратури повинен відбуватися з урахуванням міжнародного досвіду демократичних країн, гуманізації відношення державних органів до людини та розширення кола осіб, захист чиїх інтересів здійснює прокуратура. 
 
Список використаних джерел:
1. Долежан В.В. Перспективи трансформації функцій прокуратури України / В.В. Долежан // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 2. – С. 45-49. 
2. Косюта М. Правозахисна функція прокуратури та її закріплення у майбутньому Законі України «Про прокуратуру» / М. Косюта // Вісник Національної академії прокуратури України. – 2011. – № 2. – С. 29-34.
3. Історія розвитку та становлення інституту представництва // Генеральна прокуратура України: Підрозділи представництва інтересів громадян та держави в судах прокуратури України 1991-2011. – 2011. – С.4-13.
4. Клочков В.Г. От прокурора до прокурора / В.Г. Клочков // Міліція. – 2000. – № 7. – С.19.
5. Ференц Б.В. Історія прокуратури України / Б.В. Ференц // Проблеми організації прокуратури й оптимізації її діяльності в сучасних умовах: збірник наукових праць. – 1998. – С.13-18.
6. Про утворення Генерального Суду: Закон від 2 червня 1918 року // Вісник РНМ УНР. – К., 1918. – №15. – С.2.
7. О суде (декрет и временное положение): Декрет Совета Народных Комиссаров Украины // Собрание Узаконений и Распоряжений Правительства Украины. – Х. – 19-20 февраля 1919 г. – №11. – С. 162.
8. Положение о прокурорском надзоре // Советская прокуратура: Сборник документов. – М., 1981. – С. 42. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція