... Коментарі вільні, але факти священні (Ч. Скотт) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №2
З моменту здобуття нашою країною незалежності Апарат Верховної Ради України (далі – Апарат) функціонує у нових правових, політичних і організаційних умовах.
Питання правового регулювання його статусу висвітлюються, зокрема, у працях українських і російських учених і практиків: В.Б. Авер’янова, О.Ф. Андрійка, Л.Д. Антощук, А.Д.Доржиєва, А.М. Колодія, І.О. Кресіної, В.П. Крижанівського, А.І. Кулакової, В.П.Нагребельного, А.Ю. Олійника, О.М. Осавелюка, Е.Р. Рахімкулова, О.В. Совгирі, В.І.Шевелєва, Ю.С.Шемшученка, О.І. Ющика, О.Н. Ярмиша та ін. В Україні відсутні ґрунтовні дослідження, в яких би містилося концептуальне бачення оптимальної моделі правового регулювання статусу апарату парламенту.
Правові, організаційні та матеріально-технічні норми і нормативи, визначені нормативно-правовими актами, складають стандарт забезпечення діяльності Апарату. Система джерел правового регулювання статусу Апарату – правові акти, які закріплюють і регулюють питання організації і діяльності апарату парламенту, визначають елементи його правового статусу. Це нормативні, інтерпретаційні акти та акти застосування норм права. Не менш важливе значення мають міжнародно-правові акти, згода на обов’язковість яких на території України надана Верховною Радою та статутні акти.
Звичайно, основним джерелом конституційно-правового статусу Апарату є Конституція України. У ній закріплено повноваження Верховної Ради призначати на посаду і звільняти з посади керівника Апарату та затверджувати структуру Апарату (п. 35) ч. 1 ст. 85, ст. 91) [1]. Конституційна компетенція Голови Верховної Ради включає повноваження організовувати роботу Апарату (п. 5) ч. 1 ст. 88) [1]. Це обумовлює його повноваження затверджувати Положення про Апарат власним актом.
Центральним нормативним актом, який регулює конституційно-правовий статус Апарату, є Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» № 1861-VI від 10.02.2010 р. (зі змінами і допов.) У ньому визначається призначення Апарату, підстава діяльності, окремі елементи правового статусу керівника Апарату, регламентується порядок його формування (ст.ст. 7, 8). Вказаний Закон визначає, що Апарат керується у своїй роботі, крім Положення про Апарат (ч.3 ст. 7), розпорядженнями головуючого на пленарному засіданні Верховної Ради (п. 9) ч. 1 ст.28) та розпорядженнями керівника Апарату (п. 21) ч. 1 ст. 78). Регламент також визначає відношення між Апаратом і Головою парламенту (п. 20) ч. 1 ст. 78; п. 21) ч. 1 ст. 78). Компетенція Апарату розпорошена по різних статтях різних глав та розділів Закону.
В аспекті комплексного дослідження певних елементів статусу Апарату особливе значення мають Закони України «Про статус народного депутата України» від 17.11.1992 р. №2790-XII, «Про комітети Верховної Ради України» від 04.04.1995 р. №116/95-ВР, «Про звернення громадян» від 02.10.1996 р. №393/96-ВР, «Про інформацію» від 02.10.1992 №2657-XII, «Про доступ до публічної інформації» від 13.01.2011 р. №2939-VI, «Про державну службу» від 16.12.1993 р. №3723-XII, «Про засади запобігання та протидії корупції» від 07.04.2011 р. №3206-VI, «Про засади державної мовної політики» від 03.07.2012 р. №5029-VI, Про Державний бюджет України, Кодекс законів про працю України від 10.12.1971 р. №322-VIII, Бюджетний кодекс України від 08.07.2010 р. №2456-VI та інші.
Варто наголосити: пакет законодавчих актів парламентського права, необхідність прийняття яких обумовлена п. 21) ч. 1 ст. 92 Конституції України, має складати не тільки діючий Закон України «Про Регламент Верховної Ради України», а й Закони про Верховну Раду України та про закони і законодавчу діяльність. Слід відмітити, насьогодні науковцями Інституту держави і права ім. В.М. Корецького НАН України розроблено, зокрема, проект Закону про Верховну Раду України. Розділ III цього проекту має назву «Апарат Верховної Ради України. Забезпечення діяльності Верховної Ради України» і включає дві глави. Норми проекту визначають не тільки завдання і функції, а й порядок організації апарату парламенту, статус його працівників [2].
Наступний щабель у системі нормативно-правових актів, які складають правову основу регулювання статусу допоміжної служби парламенту, займають підзаконні нормативні акти. Окремі з них лише дотично стосуються статусу і порядку роботи Апарату. За суб’єктами прийняття у цій групі можна виділити: акти Президента України (наприклад, указ «Про заміщення однієї посади першого заступника Керівника Апарату Верховної Ради України» від 14.02.2011 р. №210/2011); постанови Верховної Ради України (наприклад, «Про структуру апарату Верховної Ради України» від 20.04.2000 р. №1678-III); акти Кабінету Міністрів України (наприклад, розпорядження «Про віднесення деяких посад працівників Апарату Верховної Ради України до відповідних категорій посад державних службовців» від 07.07.2010 р. №1360-р); центральних органів виконавчої влади (наприклад, наказ Головного управління державної служби України «Про затвердження Загального порядку проведення іспиту кандидатів на заміщення вакантних посад державних службовців» від 08.07.2011 р. №164).
Правозастосовчі акти, якими у своїй діяльності керується Апарат, приймаються у процесі поточної діяльності допоміжної інституції парламенту. До них можна віднести, зокрема, розпорядження Голови Верховної Ради України «Про офіційне оприлюднення Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» №1191 від 17.12.2009 р., розпорядження Керівника Апарату Верховної Ради України №6252 від 11.12.2009 р. «Про перенесення робочих днів у 2010 році».
До актів інтерпретаційного характеру, якими в своїй роботі має керуватися Апарат, можна віднести рішення Конституційного Суду України (наприклад, рішення від 26.11.2009 р. №30-рп/2009 (справа за конституційним поданням Президента України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Закону України «Про організацію і порядок діяльності Верховної Ради України» та Регламенту Верховної Ради України). Важливе значення мають і інтерпретаційні акти центральних органів виконавчої влади у формі роз’яснень, листів, рекомендацій (Міністерства юстиції, Головного управління Державної служби України та інших). Слід відмітити: у межах забезпечення власної внутрішньоорганізаційної діяльності Апарат може приймати документи інтерпретаційного характеру. Таким є, зокрема, лист Головного юридичного управління Керівнику управління комп’ютеризованих систем О.О.Сидоренку «Щодо набрання чинності законами України» №07/7-335 від 03.06.2011 р.
Враховуючи активну зовнішньополітичну діяльність Парламенту України та участь у ній Апарату, дедалі більшого значення в роботі останнього набувають міжнародно-правові акти. Серед них: Конвенція Організації Об’єднаних націй проти корупції від 31.10.2003 р., Конвенція Міжнародної організації праці про рівне ставлення й рівні можливості для трудящих чоловіків і жінок, трудящих із сімейними обов’язками від 23.06.1981 р. №156, Конвенція Ради Європи про захист осіб у зв’язку з автоматизованою обробкою персональних даних від 28.01.1981 р. та ін.
Звісно, центральним статутним актом, на підставі якого діє Апарат, є Положення про Апарат Верховної Ради України [3] (далі – Положення). Слід відмітити: нині діє положення, затверджене розпорядженням Голови Верховної Ради України. Закон України «Про Регламент Верховної Ради України» містить норму, згідно якої таке положення затверджується постановою Верховної Ради України (ч. 3 ст. 7). Як бачимо, має місце розширення конституційних прав парламенту за допомогою закону про регламент, що є неприпустимим. Аргументацією цього є п. 5) ч. 2 ст. 88 та п. 35) ч. 1 ст. 85 Конституції України [1], відповідно до яких організація роботи Апарату входить до безпосередньої конституційної компетенції Голови Верховної Ради України, а Верховна Рада в межах власних конституційних повноважень лише затверджує структуру Апарату та кошторис Верховної Ради, а також призначає та звільняє його керівника. Існуючу колізію у законодавстві необхідно усунути шляхом внесення змін до Закону України «Про Регламент Верховної Ради України».
По новому визначає статус апарату органу публічної влади Закон України «Про державну службу» від 17.11.2011 р. №4050 – VI, набрання чинності якого відбудеться 1 січня 2014 р. [4]. Ст. 6 закону посади в Апараті, Інституті законодавства Верховної Ради, посади патронатних служб керівництва парламенту і помічників-консультантів народних депутатів відносить до посад державної служби. Проте досить актуальними залишаються питання: виокремлення державної служби в окремий публічно-правовий інститут; розмежування політичних та адміністративних посад в органах державної влади і їх апаратах; незалежного управління службою та інші [5, с. 232]. На нашу думку, певна частина персоналу Апарату має бути адміністративно-стабільною (службовою), окрема – політично-призначуваною (патронатною), інша – залученою на підставі цивільно-правових договорів (технічно-обслуговуючою). Однозначно сьогодні діяльність патронатних служб і технічних працівників має регулюватися поза межами інституту державної служби. Відносини у сфері державної служби мають «здійснюватися виключно законодавством про державну службу на засадах публічного права [5, с. 227]» на кшталт країн романо-германської правової системи.
Отже, незважаючи на той факт, що правове регулювання статусу Апарату Верховної Ради України є досить комплексним, існують ряд проблем, які потребують вирішення. Адже ефективний Апарат, обслуговуючи парламент зі створення стабільного правового простору, в кінцевому результаті визначає рівень довіри суспільства до держави.
Перспективою подальших наукових досліджень може бути більш детальне дослідження окремих проблем правового регулювання статусу Апарату в частині, зокрема, правового закріплення основ та гарантій діяльності допоміжної структури колегіального органу.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України: Закон від 28 червня 1996 р. №254к/96 – Відомості Верховної Ради (зі змінами). – Х.: Право, 2011. – 56 с.
2. Про Верховну Раду України: проект Закону №4039 від 06.02.2009 р. / І.Ф .Шаров [ініціатор внесення]. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.narodna.org.ua/news.php?AYear=2009&AMonth=2&ADay=14&ArticleID=6745&.
3. Положення про Апарат Верховної Ради України / Про затвердження положення про Апарат Верховної Ради України: Розпорядження Голови Верховної Ради України №769 від 25.08.2011 р. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show?nreg=769%2F11-%F0%E3&find=1&text=%EF%EB%E0%ED.
4. Про державну службу: Закон України від 17 листопада 2011 р. №4050-VI; [набрання чинності] відбудеться 1 січ. 2014 р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show/4050-17.
5. Шемшученко Ю.С. Демократичні засади державного управління та адміністративне право: [монографія] / Ю.С. Шемшученко, В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, І.О. Кресіна, В.П.Нагребельний [та ін.] / Національна академія Наук України, Інститут держави і права ім. В.М.Корецького; за заг. ред. д.ю.н. В.Б. Авер’янова. – К.: Видавництво “Юридична думка”, 2010. – 496 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція