... Найбільше успіхів ми досягаємо у тому, до чого маємо найліпший хист (Античний вислів) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №2
Конституційні гарантії прав і свобод людини і громадянина визначають зміст і напрям державно-владної діяльності, а утвердження і забезпечення цих прав є головним обов’язком держави. «Існуюча в Україні система державного управління є внутрішньо суперечливою, незавершеною, громіздкою і відірваною від людей, внаслідок чого існуюче державне управління стало гальмом у проведенні соціально-економічних і політичних реформ» [1]. Орієнтація управління у напрямку пріоритету інтересів населення є поштовхом у реалізації прав громадян, покращенні ефективності та дієвості органів влади та кроком України до «сервісної» держави. Саме тому актуалізується питання сутності державних управлінських послуг.
Щодо визначення поняття публічних (державних) послуг, то в чинному законодавстві воно відсутнє. Юридична наука також до останнього часу не приділяла уваги публічним послугам. Узагальнення доктринальних і нормативних визначень державних послуг дає змогу розуміти під державною послугою дії органів державної влади щодо реалізації функцій і завдань держави, визначених Конституцією України, іншими законодавчими актами, а також дії державних установ, організацій, підприємств, органів місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень, які здійснюються на користь фізичних і юридичних осіб за рахунок коштів державного бюджету. Варто зазначити, що термін «управлінські послуги» вперше було застосовано у Концепції адміністративної реформи в Україні: «Виконавча вада, реалізуючи призначення демократичної, соціальної, правової держави, створює умови для реалізації прав і свобод громадян, а також надає їм широкого кола державних, у тому числі управлінських, послуг» [1]. Тут управлінські послуги визначені як послуги з боку органів виконавчої влади. Автори книги «Адміністративна процедура та адміністративні послуги» пропонують усі послуги називати публічними, виходячи з ознак суб’єкта – виконавця послуг [2, с. 56].
З метою обґрунтованої класифікації послуг за видами вченими пропонується врахувати загальний поділ державних управлінських послуг залежно від форми їх реалізації на дві групи: послуги, пов’язані із реальним здійсненням конституційних прав і свобод громадян (медичні, послуги у сфері культури, соціального захисту, освіти та ін.), власне державні правлінські послуги, пов’язані з юридичним оформленням умов, необхідних для реалізації прав і свобод громадян (видача свідоцтв, ліцензій) [3, с. 320].
Слід звернути увагу й на аналіз інституту публічних (державних) послуг, здійснений російськими вченими. Зокрема, зазначено, що органи виконавчої влади надають: 1) послуги для громадян, пов’язані з видачею особистих документів (у тому числі посвідчення водія), здійснення реєстраційних дій (у тому числі реєстрація автомобіля), надання права користування публічною бібліотекою, освітні послуги тощо; 2) послуги для підприємців та юридичних осіб – здійснення реєстраційних дій (наприклад, реєстрація нової компанії), видача ліцензії, дозволу, консультування з оподаткування та ін. Запропоновано виділити і третю групу послуг інформаційного характеру, які надають органи державної влади і місцевого самоврядування [4, с. 20].
Відповідно до Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади від 15 лютого 2006 року, залежно від суб’єкта що надає публічні послуги, розрізняють державні та муніципальні послуги [5]. Державні послуги надаються органами державної влади (в основному виконавчої) та державними підприємствами, установами, організаціями, а також органами місцевого самоврядування в порядку виконання делегованих державою повноважень за рахунок коштів державного бюджету. Органами місцевого самоврядування, а також органами виконавчої влади та підприємствами, установами, організаціями в порядку виконання делегованих органами місцевого самоврядування повноважень за рахунок коштів місцевого бюджету надаються муніципальні послуги. Важливою складовою як державних, так і муніципальних послуг є адміністративні послуги. З прийняттям Закону «Про адміністративні послуги» на законодавчому рівні запроваджено інститут адміністративних послуг, що по суті є законодавчим затвердженням та регулюванням відносин, що вже склалися у цій сфері [6]. Адміністративна послуга – результат здійснення владних повноважень суб’єктом надання адміністративних послуг за заявою фізичної або юридичної особи, спрямований на набуття, зміну чи припинення прав та/або обов’язків такої особи відповідно до закону [6, ст. 1]. Можна виокремлюють наступні ознаки адміністративних послуг: 1) адміністративна послуга - це державна послуга; 2) адміністративна послуга надається за наявності сукупності таких умов: звернення (за заявою) фізичної/юридичної особи до уповноваженого суб’єкта, наділеного владними повноваженнями, який на підставі і у відповідності до закону надає такі послуги; 3) адміністративна послуга спрямована на реалізацію прав, свобод, законних інтересів; виконання особою визначених законом обов’язків; 4) результатом здійснення владних повноважень у процесі надання адміністративної послуги є індивідуальний адміністративний акт; 5) наслідками адміністративної послуги може бути оформлення і передача зацікавленій особі передбаченого законодавством документа (свідоцтва, дозволу, ліцензії, посвідчення, сертифікату,тощо); 6) розміри плати за надання адміністративних послуг встановлюються з урахуванням економічно обґрунтованих витрат і Методики визначення собівартості платних адміністративних послуг, затвердженої Кабінетом Міністрів України; 7) адміністративні послуги надається згідно із стандартами, що затверджуються суб’єктами відповідно до їх повноважень з урахуванням Методичних рекомендацій з розробки стандартів адміністративних послуг.
Цікавим є питання з приводу того, чи є платність адміністративних послуг їх обов’язковою ознакою. Відповідно до Концепції адміністративної реформи в Україні, управлінські послуги повинні бути платними тільки у випадку, коли громадянин має вибір – чи скористатися цією послугою, чи ні. Звідси робимо висновок, що державні владні послуги (в т.ч. адміністративні як різновид державних) можуть надаватися як на платній основі, так і безоплатно. До того ж, проект закону «Про перелік адміністративних послуг та плату(адміністративний збір) за їх надання» передбачає перелік як платних так і безоплатних послуг, які вже надаються відповідно до діючого законодавства [7].
Процес надання адміністративних послуг може розглядатися як діяльність із державного управління. При цьому управлінський влив у випадку надання адміністративних послуг проявляється безпосередньо і суспільні відносини регулюються за допомогою двох складових: 1) системи нормативних актів, які встановлюють та закріплюють ці відносини, сприяють їх упорядкуванню за допомогою владних механізмів; 2) системою фактичних дій, які має вчинити особа, щоб стати учасником цих відносин. Так, наприклад, по-перше на законодавчому рівні встановлено, що відповідні державні органи уповноважені провадити ліцензування певних видів господарської діяльності. По-друге законом передбачено: ліцензійні умови, які встановлюють вимоги для впровадження певного виду господарської діяльності, перелік документів, що подають органу ліцензування для одержання ліцензії, можливість рішення про відмову видачі ліцензії, здійснення нагляду і контролю в сфері ліцензування, настання відповідальності за порушення його норм. Це свідчить про чітко означені правові вимоги і адміністративний порядок отримання ліцензії. По-третє КУпАП містить ст. 164, якою передбачено відповідальність за здійснення діяльності без державної реєстрації як суб’єкта підприємницької діяльності, що містить ознаки підприємницької, або здійснення без одержання ліцензії господарської діяльності, що підлягає ліцензуванню відповідно до закону.
В.Б. Авер’янов запропонував наступну класифікацію адміністративних послуг: 1) видача дозволів ( наприклад, на зайняття окремими видами підприємницької діяльності; на проведення мітингів, демонстрацій; на розміщення реклами; на придбання, зберігання, носіння і перевезення зброї; зокрема, акредитація, атестація, сертифікація ( наприклад, акредитація вищих навчальних закладів, атестація підприємств, сертифікація товарів); 2) реєстрація з веденням реєстрів (наприклад, реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності, автотранспортних засобів), зокрема, легалізація суб’єктів (наприклад, легалізація об’єднань громадян); 3) легалізація актів (консульська легалізація актів), нострифікація ( визнання дипломів, виданих в інших країнах) та верифікація (встановлення достовірності сертифікатів про походження товарів з України); 4) соціальні послуги – визнання певного статусу, прав особи (наприклад, призначення пенсій, субсидій) [8, с. 192]. Тільки деякі з цих видів знайшли своє закріплення в проекті закону «Про перелік адміністративних послуг та плату (адміністративний збір) за їх надання», а саме: дозвільні та реєстраційні.
Втім, відкритим залишається питання співвідношення адміністративних послуг та, наприклад, фізкультурно-спортивних послуг, безоплатної правової допомоги. Відповідь на це питання криється у суті адміністративних послуг, які не є основним видом діяльності органів виконавчої влади і місцевого самоврядування, а виступають «складовою владно-розпорядчої діяльності владної адміністрації» [9, с. 164], доцільно розглянути співвідношення публічних послуг та їх різновиду адміністративних послуг на прикладі норм Закону України «Про зайнятість населення» Так, видом державної послуги з реалізації права на працю буде професійне орієнтування осіб, які звернулися до територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості та професійне навчання. Адміністративною послугою в цій сфері буде видача дозволу на застосування праці іноземців та осіб без громадянства на території України. 
Удосконалення процедури надання адміністративних послуг, пов’язане із запровадженням принципу «єдиного вікна» («універсамів послуг») шляхом створення єдиного бюро з надання адміністративних послуг, де 90% послуг надаються «під одним дахом». Таким чином забезпечується доступність послуг: наявність інформації про орган, в якому можна отримати необхідну послугу, доступне територіальне розташування цього органу, зручність для громадян режиму доступу до приміщення цього органу, доступність бланків та формулярів, доступність оплати послуг. 
На даний момент в Україні створено Єдиний державний портал адміністративних послуг як інформаційний ресурс, що містить у собі правила отримання послуг, перелік послуг та суб’єктів їх надання. Цей ресурс знаходиться на стадії доопрацювання, та вже в певній мірі задовольняє інформаційні потреби у сфері адміністративних послуг. 
На реалізацію принципу єдиного вікна на місцях створюються Центри з надання адміністративних послуг, втім проблемою є велика кількість суб’єктів з надання цих послуг (державні органи виконавчої влади (центральні, місцеві), органи місцевого самоврядування), що потребує подальшого врегулювання відносин в цій сфері та розмаїття самих послуг. 
 
Список використаних джерел:
1. Про заходи щодо впровадження Концепції адміністративної реформи в Україні: Указ Президента України від 22.07.1998 №810/98. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/810/98
2. Адміністративна процедура та адміністративні послуги: Зарубіжний досвід і пропозиції для України/ Центр політико-правових реформ/ І.Б. Коліушко (відпр. ред.) В.П. Тимощук (авт.-упоряд.). – К., 2003. – С. 116.
3. Ніколаєнко К.В. Види адміністративних послуг в Україні / К.В. Ніколаєнко // Держава і право. Юридичні і політичні науки. – Випуск 38. – С. 319-325.
4. Афанасьєв К.К. До питання про сутність державних управлінських послуг / К.К.Афанасьєв // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ. – 2006. – №4. – С. 18-31.
5. Про схвалення Концепції розвитку системи надання адміністративних послуг органами виконавчої влади: Розпорядження Кабінету Міністрів України від 15.02.2006 №90-р. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/90-2006-%D1%80
6. Про адміністративні послуги: Закон України від 06.09.2012 №5203-VI. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon2.rada.gov.ua/laws/show/5203-17
7. Про перелік адміністративних послуг та плату(адміністративний збір) за їх надання: Проект Закону України від 25.03.2013 / Департамент реформування публічної адміністрації – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://me.kmu.gov.ua/control/uk/publish/article?art_id=200040&cat_id=32862
8. Державне управління: європейські стандарти, досвід та адміністративне право / за ред. В.Б. Авер’янова. – К.: Юстініан, 2007. – 288 с.
9. Ніколаєнко К.В. Поняття адміністративної послуги в науці та законодавстві України / К.В.Ніколаєнко // Актуальні проблеми сучасної науки в дослідженнях молодих учених. – Вип. 9. – Сімф.: Таврія, 2006. – С. 159-165. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція