... Не помиляється тільки той, хто нічого не робить (В. І. Ленін) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №5
Важливим напрямком реформування вітчизняного кримінального процесуального законодавства є визначення правового статусу учасників кримінального провадження. 
Чітке уявлення про кожного учасника процесу, їх процесуальні права і обов’язки, сприяє дотриманню законності та забезпеченню прав і свобод людини і громадянина, дає можливість їм успішно реалізувати свої права, а також сумлінно виконувати свої обов’язки. 
Учасники кримінально-процесуальної діяльності розрізняються за своїм процесуальним становищем, роллю в процесі, виконують різні кримінально-процесуальні функції і завдання, переслідують неоднакову мету, вступають між собою у різні правовідносини [1, c. 55]. 
Одним з таких учасників який, на нашу думку, потребує законодавчого врегулювання є заявник.
Вченими процесуалістами дається різна класифікація учасників кримінально-процесуальної діяльності. Заявник знаходить своє місце в різних групах, а саме: серед осіб, які відіграють допоміжну роль у кримінальному процесі [1, с. 56], осіб, які сприяють кримінальному процесу і здійсненню правосуддя [2, с. 127] тощо. 
У нині діючому КПК України законодавець відніс заявника до інших учасників кримінального провадження [3]. Відповідно до ч. 1 ст. 60 КПК, ним може бути фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідування, і не є потерпілим. 
У кримінальному процесуальному законодавстві особі заявнику передбачений короткий термін перебування у статусі заявника, оскільки відповідно до ст. 214 КПК, слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов’язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. 
Саме на початковому етапі стадії досудового розслідування особа, яка заявила про злочин, має статус заявника. Далі у процесі кримінального провадження така особа, залежно від підстав, виступає як потерпілий, якщо їй кримінальним правопорушенням завдано моральної, фізичної або майнової шкоди, або як свідок, якщо вона була лише очевидцем вчиненого кримінального правопорушення. Інколи заявник стає підозрюваним й обвинуваченим, якщо з’ясується, що він сам вчинив кримінальне правопорушення. 
Але, не дивлячись на це, незмінним залишається те, що заявник – особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про вчинене правопорушення до органу державної влади, уповноваженого розпочати досудове розслідуванні, і не є потерпілим. Заявник є повноправним учасником кримінального провадження.
Процесуального статусу заявника особа набуває з моменту подання заяви та повідомлення про вчинення кримінального правопорушення до слідчого, прокурора. Відповідно до ч. 2 ст. 60 КПК, заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
2) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування. 
Ми вважаємо, що серед різних учасників кримінального провадження, процесуальне становище заявника в КПК висвітлено не досконало і потребує певних доповнень. Доречно відзначити, що процесуальні обов’язки заявника на законодавчому рівні не встановлені. 
Водночас, вважаємо за доцільне внести доповнення до ч. 2 ст. 60 КПК та викласти в такій редакції: 
“2. Заявник має право:
1) викласти заяву чи повідомлення рідною мовою або іншою мовою, якою він володіє, та користуватися послугами перекладача у разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
2) бути повідомленим про свої права та обов’язки, передбачені цим Кодексом;
3) знати про відповідальність за завідомо неправдиву заяву або повідомлення про кримінальне правопорушення; 
4) ознайомлюватися з протоколом отримання заяви чи повідомлення, робити зауваження та доповнення або ж власноручно викласти свою заяву або повідомлення; 
5) подавати на підтвердження своєї заяви речі і документи;
6) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує її прийняття і реєстрацію;
7) давати пояснення, показання рідною мовою або іншою мовою, якою він вільно володіє, безоплатно за рахунок держави користуватися послугами перекладача у разі, якщо він не володіє державною мовою чи мовою, якою ведеться кримінальне провадження;
8) подавати на підтвердження своєї заяви докази;
9) за наявності відповідних підстав – на забезпечення безпеки щодо себе, близьких родичів чи членів своєї сім’ї, майна та житла;
10) оскаржувати рішення, дії і бездіяльність слідчого, прокурора, слідчого судді, суду в порядку, передбаченому цим Кодексом;
11) мати представника та в будь-який момент кримінального провадження відмовитися від його послуг;
12) одержувати письмове повідомлення про рішення, прийняте за його заявою;
13) брати участь у слідчих (розшукових) та інших процесуальних діях, під час проведення яких ставити запитання, подавати свої зауваження та заперечення щодо порядку проведення дії, що заносяться до протоколу, а також знайомитися з протоколами слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій, виконаних за його участі;
14) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування”.
  Доповнити кодекс новою статтею такого змісту:
Стаття 601. Обов’язки заявника 
1. Заявник зобов’язаний:
1) підписати зроблену заяву або повідомлення про кримінальне правопорушення;
2) з’явитися за викликом до слідчого, прокурора, слідчого судді, суду, а у випадку неможливості своєчасного з’явлення – завчасно повідомити про це, а також про причини неможливості з’явлення;
3) не перешкоджати встановленню обставин вчинення кримінального правопорушення;
4) не розголошувати без дозволу слідчого, прокурора, суду відомості, які стали йому відомі у зв’язку з участю у кримінальному провадженні і які становлять охоронювану законом таємницю;
5) не розголошувати і не порушувати умови та процедуру заходів, взятих для його безпеки.
Про права та обов’язки заявника необхідно, на нашу думку, повідомляти шляхом: вручення пам’ятки про процесуальні права та обов’язки особою, яка прийняла заяву або повідомлення про вчинення кримінального правопорушення.
Іще один важливий, на наш погляд, момент це право заявника мати як представника так і законного представника. 
Участь у кримінальному провадженні законного представника заявника, який є неповнолітніми є додатковою гарантією забезпечення прав та законних інтересів такої особи. Питання участі законного представника заявника у кримінальному провадженні можуть бути врегульовані згідно з положеннями ст.ст. 44, 58 КПК.
Законодавче визначення правового статусу суб’єктів стане важливою складовою реформування та удосконалення національного кримінального процесуального законодавства. 
Водночас, чітке визначення процесуальних прав та обов’язків заявника сприятиме захисту його прав і законних інтересів, виступатиме додатковою гарантією всебічності, повноти і об’єктивності як стадії досудового розслідування, так і кримінального судочинства в цілому. 
 
Список використаних джерел:
1. Михеєнко М.М. Кримінальний процес України: Підручник / М.М. Михеєнко, В.Т. Нор, В.П.Шибіко. – 2-ге вид., перероб. і доп. – К: Либідь, 1999. – 536 с.
2. Тертишник В.М. Кримінально-процесуальне право України: Підручник. / В.М.Тертишник. – 4-те вид., доп. і переробл. – К.: Видавництво АСК., 2003. – 1120 с.
3. Кримінальний процесуальний кодекс України, Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв’язку з прийняттям Кримінального процесуального кодексу України”: чинне з 19 листопада 2012 року: (офіц. текст). – К.: ПАЛІВОДА А.В., 2012. – 382 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція