... Успіх вимірюється не тим наскільки високо ви вилізли, а тим, скільки ви з собою принесли (У.Роуз) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №1
Сучасний стан держави варто характеризувати за низкою ознак, однією з яких є положення правових норм в суспільстві та дієвість законодавства загалом. Для чіткої характеристики таких обставин слід детальніше вивчати питання про застосування норм права практично, а особливо – особу правозастосовника в усіх його проявах.
Важливе місце займає й питання про суб’єктивні фактори впливу на застосування права, що призводять до помилок, а в кінцевому результаті до – суб’єктивних помилок, які стають причиною виникнення право застосовних помилок.
Так, одним із суб’єктивних моментів слід назвати – непрофесійність (професіональність) суб’єкта, що вповноважений застосовувати норми права. В сучасному світі слово «непрофесійний» або «не професійно» і так далі, дедалі частіше зустрічається як в ділових, так і в буденних розмовах. Виникає питання про природу такого негативного феномену.
У 80-их роках поширеною була думка про внутрішні переконання та психологічний стан суб’єкта, як про один із найбільш важливих факторів, що мають вплив на процес застосування права. Проте, відомо й те, що державна опіка над її службовцями була дещо на вищому рівні. Вказана теза зводиться до наступного: говорити про відсутність професійної підготовки в силу лише суб’єктивного відношення – не варто. Навіть в період інформаційного напливу (преса, Інтернет ресурси і т.д.), що дає змогу розвиватись самостійно, державна підтримка в цьому аспекті повинна носити першочерговий і основоположний характер.
Так, постає питання: відсутність професіоналізму – «заслуга» суб’єкта чи держави в цілому? Однозначно відповісти на це запитання неможливо. Відповідь криється в наступному:
1) протилежним професіоналу називають особу, яка не відповідає займаній посаді в силу відсутності необхідних навичок та вмінь, в обраній нею професії, а також відсутності якостей притаманних для такої професії. Так, для правозастосовця необхідними рисами слід назвати: а) належна юридична та фахова підготовка, б) достатній досвід необхідний для вирішення поставлених задач, в) особистісні якості (порядність, відповідальність та ін.).
2) сфера діяльності такого суб’єкта та вплив керівника або керівного органу. Так, слід зазначити, що право застосовна помилка – не завжди «заслуга» виконавця або безпосереднього правозастосовця. Нерідкі випадки тиску керівника на волевиявлення підлеглого (з різних причин: суб’єктивних та об’єктивних), що й призводить до винесення помилкового кінцевого рішення.
Схожої думки дотримується О.Р. Михайлишин і в питанні про причини виникнення слідчих помилок зазначає: «…суб’єктивними причинами вважають: 1) відсутність у слідчого відповідних професійних знань і навиків у роботі, 2) нехтувально-нігілістичне відношення слідчих до виконання вимог кримінального процесуального законодавства, 3) недобросовісне відношення слідчих до виконання службового обов’язку з роз ранку на досягнення результатів без виконання необхідного рівня роботи…» [1, с. 270-273]. Зазначена думка вказує на непрофесійність слідчого при виконанні ним своїх обов’язків з порушенням принципів в роботі, а тим самим говорить про непрофесійний підхід до ведення справ.
Згідно тлумачного словника української мови, помилки – це неправильна думка, хибне уявлення про когось чи щось, а також неправильність у вчинках, діях; огріх, хиба [2, с. 556]. Той факт, що помилка у застосуванні права може асоціюватись з неправильністю в діях або в думках, знову ж наводить на думку про відсутність професіонального підходу до вирішення питання зі сторони правозастосовця. Саме тому, слід наголосити на важливості характеристики такої суб’єктивної якості як професіоналізм суб’єкта застосування права.
Про непрофесійну підготовку можна говорити й під час неправильної кваліфікації злочину. Так, В.О. Навроцький відзначав, що помилки у кваліфікації злочинів мають ненавмисний характер. При цьому він вказував, що ненавмисний характер помилки означає те, що вона може бути вчинена через необережність або ж бути випадковою [3, с. 704]. Аналогічну думку висловив і А.О. Селіванов, вказуючи на випадковість як на одну з причин судової помилки, відзначаючи, що ознакою такої помилки може бути випадковість за відсутності вини судді (зацікавленості, упередженості, навмисного порушення прав) [4, с. 47].
Проте, і в першому, і в другому випадках необережність або ж випадковість в діях судді чи слідчого не виключає можливість допущення помилковості під час кваліфікації діяння саме за умови непрофесійності самого суб’єкта правозастосування. Тому один факт (необережне доведення до помилки) не виключає інший (непрофесійний підхід такого суб’єкта). 
Безумовно, що найдосвідченіші фахівці в будь-якій діяльності помиляються, проте, при вирішенні питань, ціна якого – людське життя або подальша доля – не допускає права на помилку.
Професійна підготовка суб’єктів застосування права повинна носити не лише обов’язковий характер (наприклад, при прийнятті на службу), але й зобов’язальний. 
Відносно зобов’язань проходження підготовки чи перепідготовки, яка має місце в системі правоохоронних органів та суду, то важливе місце повинне відводитись саме якості таких дій.
Виховати професіонала – суб’єкта застосування права – задача як структури або підрозділу, де здійснює свою діяльність такий суб’єкт, так і держави в цілому (враховуючи як створення нормативної бази, так і умов за яких вона буде застосовуватись).
Отже, бути професіоналом і не допускати помилок у застосуванні права в силу відсутності професіоналізму означає: 1) володіти персональними та особистісними позитивними характеристиками (відданість справі, порядність і т.д.), 2) виконувати необхідний мінімум для належної підготовки, що передбачається державою (отримати вищу освіту та проходити планові курси з підвищення кваліфікації), 3) принципово виконувати задачі поставлені керівним органом або структурою (дотримуючись принципів права та юридичних норм виконувати функції покладені відповідно до займаної посади).
 
Список використаних джерел:
1. Михайлишин О.Р. Теоретичні аспекти причин помилок у слідчій діяльності / О.Р.Михайлишин // Університетські наукові записки. – 2006. – №2(18). – С. 270-273.
2. Новий тлумачний словник української мови. – Т.3. – К.: Аконіт, 1999. – 927 с.
3. Навроцький В.О. Основи кримінально-правової кваліфікації: Навч. посібник / В.О.Навроцький. – К.: Юрінком Інтер, 2006. – 704 с.
4. Селіванов А.О. Вдосконалення механізму дисциплінарної відповідальності суддів та його науково-практичне осмислення / А.О. Селіванов // Вісник Верховного Суду України. – 2005. – № 4. – С. 47. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція