... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №6
Активне намагання законодавців заборонити використання спеціальних підрозділів міліції не за їх функціональним призначенням, зокрема під час виборчого процесу чітко проявляється з законодавчих ініціатив. Зокрема, цьому питання присвячено щонайменше два законопроекти: 1) проекту Закону України про внесення змін до Закону України «Про міліцію» (щодо діяльності підрозділів міліції особливого призначення)  реєстраційний № 11418 від 13.11.2012 р.; 2) проекту Закону України про внесення змін до Закону України “Про міліцію” (щодо діяльності підрозділів міліції особливого призначення) реєстраційний №2111 від 28.01.2013 р. Фактично один і той самий законопроект було зареєстровано за різними реєстраційними номерами та подано на розгляд Верховною Радою України.
Метою цієї статті є правовий аналіз положень вказаних законопроектів, прийняття яких, на думку авторів, обумовлено необхідністю внесення змін до Закону України “Про міліцію” з метою унеможливлення в подальшому використання спеціальних підрозділів міліції не за їх функціональним призначенням, забезпечення конституційних прав і свобод громадян, законності і правопорядку та відвернення вчинення злочинів проти виборчих, трудових та інших особистих прав і свобод людини і громадянина.
У ч. 2 ст. 7 Закону України “Про міліцію” передбачено, що “для забезпечення громадського порядку на об'єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи, Міністерством внутрішніх справ України з дозволу Кабінету Міністрів України можуть створюватись спеціальні підрозділи міліції”. Автори представленого проекту Закону пропонують доповнити зазначену норму таким: “Забороняється використовувати спеціальні підрозділи міліції для забезпечення громадської безпеки в умовах, не пов’язаних з вищевказаними ситуаціями”.
Стосовно запропонованого доповнення слід відзначити, що: 
По-перше, мета створення та використання спеціальних підрозділів міліції визначена ч. 2 ст. 7 Закону України “Про міліцію”. Згідно ст. 19 Конституції України органи державної влади зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тому відсутність на сьогодні у Законі України “Про міліцію” прямої заборони стосовно використання спеціальних підрозділів міліції не створює умов для їх використання з іншою метою, ніж забезпечення громадського порядку на об’єктах і територіях, які мають особливе народногосподарське значення або постраждали від стихійного лиха, екологічного забруднення, катастрофи. Отож, за чинним законодавством України використання спеціальних підрозділів міліції обмежується метою їх створення, тому запропоноване доповнення не змінює концепцію законодавчого регулювання у цій сфері, а лише прямо конкретизує фактично існуючу досі заборону щодо використання спеціальних підрозділів міліції не за їх функціональним призначенням. Вважаємо більш доцільним встановити не пряму заборону використання спецпідрозділів міліції не за їх призначенням, а посилити відповідальність за порушення законодавства у цій сфері. Саме таким чином можна було б досягти мети, яку прагнули досягнути автори законопроекту. 
По-друге, не зовсім зрозумілою є логіка використання терміну “громадська безпека”, в той час як у ч. 2 ст. 7 Закону України “Про міліцію” йдеться про “громадський порядок”. Громадська безпека та громадський порядок не є тотожними категоріями. Якщо основними соціальними потребами громадського порядку виступають потреби в забезпеченні громадського спокою, створенні сприятливих умов для нормального функціонування підприємств, громадських установ, ритмічності громадського життя, то в основі громадської безпеки лежить потреба забезпечити безпеку членів суспільства при їхній взаємодії з джерелами підвищеної небезпеки і забезпечити захист від соціальних, природних і техногенних загроз. За відсутності законодавчого визначення поняття як “громадська безпека”, так і поняття “громадський порядок” спільне їх використання у одній нормі не сприятиме однаковому правозастосуванню у практичній діяльності. Тому більш закономірним вважаємо вживання одного терміну – “громадський порядок”, до того ж спеціальні підрозділи міліції, створені у відповідності з ч. 2 ст. 7 Закону України “Про міліцію”, використовуються для забезпечення саме громадського порядку на відповідних об’єктах і територіях.
По-третє, пропонується обмежити використання спеціальних підрозділів міліції в умовах не пов’язаних з вказаними у ч. 2. ст. 7 Закону України “Про міліцію” ситуаціями. Вважаємо, що не зовсім вдалим є вживання слова “ситуаціями” у словосполученні “в умовах, не пов’язаних з вищевказаними ситуаціями”. Зазначене слово вказує на одноактність та неповторність настання можливих подій, збіг обставин, що не узгоджується з сутністю представленого доповнення закону, тому вважаємо у запропонованому контексті доречно застосувати інші слова, наприклад, у такому поєднані: “в умовах, не пов’язаних з виконанням вищевказаних завдань”.
По-четверте, більш ефективним для досягнення мети запропонованого проекту Закону видається не доповнення ч. 2 ст. 7 Закону України “Про міліцію” забороною використання спеціальних підрозділів міліції у інших випадках, ніж ті, що передбачені цією статтею, а конкретизацію словосполучення “об’єктів і територій, які мають особливе народногосподарське значення”. Оскільки за умов відсутності їх законодавчого визначення або наявності переліку подібних об’єктів і територій розуміння останніх є досить оціночним.
По-п’яте, у цілому запропоноване доповнення викликає сумнів щодо можливості досягнення тієї мети, що викладена авторами у пояснювальній записці до проекту Закону. Так, з прийняттям представленого проекту Закону автори прогнозують неможливість у майбутньому за вказівками керівництва правоохоронних органів застосовувати спецпідрозділи міліції “Беркут” для штурму і здійснення захоплення приміщень окружних виборчих комісій та виборчої документації, в ході яких можливе знищення невстановленими особами виборчої документації з виборчих дільниць, печаток дільничних комісій, несанкціонованого втручання в електронні системи “Вибори” тощо.
Вказане пояснюється тим, що на сьогодні в Україні створена і діє значна кількість спеціальних підрозділів міліції (підрозділ міліції швидкого реагування “Беркут”; підрозділ швидкого реагування “Сокіл”; спеціальний підрозділ судової міліції “Грифон”; спеціальний загін особливого призначення “Кобра”; спеціальний підрозділ міліції “Титан”; батальйон міліції з охорони зони радіаційного забруднення тощо), проте під безпосередню дію ч. 2 ст. 7 Закону України “Про міліцію” підпадає лише такий підрозділ міліції – батальйон міліції з охорони зони радіаційного забруднення. Водночас, можливість використання інших спеціальних підрозділів міліції для охорони громадського порядку, громадської безпеки і боротьби із злочинністю, у тому числі під час виборчого процесу на відповідних об’єктах, передбачена ч. 1 ст. 9 Закону України “Про міліцію”, тому відповідні зміни слід вносити саме до цього положення Закону.
У п. 2 розділу ІІ проекту Закону ініціюється внесення доповнення до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про міліцію”. Зокрема, пропонується: перше речення після слів “слідчих дій” доповнити словами “охорони громадського порядку”; друге речення частини п’ятої статті 13 доповнити словами: “та в умовах надзвичайної ситуації (катастроф, стихійного лиха, екологічного забруднення)”. Дане доповнення унеможливлює використання спеціальних підрозділів міліції для забезпечення охорони громадського порядку, що на сьогоднішній день є їх основним завданням у різних сферах (наприклад, завданнями підрозділу міліції швидкого реагування “Беркут” є охорона громадського порядку: в місцях з складним кримінальним становищем; при проведенні масових заходів; при виникненні надзвичайних ситуацій тощо). Те ж саме стосується і охорони громадського порядку в умовах надзвичайної ситуації (катастроф, стихійного лиха, екологічного забруднення). 
Таким чином, запропоновані проектом Закону доповнення до ч. 5 ст. 13 Закону України “Про міліцію” є недостатньо обґрунтованими, до того ж не забезпечують досягнення мети, яку переслідують автори запропонованих проектів Закону.
Отже, враховуючи викладене, вважаємо, що проекти Законів України “Про внесення змін до Закону України “Про міліцію” щодо діяльності підрозділів міліції особливого призначення” (реєстраційний № 11418 та № 2111) у запропонованій редакції потребують суттєвого доопрацювання. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція