...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 28.06.2013 - Секція №1
Конституція в матеріальному сенсі – сукупність правових норм, що визначають вищі органи держави, порядок їх формування та функціонування, їх взаємні відносини і компетенцію, а також принципове положення індивіда по відношенню до державної влади.
З історії стародавнього світу залишилося багато прикладів уживання терміна «конституція» для позначення нормативно-правових актів важливого державного значення. У Стародавньому Римі конституціями називали окремі розпорядчі акти римських імператорів, наприклад, акти, що їх видав візантійський імператор Юстиніан (VI ст.) з метою проведення кодифікації римського права.
У сучасному значенні нормативно-правовий термін «конституція» вперше вжитий Шарлем-Луї де Секонд Монтеск’є (1689–1755), який, серед іншого, використовував його для характеристики дер­жавного ладу тогочасної Великої Британії.
Роль Конституції для всіх модерних держав з республіканським ладом просто неможливо переоцінити. Основний закон виступає фундаментом на етапі інституційної розбудови, але після цього його роль аж ніяк не зменшується, а скоріше навіть навпаки – зростає пропорційно викликам, які виникають на шляху розвитку молодої демократії.
Враховуючи це, може здатися, що існує лише один можливий і правильний підхід до так званої «конституційної інженерії» - вивірена і продумана спроба все прописати і передбачити, адже як показує практика від точності вказівок часто залежить ефективність і якість виконання. 
Проте коли ми зачіпаємо поле соціального, то з розчаруванням для себе помічаємо, що суспільство вкрай неохоче підкоряється прописаним сценаріям, досвід сповнюється невичерпним потоком винятків, а навіть у найстрункішому і виваженому положенні знаходять хай і неймовірно «тісне», але все ж таки місце для маніпуляцій і викривлення. Крім того, настільки регламентована і попередньо визначена Конституція автоматично ставить під сумнів забезпечення базових прав і свобод громадян, а як наслідок і саму ідею демократичності подібного ладу.
Таким чином ми лишаємося сам на сам з тим, фактом, що Основний закон не може бути апофеозом правового позитивізму. З іншого боку лишити його у стані десятка загальних принципів також було би помилкою. Відтак ми безпосередньо зустрічаємося з проблемою балансування між двома крайностями, коли, на превеликий жаль, істинна лежить не чітко посередині, а має досить ситуативну природу.
Для того, щоб впоратися з поставленою задачею слід для початку проаналізувати конституційні традиції «старих демократій». Яким чином Об’єднаному королівству вдається провадити державне і суспільне життя без конституції, опираючись лише на конституційні документи написані кілька століть тому? Яким чином з цією ж задачею справляється США з Основним законом на кілька сторінок? Цілком очевидно, що сьогодні ці сакральні принципи з цих сторінок тримаються на колосальних плечах кілька столітньої законодавчої бази. Разом з тим для нас цікаво, що саме, а головне як було модифіковано, для відповідності реаліям модерної демократичної держави і громадянського суспільства. 
Проаналізувавши увесь масив накопиченого досвіду, ми зможемо визначити певні принципи. 
Цілком логічно, що для «нових демократій» при створенні Основного закону слід користуватися цими принципами, адже це дозволить уникнути довготривалого і болісного процесу адаптації. Звісно, тут ми можемо зіткнутися з Токвіліанцями, які стверджуватимуть, що це нічого не дасть, і що принесені норми без відповідного бекграунду не дадуть результату. Проте їх логіка – це біг по колу, це рух змії, що постійно кусає себе за хвіст. Коло слід розірвати і транзитологія яскраво демонструє, що краще усе-таки розривати саме в місці інституційної розбудови, оскільки чекати «ціннісного дозрівання» можна довго, а з реформуванням починати слід якомога раніше.
Проте навіть якщо ми проаналізуємо усі Конституції створенні протягом 80-90х років ХХ ст., то помітимо, що в таких ключових для початкових етапів життя держави пунктах як розподіл владних повноважень, вони не далеко пішли від документів створених кілька століть тому. Чіткості мало, простору для маніпуляцій і узурпації влади більш ніж достатньо, як наслідок політична нестабільність і затяжний «початковий етап». 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
May
MoTuWeThFrSaSu
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція