... Приклад діє сильніше погрози (П. Корнель) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
Забезпечення основних прав і свобод людини і громадянина є одним з головних чинників у процесі становлення України як демократичної, правової, соціальної держави. Конституція України 1996 р. широко закріпила основні права і свободи людини та громадянина, а також гарантії їх реалізації. Важливою гарантією прав і свобод людини можна назвати й інститут Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини, або інститут омбудсмена, як його ще називають. Світовий досвід підтверджує, що потреба в інституті омбудсмена найперше виникає тоді, коли існуючі інститути не здійснюють ефективного контролю в сфері державного управління і з’являється потреба у додаткових механізмах захисту прав та свобод громадян. 
Проводячи дослідження ми звернули увагу на те, що на сайті Омбудсмена відсутня інформація щодо стратегії і плану його діяльності, з чого можна зробити висновок про їх відсутність. Зрозумілою є тактика Уповноваженого у здійсненні контролю за дотриманням прав людини: він здійснює моніторинг дотримання прав людини на підставі отриманих звернень громадян і за фактами порушення прав відкриває провадження. За результатами провадження Омбудсмен направляє акти реагування у відповідні органи. При цьому, знову ж таки, через відсутність повної інформації про кількість актів реагування Омбудсмена та відповідей на них, а також про подальші дії Омбудсмена у випадку неналежного реагування посадових осіб на його акти реагування, неможливо точно визначити ступінь ефективності роботи Омбудсмена. Таким чином діяльність Омбудсмена не завжди є відкритою суспільному загалу.
Норми Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради з прав людини» забороняють будь-кому втручатися у діяльність Омбудсмена, але чи є інформаційні запити втручанням у діяльність Уповноваженого? [1]. Згідно зі ст. 32 Закону України «Про інформацію» під інформаційним запитом розуміється звернення з вимогою надати письмову або усну інформацію про діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади України, їх посадових осіб з окремих питань. А, за тлумачним словником української мови, дієслово «втручатися» означає самочинно вторгатися (тобто, пробиватися силою через певну перешкоду) у чиїсь справи, відносини. Є абсолютно очевидним, що звернення до Омбудсмена з вимогою надати інформацію про його діяльність не мають нічого спільного з самочинним вторгненням у його діяльність. Відповідно до законодавства, Омбудсмен зобов’язана зберігати конфіденційну інформацію, але і ця норма закону не може бути підставою відмови у задоволенні інформаційного запиту. Отже, відмови Омбудсмена у наданні інформації за інформаційними запитами є не законними і такими, що порушують право громадян на інформацію. Вже було кілька прецедентів, коли суд зобов’язував Омбудсмена надати інформацію за запитами громадян але, не зважаючи на це, Секретаріат Уповноваженого продовжує практику відмов [2, с. 12].
На офіційному сайті Уповноваженого можна побачити рубрику «Засоби масової інформації щодо діяльності Уповноваженого з прав людини та захисту прав і свобод людини»,у якій міститься інформація лише про одну публікацію щодо події 2007 року. Наше спостереження показало, що у першому півріччі 2011 року в електронних засобах інформації було 503 повідомлення про діяльність Омбудсмена. В друкованих засобах масової інформації повідомлень було значно менше. Нам вдалось відшукати тільки одну статтю у квітневому номері газети «Голос України», присвячену 10-літтю інституту Омбудсмена і кілька коротких повідомлень в газеті «День». Трохи активніше за друковані засоби інформації діяльність Омбудсмена висвітлювали телебачення і радіо. І все ж, найбільша кількість інформаційних повідомлень про діяльність Омбудсмена була розміщена в мережі Інтернет. 
На нашу думку, спостерігається пряма залежність активності висвітлення дій Омбудсмена в інформаційному просторі від активності ініціювання Омбудсменом актуальних проблем. Якщо ж ділова та інформаційна активність Омбудсмена проявляється у питаннях, які зачіпають інтереси багатьох людей, то його підтримка стрімко зростає. Підсумовуючи можна зазначити, що інформація про діяльність Омбудсмена обмежується можливістю ознайомлення з матеріалами розміщеними на офіційному сайті Уповноваженого Верховної Ради з прав людини і з публікаціями в засобах масової інформації. Інформаційні запити Омбудсмен розцінює, як втручання у його діяльність. Рівень інформаційної відкритості сайту Уповноваженого становить 33,1% і є найнижчим серед сайтів інших державних установ і органів влади. 76,5% рубрик сайту Уповноваженого не оновлювалися роками. Єдиною постійно оновлюваною рубрикою є рубрика «Прес-служба Уповноваженого повідомляє». Досить незначний відсоток дій Омбудсмена висвітлювалися в засобах масової інформації та лише деякі з них отримали широке суспільне визнання. Таким чином, спостерігається пряма залежність активності висвітлення дій Омбудсмена в інформаційному просторі від активності ініціювання Омбудсменом актуальних проблем [3, с. 7]. 
На нашу думку, в основу інформаційної політики слід покласти принцип відкритості і прозорості діяльності Омбудсмена. Замінити застарілу версію веб-сайту Уповноваженого на більш сучасну. На офіційному сайті Омбудсмена доречно було б викласти повну інформацію щодо структури і організації роботи Секретаріату Уповноваженого, а також оприлюднити інформацію про структурні підрозділи Секретаріату, їх керівників, розпорядок роботи, контактні телефони, тощо. 
Чи не найголовнішим завданням є розміщення на сайті Омбудсмена інформації про стратегічні напрямки і плани його діяльності, завести і постійно оновлювати рубрику «Аналітичні матеріали». Варто розмістити на сайті інформацію про цільові програми у сфері захисту прав людини. Доречно було б з розміщувати на сайті матеріали просвітницького характеру з питань захисту прав людини. На нашу думку доцільно було б виробити концепцію стратегічних напрямків діяльності Омбудсмена і план її реалізації шляхом внесення змін до законодавства, закріпити положення про обов’язковість реагування органів влади на звернення і подання Уповноваженого, а також розширити взаємодію Омбудсмена з громадськими і міжнародними організаціями.
 
Список використаних джерел:
1. Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини: Закон України від 23.12.1997 № 776/97-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1998. – № 20. 
2. Барчук В.Б. Вдосконалення форм і методів діяльності Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини / В.Б. Барчук // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2004. – № 5. – С. 102-111. 
3. Тодика Ю. Про створення системи Уповноваженого з прав людини в Україні / Ю.Тодика, О. Марцеляк // Український часопис з прав людини. – 1995. – № 2 – С. 8-15. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція