... Геній - це розум, який знає свої межі (А. Камю) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №1
Ідея поділу влади в юридичній літературі носить вельми дискусійний характер. Така ситуація спостерігалася й до 1917 р., коли в Росії була повалена монархія і вперше була започаткована республіканська форма правління, з якою навіть і дехто із сучасних дослідників зв’язує принцип поділу влади [1, с. 110].
Дискусійний характер принципу поділу влади особливо можна прослідкувати при дослідженні праць відомих дореволюційних юристів – М. Ворошилова, В. Гессена, М. Захарова, М. Коркунова, Ф. Кокошкіна, М. Лазаревського, Г. Шершиневича та ін.
При цьому, незважаючи на той факт, що серед дореволюційних правознавців ця ідея мала досить популярний характер, про що, зокрема, свідчить позиція відомого російського конституціоналіста М. Лазаревського, який свого часу писав: «По своїй суті принципи конституційного ладу можуть бути зведені до наступних трьох засад: 1) поділ влади; 2)народне представництво і 3) права громадянської свободи» [2, с. 4]. Тим самим вчений на перше місце ставив саме поділ державної влади.
Утім більшість дослідників означену доктрину не поділяли. Так, відомий юрист М.Ворошилов в своєму фундаментальному дослідженні писав: «Держава – єдність всього життя народу; роздрібнення цієї системи призводить і до знищення самої держави. Через те державна влада як вираження цієї єдності повинна бути одна: декілька влад, однаково самостійних та рівних одна одній, призводять до постійних зіткнень, боротьби між ними, і, внаслідок цього, до знищення держави» [3, с. 64].
В. Гессен вважав теорію поділу влади алогічною, адже «тріада влад Монтеск’є опирається не на один, а на два відмінних один від одного принципи: формальному – при відокремленні законодавчої влади від урядової та матеріальному – при відокремленні судової влади від тієї чи іншої. Одним і тим же терміном – терміном відокремлення влад – визначаються явища різного порядку: відокремлення органів законодавчої та урядової влади та відокремлення функцій влади судової від функцій інших влад» [4].
Утім, на нашу думку, таке ставлення В. Гессена до теорії Монтеск’є викликане лише невдалим перекладом робіт видатного філософа, який, хоча й розмірковував з приводу монарха, організації парламенту та суду, проте жодним чином не ототожнював гілки влади із конкретними персоналіями. Обґрунтовуючи ж необхідність поділу влади, Монтеск’є наголошував: «Якщо влада законодавча і виконавча будуть з’єднані в одній особі чи установі, то свободи не буде, так як можна побоюватись, що цей монарх чи сенат стане створювати тиранічні закони для того, щоб тиранічним чином застосовувати їх. Не буде свободи і в тому випадку, якщо судова влада не відділена від влади законодавчої та виконавчої. Якщо вона поєднується з законодавчою владою, то життя й свобода громадян опиняться у владі свавілля, адже суддя буде законодавцем. Якщо судова влада поєднується з виконавчою, то суддя отримає можливість стати гнобителем. Усе загинуло б, якщо б в одній і тій же особі чи установі поєднувались ці три влади: влада створювати закони, влада виконувати постанови загальнодержавного характеру та влада судити злочини чи позови приватних осіб» [5, с. 290-291].
Г. Шершиневич, заперечуючи рівність гілок влади, писав: «Трьох рівних по силі влад бути не може… законодавство, виконання (управління) і суд – ще не три влади, це тільки три форми прояву єдиної, неподільної державної влади, або, як висловлюються, три функції влади» [3, с. 64].
Дисонансом у цьому хорі негативного сприйняття теорії поділу влади служать праці М.Коркунова. Саме останній, навіть заперечуючи абсолютне відокремлення гілок влади одна від одної («Нема жодної держави, де б законодавство, виконання та суд були б абсолютно відокремленими одне від одного» [6, с. 275]), наполягав на створенні системи стримувань і противаг.
Означені ідеї були близькі і для одного з лідерів партії конституційних демократів (кадетів) Ф. Кокошкіна. Зокрема, у своїй праці «Російське державне право у зв’язку з основними засадами загального державного права» він виділяв головні елементи стримування законодавчої та виконавчої гілок влади. Так, для стримування останньої вчений виділив три елементи: контроль представницького органу за бюджетом та чисельністю армії, відповідальність міністрів та право судової влади перевіряти законність урядових розпоряджень. Щодо законодавчої влади, то Ф. Кокошкін вказував на чотири «гарантії»: «1)участь глави виконавчої влади у законодавчому процесі за допомогою абсолютного та відкладного «вето», 2) наявність двох палат, 3) права громадян, 4) зміна конституції за допомогою особливого порядку. Звертає на себе увагу відсутність у цьому списку найбільш серйозного механізму стримування парламенту – надання якійсь з гілок влади права його розпуску. Скоріше за все, у цьому знайшла своє відображення ситуація в Росії, пов’язані з достроковим розпуском першої та другої Державної Думи. Цікаво також зазначити, що Ф.Кокошкін у своєму дослідженні жодним чином не навів елементів стримування судової влади, вказавши лише принципи її функціонування: незмінність суддів та суд присяжних [7, с. 83].
Ідею покладення стримуючої ролі на монарха відстоював М. Захаров, який наполягав на тому, що «при надзвичайно складному і розвиненому сучасному державному житті, при безлічі найрізноманітніших прагнень та інтересів, не можна не бачити необхідності існування влади нейтральної, врівноважуючої, що стоїть вище всіх окремих інтересів і сутичок» [8, с. 280].
Таким чином, ідея поділу влади в дореволюційній Росії здебільшого сприймалася негативно, проте необхідність запровадження системи стримувань і противаг визнавалася більшістю дореволюційних російських правознавців.
 
Список використаних джерел:
1. Венгеров А.Б. Теория государства и права: [учебник для юрид. вузов] / А.Б. Венгеров. – [3-е изд.]. – М.: Юриспруденция, 1999. – 528 с.
2. Лазаревский Н.И. Лекции по русскому государственному праву: в 2 т. / Н.И.Лазаревский. – СПб.: Слово, 1910–1910. – Т. 1: Конституционное право. – 1910. – 479 с.
3. Кривенко Л.Т. Парламент: місце і роль в системі державної влади / Л.Т. Кривенко // Європа, Японія Україна: шляхи демократизації державно-правових систем: матеріали Міжнар. наук. конф., 17-20 жовтня 2000 р., Київ / Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України; Японський фонд. – К.: Ін-т держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2000. – С. 62-70.
4. Гессен В.М. Основы конституционного права [Электронный ресурс] / В.М. Гессен. – Петроград: Право, 1918. – Режим доступа: http://constitution.garant.ru/DOC_5048630.htm#sub_para_N_99299.
5. Монтескье Ш.Л. О духе законов / Ш.Л. Монтескье // Монтескье Ш.Л. Избранные произведения / [пер. с франц.; ред. М.П. Баскин]. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1955. – С.159-730.
6. Коркунов Н.М. Лекции по общей теории права / Н.М. Коркунов. – [6-е изд.]. – СПб., 1904. – 354 с.
7. Лузин В.В. Президентская модель разделения властей (на примере США) / В.В. Лузин. // Государство и право. – 1999. – № 3. – С. 82-90.
8. Захаров Н.А. Система русской государственной власти / Н.А. Захаров. – Новочеркасск, 1912. – 312 с.
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція