... Сміливі думки відіграють роль передових пішаків в грі, вони гинуть, але забезпечують перемогу (І. Гете) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №4
У теперішній час процес ліцензування господарської діяльності став невід’ємною складовою життя українського суспільства. Це спричинено тим, що значна частина господарської діяльності можлива тільки після отримання відповідного дозволу – ліцензії. Демократизація процесів в нашій державі є передумовою для зміни напрямку діяльності всього державного механізму, на який покладено великий управлінський обов’язок у здійснені захисту прав людини і громадянина, як найвищої соціальної цінності в нашій державі. 
Ліцензування певних видів господарської діяльності має забезпечити, з одного боку, захист прав суб’єктів господарювання, а з іншого – забезпечити управлінський вплив держави на таку діяльність шляхом формування комплексу владно-наказових норм, котрих має дотримуватися підприємець при здійсненні ліцензованих видів діяльності. Правові норми, що врегульовують відносини ліцензування господарської діяльності, за своєю суттю є однорідними нормами, в яких реалізуються права і обов’язки учасників управлінської діяльності та підприємців на засадах підпорядкування і субординації.
Не зважаючи на особливість та значення, яке має ліцензування в економіці нашої держави, нормативна база в регулюванні багатьох питань ліцензування господарської діяльності не відповідає потребам сьогодення. Недосконалою є і практична діяльність органів, які безпосередньо здійснюють видачу ліцензій. Проблематики ліцензування в радянському праві не існувало, що було зумовлено відсутністю приватної власності. Із здобуттям Україною незалежності такі проблеми почали виникати і вирішуватися, в той час законодавство не містило поняття ліцензування і переліку його істотних ознак. На сьогодні існують чисельні нормативно-правові акти, що регулюють ліцензування господарської діяльності, які складають законодавчу базу ліцензування. До зазначених актів належать Конституція України, Господарський кодекс України, Цивільний кодекс України, Закон України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності», спеціальні законодавчі акти. До системи законодавства про ліцензування можна також віднести Закон України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» від 11 вересня 2003 р. № 1160-ІУ, який визначає правові та організаційні засади реалізації державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності, в тому числі у сфері ліцензування [1].
Стаття 1 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» від 01.06.2000 р. № 1775-III, визначає поняття ліцензування – документ державного зразка, який засвідчує право ліцензіата на провадження зазначеного в ньому виду господарської діяльності протягом визначеного строку у разі його встановлення Кабінетом Міністрів України за умови виконання ліцензійних умов [2].
Навіть із законодавчим визначенням ця категорія досліджена не достатньо і єдиного розуміння сутності та юридичної природи ліцензування на сьогодні не розроблено. Так Олейник О. зазначає, що ліцензування є правовим режимом почату здійснення окремого, визначеного законодавством виду підприємницької діяльності, що припускає наявність таких ознак, як: факт державного підтвердження і визначення меж права на провадження господарської діяльності; державний контроль за здійснюваною діяльністю; можливість припинення діяльності на особливих підставах, визначених органами держави [3, c. 17]. 
Радик І.Л. вказує, що цей термін означає дозвіл, який видається на певний вид діяльності у сфері торгівлі, банківської діяльності та промислів [4, с. 11]. 
Таку позицію підтримує А. Шпомер, який зазначає, що ліцензування – це діяльність уповноважених органів спрямована на надання у встановленому порядку суб’єктам господарювання дозволу на здійснення за певних умов передбачених законодавчими актами, видів господарської діяльності, на захист прав і законних інтересів громадян, організацій та навколишнього природного середовища, а також забезпечення безпеки держави. Змістом такої діяльності виступають дії щодо видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, видачі дублікатів ліцензій, ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, контролю за додержанням ліцензіатами ліцензійних умов, видачі розпоряджень про усунення порушень ліцензійних умов, а також розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування [5, c. 77-80]. 
Саніахметова Н.О. визначає ліцензію як дозвіл (право) на здійснення ліцензованого виду діяльності, що виданий відповідним державним органом суб’єкту господарювання, при обов’язковому дотриманні ліцензійних вимог та умов [6, с. 112].
Іонова Ж. вважає ліцензування формою легітимізації підприємства, тобто державного підтвердження законності входження суб’єктів у господарський обіг, а за своєю правовою природою ліцензування є заходом прямого адміністративного впливу на суб’єктів господарювання [7, c. 46,48]. 
Однак для підприємців фактом законності входження в господарський обіг є не ліцензія, а факт державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності, і до них можуть бути застосовані інші, відміні від ліцензування заходи адміністративного впливу. І тому необхідно зазначити, що ліцензування є вторинною після державної реєстрації формою легітимізації тих видів підприємницької діяльності, які потребують наявності спеціальних дозволів тобто ліцензій. Отже державна реєстрація є тим юридичним фактом, з яким законодавець пов’язує можливість вирішення питання про видачу ліцензії суб’єкту господарської діяльності.
Слід враховувати думку А. Цихоцької, яка стверджує, що реальним змістом ліцензування є організаційно – коригуючий вплив держави на керований об’єкт. Ліцензування є однією з функцій державного управління, тобто одним із найбільш загальних і типових способів впливу держави на господараючих суб’єктів, що господарюють [8, с.54]. 
Пастух І.Д. ліцензію визначає як документ державного зразка, виданий компетентним органом або уповноваженою ним особою, який засвідчує право його володільця на провадження зазначеного в ньому виду діяльності, виконання певних дій або використання прав [9, с. 13].
Як вважає Тихомирова Ю., ліцензування – це особлива процедура офіційного засвідчення (визнання) права господарюючого суб’єкта на ведення певного виду діяльності з додержанням правил. нормативних вимог та стандартів [10, с. 422]. 
Так А. Шеваріхін, аналізуючи адміністративно-правові проблеми ліцензування господарської діяльності органами внутрішніх справ, вказує, що ліцензування є одним із спеціальних видів адміністративної діяльності органів внутрішніх справ, що полягає у видачі суб’єктам господарювання ліцензій на право виробництва протягом визначеного терміну товарів, предметів і послуг, здійснення якого вимагає особливого порядку і яке в силу притаманних йому особливостей може завдати шкоди охоронюваним суспільним відносинам у сфері господарського порядку управління, а також у наступному контролі за відповідністю здійснення цієї діяльності встановленим правилам [11, c. 11].
Виходячи з вищевикладеного можна визначити ліцензування як встановлений порядок видачі, переоформлення та анулювання ліцензій, а також видачі дублікатів ліцензій ведення ліцензійних справ та ліцензійних реєстрів, порядок, форми та періодичність здійснення нагляду і контролю за дотриманням ліцензіатами ліцензійних умов, видача розпоряджень про усунення порушень законодавства у сфері ліцензування. Тому необхідно наголосити, що ліцензування є комплексним правовим інститутом, який поєднує в собі норми матеріального та процесуального права.
І на останок хотілося наголосити, що ліцензуванню підлягає підприємницька діяльність, котра має вплив на навколишнє природне середовище, здоров’я, права і інтереси громадян, державну безпеку, що включає в себе національну, громадську та екологічну безпеку. І тому з впевненістю можна говорити про те, що вище викладене, врегульовує господарські відносини і виступає своєрідним превентивним заходом та служить для запобігання негативним наслідкам діяльності монопольних організацій, захисту найважливіших сфер життя, внутрішнього ринку.
 
Список використаних джерел:
1. Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності: Закон України // Верховна Рада України; Закон від 11.09.2003 № 1160-IV [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1160-15.
2. Про ліцензування певних видів господарської діяльності: Закон України // Верховна Рада України; Закон від 01.06.2000 № 1775-III [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/1775-14.
3. Олейник О. Правовые основы лицензирования хозяйственной деятельности / О.Олейник // Закон. – 1994. – № 6. – С. 15-18.
4. Радик І.Л. Правові проблеми екологічного ліцензування: дис. канд. юрид. наук: 12.00.06 / І.Л. Радик. – Х., 2001. – 178 с.
5. Шпомер А. Поняття, ознаки та функції ліцензування певних видів господарської діяльності в Україні / А. Шпомер // Підприємництво, господарство і право. – 2004. – №12. – С.77-80.
6. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Суб’єкти підприємництва. Кредитування. Оренда. Лізинг. Зовнішньоекономічна діяльність. Інвестиції. Антимонопольне законодавство. Захист від недобросовісної конкуренції. Реклама: Навч. посібник, 2-е вид. / Н.О. Саніахметова. – К.: А.С.К., 2002. – 704 с.
7. Ионова Ж.А. Правовие проблемы легитимации предпринимательства / Ж.А. Ионова // Государство и право. – 1997. – №5. – С. 46-50.
8. Государственное управление: Проблемы теории, истории, практики, преподавания. – Ростов н/Д: Изд-во Ростов. ун-та. – 1993. – 87 с.
9. Пастух І.Д. Організаційно-правові засади ліцензування господарської діяльності в Україні: автореф. дис. канд. юрид. наук: 12.00.07 / І.Д. Пастух. – К., 2005. – 19 с.
10. Тихомиров Ю.А. Курс административного права и процесса / Ю.А. Тихомиров. – М.: НОРМА, 1998. – 798 с.
11. Шеваріхін А.О. Адміністративно-правові проблеми ліцензування господарської діяльності органами внутрішніх справ: автореф. дис. на здобуття наук. ступеня канд. юрид. наук: спец. 12.00.07 / А.О. Шеваріхін. – К., 2003. – 20 с. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
August
MoTuWeThFrSaSu
     12
3456789
10111213141516
17181920212223
24252627282930
31      
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція