... Життя не навчить, якщо не має бажання порозумнішати (Б. Шоу) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №4
На фоні триваючого процесу реформування вітчизняного законодавства досить актуальним залишається питання уніфікації термінології окремих його галузей. Вказане виразно проявляється у будівельній сфері, базовою теоретичною підсистемою якої є розгалужений категоріально-понятійний апарат. 
Низка радянських та сучасних науковців у сфері господарського права, зокрема А.Є.Чорноморець, О.М. Абрамович, М.І. Брагінський, І.Л. Брауде, С.П. Юшкевич, К.Ф.Шометов, І.Т. Хламов, В.М. Семенюк, Т.О. Проценко, І.М. Миронець, О.М. Удовенко, у своїх дослідженнях акцентують особливу увагу на відсутності належним чином уніфікованої будівельної термінології як стримуючого фактора розвитку правового регулювання капітального будівництва, що актуалізує подальші наукові дослідження у вказаному напрямі.
Досить поширене у законодавстві України і науковій літературі поняття «капітальне будівництво» належить авторству класикам марксистсько-ленінської теорії. Зокрема, В.І. Ленін у одній із своїх ранніх праць вказував на необхідність залучення до процесу капітального будівництва різноманітних і дорогих матеріалів, а також кооперації мас робітників різних спеціальностей [1, с. 531].
Розширюючи згадане твердження, радянський вчений М.І. Брагінський під терміном «капітальне будівництво» розумів передусім діяльність, спрямовану на зведення, реконструкцію і капітальний ремонт підприємств, будівель і споруд [2, с. 9]. 
Згодом поняття «капітальне будівництво» стало тлумачитись набагато ширше самого терміну «будівництво». Зокрема, на думку А.Є. Чорноморець, під будівництвом слід розуміти процес будівельно-монтажних робіт, будівельне виробництво у вузькому сенсі слова, тоді як капітальне будівництво, окрім вказаного, включає у себе проектно-пошукові роботи, функції замовників, у тому числі із забезпечення виробництва капітальними вкладеннями, і будівельну індустрію як виробничу основу і матеріально-технічну базу будівельного виробництва [3, с. 9]. Згадане визначення було підтримане О.М. Абрамовичем [4, с. 7].
На думку Г.М. Гриценка, капітальне будівництво є окремою галуззю матеріального виробництва, що відокремлюється від інших галузей на основі суспільного поділу праці й характеризується низкою спільних ознак, зокрема випуском продукції певного призначення, спільністю технологічних процесів, наявністю однорідних господарюючих суб’єктів та професійного складу кадрів [5, с. 13]. Капітальне будівництво, зазначає дослідник, у загальному сенсі виконує функцію розширеного відтворення і прискореного оновлення основних фондів на базі капітальних вкладень. Головною його метою є створення будівель і споруд шляхом виконання комплексу робіт із монтажу окремих елементів, будівельних конструкцій, укладки будівельних матеріалів та напівфабрикатів; спорудження санітарно-технічних пристроїв (водопроводів, каналізацій і т.д.); встановлення обладнання; виконання проектних і вишукувальних робіт та провадження діяльності щодо планування та підготовки території забудови [5, с. 13-14].
У рамках діючого українського законодавства поняття «капітальне будівництво» визначається у Порядку державного фінансування капітального будівництва, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764. Відповідно до п. 2 вказаного нормативного акта, капітальне будівництво – це процес створення нових, а також розширення, реконструкція, технічне переоснащення діючих підприємств, об’єктів виробничого і невиробничого призначення, пускових комплексів (з урахуванням проектних робіт, проведення торгів у будівництві, консервації, розконсервації об’єктів, утримання дирекцій підприємств, що будуються, а також придбання технологічного обладнання, що не входить до кошторису об’єктів) [6]. 
Проте у інших нормативно-правових актах України терміни «будівництво» і «капітальне будівництво» часто вживаються як синоніми. Зокрема, у ст. 4 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20 травня 1999 р. № 687-ХІV, під будівництвом розуміється складова частина комплексу робіт, пов’язаних із створенням об’єкта архітектури, що охоплює нове будівництво, реконструкцію, реставрацію, капітальний ремонт об’єкта [7]. 
Закон України «Про планування і забудову територій» від 20 квітня 2000 р. № 1699-ІІІ, окрім зазначеного, відносить до будівництва також розширення і технічне переоснащення підприємств, упорядкування об’єктів містобудування [8], що фактично вказує на тотожність цього визначення із терміном «капітальне будівництво», яке міститься у вищезгаданому Порядку державного фінансування капітального будівництва. Крім того, Господарський кодекс України застосовує по відношенню до аналогічного явища поняття «капітальне будівництво», Цивільний кодекс та Кодекс законів про адміністративні правопорушення – «будівництво».
Проаналізувавши цю обставину, І.М. Миронець дійшла висновку, що термін «капітальне будівництво» є пережитком радянської епохи та не несе особливого смислового навантаження, у зв’язку з чим, посилаючись на досвід Росії (йдеться про затвердження і функціонування Містобудівного кодексу РФ від 7 травня 1998 р.), пропонує замінити його у вітчизняному законодавстві на термін «будівництво» [9, с. 170]. 
На нашу думку, такий варіант вирішення наведеної термінологічної колізії є дещо спрощеним та передчасним. Безперечно, розвиток капіталістичних відносин після розпаду СРСР призвів до суттєвої переконфігурації організаційних форм господарюючих суб’єктів у будівельній галузі, а також обумовив зростання інтенсивності будівництва за рахунок приватних фінансових ресурсів. 
Вказане спричинило зближення сутнісних характеристик будівництва об’єктів стратегічного державного, соціального і економічного значення (яке вимагає залучення масштабної ресурсної і наукоємної бази) і приватних будівель і споруд (котре у силу накопичення значних обсягів приватних коштів може акумулювати ресурси, аналогічні попередній категорії, або здійснюватися у значно менших масштабах), що і доцільно розглядати як одну з головних причин встановлення між термінами «будівництво» і «капітальне будівництво» стійкого синонімічного зв’язку.
Відтак, наразі категорія «будівництво» має декілька смислових значень і використовується для окреслення: 1) галузі матеріального виробництва, продукцією якої є закінчені будівництвом і підготовлені до експлуатації виробничі підприємства, житлові будинки, громадські будинки і споруди та інші об’єкти; 2) процес спорудження будівель; 3)багатофункціональна система із великою кількістю зв’язків і залежностей, що є самостійною галуззю народного господарства і охоплює нове будівництво, реконструкцію, ремонт і реставрацію будинків і споруд; 4) у широкому значенні – процес творення [10, с. 54].
Інколи поняття будівництва вживається також у значенні об’єкта будівництва, будови. Під будовою розуміється сукупність споруд і будівель, будівництво, розширення та реконструкція котрих здійснюється, як правило, за єдиною проектно-кошторисною документацією із зведеним кошторисним розрахунком вартості будівництва, на яку у встановленому порядку затверджується титул будови [11, с. 45].
У свою чергу, у найбільш загальному контексті під терміном «капітальний» розуміється створений людською працею елемент матеріального світу, котрий має високе вартісне вираження [12, с. 1312]; такий, що потребує багато праці, матеріальних і грошових ресурсів; ґрунтовний, важливий, солідний [10, с. 198]. 
Таким чином, капітальне будівництво за сутністю протиставляється будівельним роботам, які не потребують відносно значних матеріально-фінансових, кваліфікаційних, людських і адміністративно-правових затрат (зокрема, роботи по спорудженню тимчасових або примітивних споруд господарюючими суб’єктами і приватними особами), тому вважати згаданий термін пережитком радянської епохи, позбавленим функціональної цінності, на сьогодні є недоцільним.
Враховуючи викладене, на нашу думку, під терміном «капітальне будівництво» слід розуміти процес створення нових, а також розширення, реконструкції, технічного переоснащення діючих підприємств, об’єктів житлово-цивільного, транспортного, гідротехнічного призначення, який вимагає залучення значних фінансових (капітальних), трудових, науково-технічних і адміністративно-правових ресурсів й у рамках держави відіграє стратегічну функцію розширеного економічного відтворення та забезпечення громадян належними житлово-побутовими умовами.
 
Список використаних джерел:
1. Ленин В.И. Полное собрание сочинений. В 55-ти томах / В.И.Ленин. – М.: Государственное издательство политической литературы, 1972. – Т. 3. – 847 с. 
2. Брагинский М.И. Совершенствование законодательства о капитальном строительстве / М.И. Брагинский. – М.: Стройиздат, 1982. – 144 с. 
3. Черноморец А.Е. Хозрасчет в капитальном строительстве на основе межхозяйственной кооперации: правовой аспект / А.Е.Черноморец. – Красноярск: Издательство Красноярского университета, 1985. – 204 с. 
4. Абрамович А.М. Гоcударственное управление строительством в СССР / А.М.Абрамович. – М.: Наука и техника, 1982. – 271 с. 
5. Гриценко Г.М. Господарсько-правове регулювання організації і здійснення капітального будівництва в Україні: монографія / Г.М. Гриценко. – Донецьк: Юго-Восток, 2012. – 210 с. 
6. Про затвердження Порядку державного фінансування капітального будівництва: Постанова Кабінету Міністрів України від 27 грудня 2001 р. № 1764 // Офіційний вісник України. – 2001. – № 52. – Ст. 2374.
7. Про архітектурну діяльність: Закон України від 20 травня 1999 р. № 687-XIV // Відомості Верховної Ради України. – 1999. – № 31. – Ст. 246.
8. Про планування і забудову територій: Закон України від 20 квітня 2000 р. № 1699-III // Відомості Верховної Ради України. – 2000. – № 31. – Ст. 250.
9. Миронець І.М. Поняття будівництва і капітального будівництва / І.М. Миронець // Вісник господарського судочинства. – № 3. – 2009. – С.167-171.
10. Український тлумачний словник будівельних термінів [перше видання] / гол. ред. О.М.Лівінський. – К.: Українська академія наук, 2006. – 528 с. 
11. Проценко Т.О. Від намірів до реалізації / Т.О. Проценко, В.М.Семенюк. – Ірпінь: Академія ДПС України, 2001. – 121 с. 
12. Толковый словарь русского языка. В 4-х томах / Под ред. Д.Н. Ушакова. – М.: ОГИЗ, 1935. – Т. 1. – 1562 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція