... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №3
Дослідження завдань цивільного судочинства, його призначення в соціальній, правовій державі є важливим для науки цивільного процесуального права, адже результативність реалізації цих завдань є критерієм оцінки ефективності цивільного судочинства та ключовим чинником забезпечення реалізації громадянами їхнього права на справедливий судовий розгляд та ефективне поновлення в правах. З огляду на це актуальним видається питання, яке ж завдання має стояти перед сучасним цивільним судочинством, яке б відповідало соціальній спрямованості Української держави та функціональному призначенню правосуддя?
Так, на сьогодні ЦПК 2004 р. визначає метою цивільного судочинства – “захист порушених прав”, а завданням – “розгляд і вирішення цивільних справ”. Для розкриття змісту поняття “розгляд і вирішення цивільних справ” варто з’ясувати, в яких значеннях вживається поняття “цивільна справа”. Так, цивільна справа – це правове питання, що виникає з цивільного, сімейного, трудового, земельного чи іншого права, і вимагає розгляду і вирішення юрисдикційним органом згідно із встановленою для цього процедурою. Цивільною справою також часто називають судовий розгляд таких питань (тобто цивільний процес) [1]. Отже, випливає, що завданням цивільного судочинства за ЦПК є розгляд і вирішення відповідного правового питання. До правових питань належать й правові спори (юридичні конфлікти). 
Вчені-процесуалісти пов’язують завдання судової влади з процесуальною діяльністю щодо усунення правового конфлікту, встановлення правомірності вимог, визначення виду і обсягу суб’єктивних прав і юридичних обов’язків суб’єктів права [2, с. 249; 3, с. 19-21]. Звідси робимо висновок, що судова процесуальна діяльність своїм завданням має саме вирішення правового спору (цивільної справи).
До речі, окремі науковці прямо зазначають, що якщо сприймати кожну цивільну справу як певну спірну або конфліктну правову ситуацію, то завданням цивільного судочинства постає вирішення спорів, ліквідація правопорушень і відновлення порушених прав і законних інтересів [4, с. 56].
Отже, можна зробити висновок, що визначення завдань сучасного цивільного судочинства через “розгляд і вирішення справ” (на відміну від ЦПК 1963 р.) відповідає призначенню правосуддя та юрисдикційній функції суду. Такий висновок також відповідає кореляційному зв’язку між завданням і метою цивільного судочинства, з одного боку, та призначенням цивільного процесуального права, з іншого. Тобто, процесуальне право має своїм завданням забезпечення реалізації норм матеріального права (коли їх учасники не можуть самостійно реалізувати свої права через виникнення правового спору, розв’язати який має суд), а тому завданням цивільного судочинства має бути саме "вирішення справи" (розв’язання правового спору, тобто усунення правового конфлікту), а матеріально-правовим наслідком (метою) такої процесуальної діяльності буде “захист права”. 
Звідси випливає, що “захист права” (як мета цивільного судочинства) може й не відбутися з різних причин (наприклад, при необґрунтованості вимог позивача та відсутності факту порушення інтересів відповідача, коли суд інтереси жодної з сторін не захищає). Водночас завдання цивільного судочинства – “вирішення справи” (тобто “розв’язання правового спору”) – має повністю реалізуватися незалежно від матеріально-правових наслідків вирішення правового спору (наприклад, при пред’явленні надуманого позову про захист вигаданого права правовідносини між сторонами відсутні, тому суд, відмовляючи в позові, лише владно підтверджує відсутність таких правовідносин і, таким чином, припиняє спір, при цьому не захищає права та інтереси відповідача, яких, через відсутність правовідносин, не існує).
Вище ми вже зазначали, що “розгляд і вирішення цивільної справи” означає “розгляд і вирішення спору”. Вказівка в завданні на “вирішення” означає успішне завершення цивільно-правового спору, тобто остаточне усунення правового конфлікту між сторонами. Це, на наш погляд, є можливим, коли порушене право позивача отримало судовий захист, тобто було відновлено чи забезпечило справедливу компенсацію шкоди, або ж коли суд владно підтвердить відсутність між сторонами спірних матеріальних правовідносин і відсутність у позивача права, за захистом якого він звернувся до суду, або ж за наявності спірних матеріальних правовідносин дійде висновку про незаконність чи недоведеність позовних вимог позивача, захистивши таким чином інтереси відповідача. У зв’язку з цим варто приєднатися до думки І.В. Решетнікової і В.В. Яркова, що треба не лише розглядати справу, але й знайти законний шлях вирішення конфлікту, який відповідатиме інтересам сторін [5, с. 27, 28], адже саме судді, які є юристами і діють іменем України, мають створити громадянам всі умови щодо реалізації ними права на справедливий судовий розгляд та ефективний судовий захист. 
Разом з тим, ефективність виконання цього завдання цивільного судочинства залежить від необхідності часткового втручання суду в диспозитивні і змагальні права сторін, коли це необхідно в правосудних цілях, що свідчить про потребу законодавчого запровадження активної позиції суду, яка на слушну думку науковців, з точки зору організації процесу, виступає гарантією досягнення завдань цивільного судочинства, а тому має велике значення для його оптимізації [6, с. 67]. В цьому аспекті варто також приєднатися до думки М.А. Вікут [7] та А.В.Цихоцького [8, с. 159], які наголошують на необхідності збереження активності суду, його прагненні виконати завдання щодо захисту порушеного права, інакше цілі правосуддя не будуть досягнуті і правосуддя не набуває властивостей ефективності. 
З викладеного вище випливає, що сучасне цивільне судочинство в соціальній, правовій державі, якою є Україна, має своїм призначенням забезпечити громадянам такий судовий розгляд із застосуванням активних повноважень суду в процесі доказування та з’ясування обставин справи, щоб порушені права кожної людини, яка звернулася до суду або була залучена до судової процесуальної діяльності, незалежно від освіти, майнового стану і розумових здібностей, отримали судовий захист незалежно від процесуальної активності (пасивності) такої людини, лише за наявності однієї умови – бажання людини отримати судовий захист в спірних правовідносинах. Все інше має бути активним обов’язком суду, зокрема, визначення предмету доказування, з’ясування кола необхідних доказів і вжиття заходів щодо їх витребування, а також визначення правильного способу захисту порушеного права в межах предмету позову в спірних правовідносинах. Судовий розгляд будь-якої справи має завершуватися остаточним розв’язанням правового конфлікту, що виник між сторонами, та виключати можливість (необхідність) пред’явлення на підставі ухваленого судового рішення нових "похідних" позовів між тими самими сторонами. Саме така модель цивільного судочинства, на нашу думку, як раз й відповідатиме соціальній спрямованості діяльності держави та може бути визнана ефективною.
 
Список використаних джерел:
1. Гражданское дело [Электронный ресурс] / Официальный сайт Википедии – свободной энциклопедии. – Режим доступа: http://ru.wikipedia.org/wiki/Гражданское дело. 
2. Дегтярев С.Л. Реализация судебной власти в гражданском судопроизводстве: теоретико-прикладные проблемы / С.Л. Дегтярев. – М.: Волтерс Клувер, 2007. – 376 с. 
3. Гражданский процесс: учебник / под ред. проф. Комарова В.В. – Х.: ООО “Одиссей”, 2001. – 704 с. 
4. Цивільний процес України: академічний курс: підручник для студ. юрид. спец. вищ. навч. закл.; за ред. С.Я. Фурси. – К.: КНТ, 2009. – 848 с. 
5. Решетникова И.В. Гражданское право и гражданский процесс в современной России / И.В. Решетникова, В.В. Ярков. – М.: Норма, 1999. – 302 с. 
6. Проблеми оптимізації цивільного процесу в Україні: [монографія] / І.Е. Берестова, С.С.Бичкова, В.І. Бобрик та ін., за ред. академіка НАПрН України О.Д. Крупчана. – К.: НДІ приватного права і підприємництва НАПрН України, 2011. – 180 с. 
7. Викут М.А. Обеспечение судами прав лиц, участвующих в гражданском деле, как одно из условий эффективности правосудия / М.А.Викут [Электронный ресурс] / Веб-сайт Юридической фирмы «Лиджист». – Режим доступа: http://www.legist.ru/conf/_Vikut.htm. 
8. Цихоцкий А.В. Теоретические проблемы эффективности правосудия по гражданским делам / А.В. Цихоцкий. – Новосибирск: “Наука”, 1997. – 392 с. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція