... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №6
надання вичерпного визначення поняття «правоохоронний орган», зумовлена не лише тим, що поняття «правоохоронний орган» однозначно не визначено у нормативно-правових актах, але й тому, що відсутній між законодавцем та науковцями єдиновірний підхід до розуміння функцій правоохоронних органів та належності до них тих чи інших державних органів.
Поняття «правоохоронні органи» є одним з найбільш невизначених в українському правознавстві, внутрішньо суперечливим за змістом і надмірним за обсягом. Подібна ситуація з тлумаченням терміну «правоохоронні органи» має місце й у правовій науці інших держав СНД, зокрема – Російській Федерації та Білорусі. З цього приводу написано багато монографій та дисертацій, які, проте, не можуть дати чіткої відповіді на основне запитання – що таке правоохоронний орган, головне в чому полягають особливості його статусу та функцій, які державні органи доцільно відносити до складу правоохоронних [1, с. 233].
Розглянемо визначення правоохоронного органу у чинному законодавстві України. Так, у чинній Конституції України поняття „правоохоронні органи” вживається лише раз – у частині 3 статті 17, де спеціальне завдання щодо забезпечення державної безпеки і захист державного кордону України покладаються на „відповідні військові формування та правоохоронні органи держави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом” [4]. У коментарі до цієї статті, підготовленому Інститутом законодавства ВРУ, до «правоохоронних органів» автори відносять: СБУ, внутрішні війська МВС України, міліцію та деякі інші державні структури, статус яких нині визначається підзаконними актами [3, с. 58-61].
З даного приводу В. Тацій зазначає, що у результаті широкого тлумачення правоохоронної функції до правоохоронних органів включаються майже всі органи виконавчої влади, які в тій чи іншій мірі займаються виконанням правоохоронних функцій, тобто опосередковано й правоохоронною діяльністю. За таким критерієм в системі державного апарату виділяються близько 80 органів, які прямо чи опосередковано здійснюють хоча б одну таку функцію. Разом з тим, за своєю правовою природою та поставленими перед ними завданнями до правоохоронних органів не мають жодного відношення [1, с. 234].
Проблема розуміння поняття «правоохоронного органу» та його функцій загострюється ще більше, коли його розглядати у контексті Закону України «Про державний захист працівників суду та правоохоронних органів». Так, до переліку останніх увійшли «органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України, органи охорони державного кордону, органи доходів і зборів, органи і установи виконання покарань, слідчі ізолятори, органи державного фінансового контролю, рибоохорони, державної лісової охорони, інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції» [5].
У Законі України «Про основи національної безпеки України» «правоохоронні органи» – це «органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій. Останні ведуть боротьбу із злочинністю, забезпечують захист і врятування населення в разі виникнення надзвичайних ситуацій техногенного і природного характерів» [6].
А відповідно до Закону України “Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави” під такими органами розуміють “державні органи, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції” [7].
Як бачимо з наведених прикладів, законодавець визначає правоохоронні органи як органи, які здійснюють правоохоронні функції. Хоча, в той же час, термін “правоохоронні функції” свого визначення у нормативно-правових актах не віднайшов.
Згідно з пунктом 3 Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 правоохоронні органи - органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, підрозділи податкової міліції Міндоходів [14].
Державна судова адміністрація України у наказі «Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів контрольно-ревізійним відділом Державної судової адміністрації України» від 29 липня 2011 року №120 до правоохоронних органів відносить органи прокуратури, внутрішніх справ, служби безпеки, державної контрольно-ревізійної служби та державної податкової служби [15].
Ще парадоксальніший висновок виникає з аналізу, так званих, статусних законів України. Із положень вказаних законів прямо названі правоохоронними органами лише Служба безпеки України у статті 1 Закону України «Про Службу безпеки України» [8], Управління державної охорони України у статті 11 Закону України «Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб» [9] та Військова служба правопорядку – стаття 1 Закону України «Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України» [10].
Разом з тим, стаття 17 Закону України «Про Службу безпеки України», відповідно до якої служба безпеки України взаємодіє з Управлінням охорони вищих посадових осіб України, правоохоронними та органами доходів і зборів, заперечує відношення до правоохоронних органів – Управлінням охорони вищих посадових осіб України та органи доходів і зборів [8].
Тобто, у правовому аспекті даної проблеми відсутнє конституційно-законодавче закріплення поняття та системи «правоохоронних органів». 
Як бачимо при використанні терміну правоохоронні органи суб’єкти такого застосування не надто замислювались над його змістом, та усвідомлювали, що саме вони хотіли виразити. На практиці така нормативна невиразність призводить до правових колізій, дублювання функцій, та серйозних непорозумінь при застосуванні норм того чи іншого нормативно-правового акта.
До прикладу, із статті 7 Закону України «Про оперативно-розшукову діяльність» не зрозуміло з якими саме правоохоронними органами повинні здійснювати взаємодію підрозділи, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність [11].
Так, само у статті 8 Закону України «Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні» невизначено яким саме правоохоронним органам повинні пересилатись звернення, в яких повідомляється про крадіжки, розтрати, недостачі, інші правопорушення [12].
Із змісту статті 7 Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними» не зрозуміло – запити яких саме органів повинні виконувати банки, органи доходів і зборів, а також кредитні, фінансові та інші установи, підприємства, організації, та які саме правоохоронні органи вони зобов'язані повідомити про громадян, одноразові грошові вклади і перекази яких перевищують тисячу мінімальних розмірів заробітної плати [13].
Вищенаведена невизначеність не сприяє встановленню параметрів як системи правоохоронних органів України в цілому, так і окремого органу зокрема, а також ефективній реалізації положень Законів України та інших підзаконних нормативно-правових актів держави [2, с. 20]. Тому, у практичній діяльності органів державної влади необхідне усунення прогалини законодавства у вказаному напрямі, насамперед шляхом розкриття сутності поняття „правоохоронні органи” та визначення вичерпного переліку правоохоронних органів. Така потреба обумовлено й зокрема відсутністю сильних та авторитетних правоохоронних органів, глибоких правових традицій у суспільстві тощо.
 
Список використаних джерел:
1. Тацій В.Я. Визначення поняття та системи правоохоронних органів у концепції змін до конституції України (концептуальні підходи) / В.Я. Тацій // Право України. – 2012. – №11-12. – С. 233-240.
2. Бондаренко І. Правоохоронна діяльність і правоохоронні органи:поняття та ознаки / І.Бондаренко // Право України. – 2003. – № 4.– С. 18-21.
3. Коментар до Конституції України / Під ред. А.І. Осауленка. – К.: Інститут законодавства Верховної ради України, 1996. – 367 с.
4. Конституція України від 28.06.1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України від 23.07.1996. – 1996 р., № 30, стаття 141.
5. Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів: Закон України від 23.12.1993 року №3781-XII // Відомості Верховної Ради України від 15.03.1994. – 1994 р., № 11, стаття 50.
6. Про основи національної безпеки України: Закон України від 19.06.2003 року №964-IV // Голос України від 22.07.2003. – № 134.
7. Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави: Закон України від 19.06.2003 року №975-IV // Голос України. – від 29.07.2003. – № 139.
8. Про Службу безпеки України: Закон України від 25.03.1992 року №2229-XII // Відомості Верховної Ради України від 07.07.1992. – 1992 р., № 27, стаття 382.
9. Про державну охорону органів державної влади України та посадових осіб: Закон України від 04.03.1998 року №160/98-ВР // Відомості Верховної Ради України від 16.09.1998. – 1998. – № 35, стаття 236.
10. Про Військову службу правопорядку у Збройних Силах України: Закон України від 07.03.2002 року №3099-III // Відомості Верховної Ради України від 09.08.2002. – 2002 р., № 32, стаття 225.
11. Про оперативно-розшукову діяльність: Закон України від 18.02.1992 року №2135-XII // Відомості Верховної Ради України від 02.06.1992 1992 р., № 22, стаття 303.
12. Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні: Закон України від 26.01.1993 року №2939-XII // Відомості Верховної Ради України від 30.03.1993. – 1993 р., № 13, стаття 110.
13. Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживанню ними: Закону України від 15.02.1995 року №62/95-ВР // Відомості Верховної Ради України від 07.03.1995. – 1995 р., № 10, стаття 62.
14. Про затвердження Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами: постанова Кабінету Міністрів України від 20.04.2006 року №550 // Урядовий кур’єр від 17.05.2006. – № 90.
15. Про затвердження Інструкції про порядок проведення контрольних заходів фінансово-господарської діяльності контрольно-ревізійним відділом Державної судової адміністрації України: наказ Державної судової адміністрації України від 29.07.2011 року №120 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: court.gov.ua/userfiles/120.doc?. 
 
 

Add comment


Security code
Refresh


-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція