... Таємниця успіху у тому, щоб бути готовим скористатися зі слушної нагоди, коли вона настане (Б. Шоу) ...
Науково-практична Інтернет-конференція 22.06.2017 - СЕКЦІЯ №2
Принцип доступності судового захисту полягає в можливості оскаржити до суду будь-які правові дії (бездіяльність) або правові акти суб’єктів публічного управління в порядку адміністративного судочинства, якщо для них не встановлено інший судовий порядок оскарження; при низькій формалізованості і простоті процесу; низьких судових митах та інших витратах; пов’язаних із веденням справи в суді; відсутності правила про обов’язкове звернення за вирішенням спору в адміністративному порядку підпорядкованості [1, с. 115].
Проблема судових витрат в контексті доступності правосуддя не нова. На неї звертали увагу й комітет міністрів Ради Європи, який розробив рекомендацію № R (93)1 від 08.01.93 р. про ефективний доступ до закону та правосуддя для найбідніших прошарків населення, й Європейський суд з прав людини. Останній у справі Ейрі проти Ірландії встановив порушення п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, оскільки заявниця внаслідок дорожнечі процесу не мала можливості доступу до правосуддя [2, с.271-284].
З огляду на наведене, можна припустити, що наш законодавець також обізнаний у справах доступу до правосуддя.
Разом з тим, 22.05.2015 року Верховною Радою України було прийнято Закон України № 484-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо сплати судового збору», яким значно підвищено судові збори при зверненні до суду. При чому, ці зміни торкнулись як юридичних, так і фізичних осіб.
З великими зусиллями, але все ж можна знайти пояснення цьому кроку, якби він торкнувся, наприклад тільки цивільного та/або господарського судочинства. Але ж зовсім немає виправдань розповсюдженню цих цін і на судочинство адміністративне.
Так, тут у півтора рази (з 1% до 1,5% ціни позову) збільшилася «вартість» позовної заяви майнового характеру і в чотири рази (з 0,1 до 0,4 від мінімальної заробітної плати) для подання заяви немайнового характеру.  
Подання апеляційної та касаційної скарги взагалі «оцінили» в 110 та 120% від витрат при подачі заяви до першої інстанції відповідно.
Що ж це означає в абсолютних показниках. 
Відповідно до ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2016 рік» мінімальна пенсія складає 1247 грн. 
Висновок є очевидним. Щоби пересічному пенсіонеру подати позов до суду, наприклад, з вимогою про перерахунок пенсії (580 грн.), необхідно на 10-15 діб припинити життєдіяльність власного організму та отримати «дозвіл» мера не сплачувати комунальні послуги на такий же період часу. 
Звісно ж, існують статті про зменшення розміру судових витрат або звільнення від їх оплати, відстрочення та розстрочення судових витрат (88 КАС, 82 ЦПК). Але ці статті наразі тільки існують, але не застосовуються. При подачі позовної заяви з клопотанням про розстрочення/відстрочення сплати судового збору, таке клопотання просто залишається поза увагою суду, а сама позовна заява розглядається лише у разі усунення недоліків (сплати судового збору в повному обсязі). 
Варто пам’ятати, що законна діяльність органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій уже оплачена кожним громадянином шляхом сплати податків. Крім того, відповідно до ч.1 ст. 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови функціонування і діяльності суддів. 
За таких обставин абсолютно неприйнятною є ситуація, коли громадянину чи юридичній особі, крім сплати податків, необхідно також вносити плату за виконання управлінськими органами будь-яких покладених на них законом обов’язків, причому, здійснити це до вирішення питання по суті.
Обов’язок сторін нести судові витрати встановлений законом з метою попередження звернень до судових органів з необґрунтованими позовами, стимулює добросовісне виконання сторонами своїх обов’язків. Натомість, звернення до адміністративних судів – набагато більш тонке явище, як правило, пов’язане з необхідністю вирішення державою нагальних і неодиничних питань у процесі повсякденної життєдіяльності громадян та функціонування юридичних осіб. 
Тому запровадження перешкод матеріального характеру для подання таких звернень є необґрунтованим і недемократичним кроком.
На цьому місці ці тези планувалося закінчити. Але сьогодні сталася ще одна подія – набув чинності Закон України «Про виконавче провадження» від 2.06.2016 року, де в ч. 2 ст. 16 зазначено, що до заяви про примусове виконання рішення стягувач додає квитанцію про сплату авансового внеску в розмірі 2 відсотків суми, що підлягає стягненню, але не більше 10 мінімальних розмірів заробітної плати, а за рішенням немайнового характеру - у розмірі одного мінімального розміру заробітної плати з боржника - фізичної особи та в розмірі двох мінімальних розмірів заробітної плати з боржника - юридичної особи.
Іншими словами, якщо вам вдалося виграти справу та рішення набрало законної сили, радіти ще зарано. Адже це рішення так і залишиться на папері, якщо у Вас немає 2% від суми стягнення, або 1450 (2900) гривень (для рішень немайнового характеру).

Список використаних джерел:
1. Николаева Л.А. Административная юстиция и административное судопроизводство: зарубежный опыт и российские традиции: Сборник / Л.А. Николаева, А.К. Соловьева. – СПб.: Издательство «Юридический центр Пресс», 2004. – 332 с.
2. Европейский суд по правам человека. Избранные решения: в 2 т. Т.1. – М.: НОРМА, 2000. – 856 с. 
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Грудень
ПнВтСрЧтПтСбНД
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
25262728293031
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція