... Роби велике, не обіцяй великого (Піфагор) ...

LLE.ru
Регистрация ООО
Науково-практична Інтернет-конференція 22.06.2017 - СЕКЦІЯ №4
Як відомо, чинне земельне законодавство відносить до категорії сільськогосподарського призначення ті землі, основне цільове призначення яких – використання у сільськогосподарському виробництві. Так, відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України від 25.10.2001 р. (далі – ЗК України) землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей. 
Придатність земель для використання у сільському господарстві встановлюється на підставі даних державного земельного кадастру (бонітування грунтів, облік кількості та якості земель тощо) органами, які погоджують, здійснюють експертизу та затверджують відповідну землевпорядну документацію (ст.ст. 23, 118, 123, 186 та ін. ЗК України).
На відміну від інших категорій земель, які використовуються головним чином як просторово-територіальний базис життєдіяльності людини, землі сільськогосподарського призначення виступають основним засобом виробництва у сільському господарстві, що зумовлює встановлення особливого правового режиму їх використання, запровадження різноманітних засобів охорони сільськогосподарських земель, підвищення родючості грунтів, а також недопущення вилучення їх з сільськогосподарського обігу. 
Отже, землі сільськогосподарського призначення посідають особливе місце у структурі земельного фонду України, унаслідок чого правовий режим цих земель має низку особливостей. Найперше, згідно ст. 23 та інших положень ЗК України землі сільськогосподарського призначення мають пріоритетний режим використання. Це означає, що землі, придатні для потреб сільського господарства, повинні надаватися насамперед для сільськогосподарського використання. Для будівництва промислових підприємств, житлових об’єктів, залізниць і автомобільних шляхів, ліній електропередачі та зв’язку, магістральних трубопроводів, а також для інших потреб, не пов’язаних з веденням сільськогосподарського виробництва, надаються переважно землі несільськогосподарського призначення або сільськогосподарські угіддя гіршої якості. Водночас на думку науковців у сфері земельного права пріоритет сільськогосподарського землекористування не є абсолютним. Сільськогосподарські угіддя можуть бути надані й для несільськогосподарських потреб, але лише у випадку, коли суспільна вигода від цього перевищуватиме завдану шкоду, а альтернативний варіант задоволення несільськогосподарських потреб, для яких надається земельна ділянка, відсутній [1, с. 113] .
Авторитетні вчені підтримують необхідність принципу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення [2, с. 11]. Проте у правовій доктрині також цілком обґрунтовано відзначається, що положення ст. 23 ЗК України мають застосовуватися у комплексі з положеннями ст. 5 кодексу, яка закріплює принцип пріоритетності вимог екологічної безпеки та забезпечення раціонального використання й охорони земель [1, с. 113; 3, с. 48]. На думку П.Ф. Кулинича, яку ми підтримуємо, земельні ділянки у першу чергу мають використовуватися у спосіб, що забезпечить їх максимальне наближення до природного стану [3, с. 48; 4, с. 54, 57], і тільки у другу чергу – використання для сільськогосподарських потреб за умови забезпечення нормативів оптимального співвідношення земельних угідь (ст. 165 ЗК України). Ще далі йде у своїх пропозиціях Н. Ільницька, яка пропонує встановити внутрішньовидовий пріоритет в межах земель сільськогосподарського призначення на користь земель, використовуваних для рослинництва [5, с. 355].
Окрім законодавчого закріплення принципу пріоритетності земель сільськогосподарського призначення у ст. 23 ЗК України, його реалізації сприяють й низка інших правових приписів: істотне звуження правосуб’єктності іноземних осіб щодо цієї категорії земель (ст.ст. 22, 81, 82 ЗК України); особливий порядок охорони таких земель (п. б, п. д ст. 164 ЗК України); встановлення ускладненого порядку вилучення особливо цінних сільськогосподарських земель для інших потреб (ст. 150 ЗК України); встановлення обов’язку рекультивації земель (ст. 166 ЗК України); встановлення обов’язку відшкодування втрат сільськогосподарського виробництва (ст. 156, 157 ЗК України) тощо.
Принцип пріоритетності сільськогосподарського землекористування певною мірою підкріплений встановленим мораторієм на продаж сільськогосподарських земель, призначених для товарного сільськогосподарського виробництва, а також на зміну їх цільового призначення (п. 15 Перехідних положень ЗК України). Це означає, що дані землі тимчасово виключені з цивільного обігу. Втім, існування мораторію на продаж сільськогосподарських земель не знаходить підтримки у багатьох науковців [6, с. 60-61], оскільки має цілу низку негативних наслідків [7, с. 32-33; 8, с. 127].
Крім того, будь-яка виробничо-господарська діяльність, пов’язана з використанням земель сільськогосподарського призначення, повинна не погіршувати їх стан, сприяти відновленню та підвищенню родючості грунтів, корисних властивостей сільськогосподарських земель. Тому на власників та користувачів земель сільськогосподарського призначення законодавством покладена сукупність обов’язків щодо захисту земель від водної та вітрової ерозії, селів, підтоплення, заболочування, засолення, переосушення, забруднення відходами виробництва, хімічними й радіоактивними речовинами та від інших природних та техногенних процесів. 
Таким чином, правовий режим земель сільськогосподарського призначення має низку особливостей, які дозволяють стверджувати, що дана категорія земель займає особливе місце у структурі земельного фонду України. Принцип пріоритетності сільськогосподарського землекористування, який всебічно закріплений у великій кількості положень ЗК України, має всеохоплюючий вплив на правове регулювання відносин щодо використання і охорони земель.
На сьогодні вбачається потреба у якнайшвидшому прийнятті закону про обіг земель сільськогосподарського призначення, який би закріпив правові та організаційні основи у сфері ринку таких земель та врегулював би відносини, що виникають між органами державної влади та місцевого самоврядування, юридичними та фізичними особами щодо правочинів із сільськогосподарськими земельними ділянками. 
Також вважаємо за доцільне продовження вивчення досвіду країн Європейського Союзу щодо особливостей обігу земель сільськогосподарського призначення та виявлення правових механізмів, доцільних до запровадження в українських реаліях, що відповідатиме меті поступової адаптації законодавства України до законодавства Європейського Союзу.

Список використаних джерел:
1. Мірошниченко А.М., Марусенко Р.І. Науково-практичний коментар до Земельного кодексу України, 3-тє видання, змінене і доповнене / А.М. Мірошниченко, Р.І. Марусенко. – К.: Алерта; ЦУЛ, 2011. – 516 с.
2. Титова Н.І. Землі сільськогосподарського призначення: права громадян України. Науково-навчальний посібник / За ред. Н.І. Титової. – Львів: ПАІС, 2005. – 368 с.
3. Кулинич П.Ф. Принцип пріоритету сільськогосподарського використання земель в земельному праві України / П.Ф. Кулинич // Право України. – 2004. – № 8. – С. 45-49.
4. Кулинич П.Ф. Об’єкти правової охорони земель сільськогосподарського призначення: теоретичний аспект / П.Ф. Кулинич // Бюлетень Міністерства юстиції України. – 2007. – № 12 (74). – С. 51-61.
5. Ільницька Н. Про поняття, структуру та особливості правового режиму земель сільськогосподарського призначення / Н. Ільницька // Вісник Львівського університету. Серія юридична. – 2000. – Вип. 35. – С. 350-355.
6. Організаційно-правові проблеми розвитку аграрного і земельного ринку в Україні: Наукова доповідь. – К.: Інститут держави і права ім. В.М. Корецького НАН України, 2005. – 88с.
7. Онищенко О.М. Господарства населення: продуктивність, ефективність, перспективи / О.М. Онищенко // Відп. ред. чл.-кор. УААН Б.Й. Пасхавер. – К.: Інститут економіки НАНУ, 2003. – 100 с.
8. Літошенко О.С. Мораторій на продаж земель сільськогосподарського призначення як обмеження конституційних прав людини / О.С. Літошенко // Наукові читання, присвячені пам’яті В.М. Корецького: зб. наук. праць / Київський ун-т права НАН України. – К.: Ліра-К, 2015. – С. 125-128. 
 

Останнє оновлення (17.06.17 23:39)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Серпень
ПнВтСрЧтПтСбНД
 123456
78910111213
14151617181920
21222324252627
28293031   
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція