... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...
Науково-практична Інтернет-конференція 05.10.2017 - СЕКЦІЯ №5
Найбільш розповсюдженою, більш відпрацьованою та, порівняно, добре регламентованою формою використання спеціальних медичних знань у кримінальному судочинстві є судова експертиза [4, с. 129].
Не викликає сумнівів те, що експертне дослідження є більш точним, глибоким і всебічним. Висновок експерта як результат використання спеціальних медичних знань має велике доказове значення [5, с. 59 ].
Судовий експерт після проведення призначеної слідчим, слідчим суддею чи судом або за зверненням сторони кримінального провадження експертизи, надає висновок судового експерта, який з процесуальної точки зору має доказове значення [7, c. 3].
Висновок експерта визнається джерелом доказів у справі. Говорячи словами Ганса Гросса «немає сумніву, що найважливішим допоміжним засобом, яким може користуватися слідчий, є досвідчені особи, висновок яких нерідко здійснює вирішальний вплив на справу, що розслідується» [6, c. 184].
Як стверджував М.Б. Вандер: «Висновок експерта – найважливіший засіб об’єктивізації доказування, встановлення істини на основі сучасних наукових досягнень».
Він містить відомості про певні факти, а також дані із спеціальної галузі знань, на підставі яких експерт зробив свої висновки. Доказове значення висновку експерта визнане його характеристикою, що відображає ефективність проведення експертом дослідницьких процедур і робочих операцій. Поняття «доказове значення» висновку експерта прямо не визначене, але зі ст. 94 КПК України слід розуміти, що цей показник якості експертизи пов’язаний із сукупністю доказів, зібраних у справі [2, c. 122]. 
Основним елементом процесу оцінки висновку експерта є положення закону про те, що «жоден доказ не має наперед встановленої сили» (ст. 94 КПК України), тому «висновок експерта не є обов’язковим для особи або органу, яка здійснює провадження, але незгода з висновком експерта повинна бути вмотивована у відповідних постанові, ухвалі, вироку» (ст. 101 КПК України) [1].
Оцінюючи висновок експерта, слідчий зіставляє як окремі частини висновку, так і сам висновок із протоколами інших слідчих дій: оглядів, обшуків і виїмок, у яких, як відомо, фіксуються обставини виявлення й вилучення об’єктів, що у подальшому досліджувались експертом. Також необхідно зіставляти його з матеріалами справи, з іншими частинами висновку. Висновки, що містяться у висновку експерта, мають бути зіставлені з даними протоколів слідчих дій, а так само – з результатами інших експертиз у справі.
Іншими словами, значення висновку експерта не може розглядатися відокремлено від інших доказів, воно визначається тільки в контексті конкретної справи та зібраних у ній інших фактичних даних. Ю. Орлов доводить, що доказове значення висновку експерта визначене його відносністю, допустимістю, достовірністю. Ця характеристика експертизи зумовлена конкретними обставинами справи, тобто важливістю фактичних даних, які підлягають установленню. Доказове значення встановлених експертом фактичних даних є самостійною характеристикою.
На сучасному етапі в практиці судової експертизи відбувається впровадження складного обладнання, новітніх методик. Усе це робить висновок експерта більш складним, впливає на процес його оцінки. Зміст означеного процесуального документа під час його оцінки слідчим (судом) вважається відповідним (певною мірою) доказовому значенню не тільки порівняно з іншими доказами, а й залежно від власних якостей – характеристики обраних експертом методик і здатності слідчого (суду) усвідомити наслідки їх застосування. Отже, результатам експертизи притаманне доказове значення як джерелу доказів у системі інших доказів у кримінальній справі, серед іншого і завдяки властивостям змісту висновку експерта [2, c.123].
До основних характеристик висновку експерта, які визначають його доказове значення, Ю. Орлов відносить аргументованість. Т. Авер’янова звертає увагу на те, що в дослідницькій частині висновку експерт повинен надати аналіз і синтез результатів досліджень, обґрунтування встановлених фактичних даних, сформулювати наукове пояснення властивостей, виявлених дослідженням об’єктів. У тексті висновку експерт має обґрунтувати оцінку результатів оцінку результатів проведених досліджень, а також аргументувати зроблені висновки. Висновок експерта як процесуальний документ відображає підстави для внутрішнього переконання експерта, що сприяє формуванню внутрішнього переконання слідчого (суду) відносно доказового значення джерела доказів, що розглядається. Доказове значення висновку експерта полягає й у тому, що він перешкоджає слідчому (суду) приймати необґрунтоване рішення у справі, а також унеможливлює відхилення результатів експертизи без достатніх на це підстав. 
Іншими словами, загальне сприйняття висновку експерта визначає та інтегрована картина, яку створив експерт шляхом описування перебігу і результатів дослідження. Відповідно слідчий (суд), оцінюючи доказове значення результатів експертизи, сприймає їх аргументованість із урахуванням контексту висновку експерта. Доказове значення висновку експерта відображає його місце в системі інших доказів у справі, рівень аргументованості експертних висновків і сприятливості їх для розуміння слідчим (судом), іншими учасниками кримінального процесу. Отже, доказове значення відображає внесок експертизи у картину події, що розслідується (розглядає суд). Про доказове значення висновку експерта можна зазначати тоді, коли експертиза доповнює, спростовує чи додатково обґрунтовує уявлення слідчого (суду) щодо обставин події злочину [2, c. 123].
Висновок судового експерта, з процесуальної точки зору, складають факти та обставини, які встановлюються в ході дослідження, а з гносеологічної точки зору – в них міститься оцінка фактів та обставин, які мають значення для прийняття рішення у справі. Підставою до оцінки фактів та обставин складає внутрішнє переконання судового експерта. Замовник судової експертизи, інші процесуальні суб’єкти також оцінюють факти та обставини у справі, тобто, встановлюють їх цінність відносно своєї позиції. Підставою для такої оцінки стає внутрішнє переконання слідчого, суду та всіх інших, хто сприймає висновок експерта. Зіставляючи позицію судового експерта з позиціями інших процесуальних суб’єктів щодо результатів виконаної судової експертизи, можна стверджувати, що їх розбіжності виникають унаслідок різної оцінки одних фактів та обставин, що ґрунтується не на збігу змістів підстави оцінки у різних процесуальних суб’єктів [3, с. 8-11].
Слідчий, суд, а також інші процесуальні суб’єкти не можуть не мати власного уявлення про передбачувані результати судово-експертного дослідження. У кожного з них склалася своя особиста картина події, що розслідується чи розглядається, елементом якої стають висновки судового експерта. Якщо результати судової експертизи не збігаються з уявленнями її замовника, а також з очікуваннями інших процесуальних суб’єктів, то в останніх не може не виникати негативного ставлення до висновку експерта, а також до особи носія спеціальних знань у судово-експертній діяльності.
Суб’єкт розслідування чи розгляду справи може прийняти думку експерта чи відхилити її, в залежності від своїх уявлень про зміст події, що розслідується, обґрунтувавши своє рішення співставленням результатів судової експертизи з іншими матеріалами справи (94 КПК України). В цьому сенсі можна сказати, що судовий експерт надає процесуальному суб’єктові рекомендації щодо фактів та обставин, які складають предмет судової експертизи, а слідчий (суд), якщо він бере думку експерта за основу обґрунтування доказів, стає відповідальним за правильне застосування судової експертизи в системі доказів у справі.
Виходячи із цих особливостей взаємодії судового експерта з особами, які беруть участь у розслідуванні чи розгляді справи, можна констатувати, що висновок експерта повинен мати таку форму, щоб він був сприйнятий замовником судової експертизи, а також іншими процесуальними суб’єктами як правильний, об’єктивний, обґрунтований, такий що не викликає сумнівів [3, с. 11].

Список використаних джерел:
1. Кримінально-процесуальний кодекс України: Текст із змінами та доп. станом на 03 березня 2017 р.: Офіційне видання. – Х.: Право, 2017. – 344 с.
2. Моїсєєв О.М. Експертна ініціатива та доказове значення експертизи / О.М. Моїсєєв // Підприємництво, господарство і право. – 2012. – №3 – С. 121-124.
3. Моїсєєв О.М. Висновок експерта в контексті взаємодії процесуальних суб’єктів: Монографія / О.М. Моїсєєв. – Донецьк. 2007. – 187 с.
4. Семенов В.В. Спеціальні знання в розслідуванні злочинів: дис. ... канд. юрид. наук: 12.00.09 / В.В. Семенов. – К., 2006. – 212 с.
5. Бахин В.П. Криминалистика. Проблемы и мнения (1962-2002): Монография / В.П.Бахин. – К.: Б.и., 2002. – 268 с.
6. Грос Г. Руководство для следователей как система криминалистики / Г. Грос– Спб, 1908. – XXVII. – 1040 с.
7. Комаха В.О. Тактика використання спеціальних знань у формі судової експертизи в процесі розслідування і розкриття злочинів: Монографія / В.О. Комаха , Г.Ф. Кривда та інші; За загальною редакцією В.О. Комахи; Одеська національна юридична академія. – Чернівці: Золоті литаври, 2004. – 339 с. 
 

Останнє оновлення (11.09.17 07:25)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2017
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
27282930   
У якій, на Вашу думку, сфері державної діяльності принцип справедливості реалізується найгірше?
 
На Вашу думку чи є, на сьогодні, основним змістом діяльності органів державної влади забезпечення верховенства права в Україні?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція