... Ми повинні бути рабами законів, щоб стати вільними (Цицерон) ...
Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №4
Ціна належить до істотних умов договору підряду на капітальне будівництво (будівельного підряду) та зазвичай є одним з пріоритетів замовника як інвестора. Найнижча ціна часто є єдиним критерієм вибору підрядника при здійсненні будівництва за державні кошти, у зв’язку з чим договірна ціна може ставати політичним питанням. З іншого боку, великим будівельним проектам іманентно властиве перевищення фактичних витрат порівняно з запланованими. Можна виділити 2 критерії, відповідно до яких визначаються види ціни у договорах будівельного підряду: 
1) залежність від економічних впливів (тверда або приблизна ціна);
2) спосіб формування загальної ціни, тобто, що входить до загальної ціни і як вона вираховується (єдина сума, витрати плюс або нефіксована ціна). 
Замовники можуть бажати обмежити загальну договірну ціну гарантованою максимальною ціною з метою передачі усіх ризиків потенційного зростання цін підряднику [1, c. 109]. 
ГК, ЦК України та Загальним умовам укладення та виконання договорів в капітальному будівництві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 2005 р. №668, відомі тільки види ціни, що визначаються за залежністю від економічних впливів. Так, Відповідно до п. 21 Загальних умов укладення та виконання договорів в капітальному будівництві, договірна ціна у договорі підряду визначається на основі кошторису як приблизна або тверда. Договірна ціна вважається твердою, якщо інше не встановлено договором. Якщо під час укладання договору підряду через невизначеність витрат чи інші обставини остаточно встановити договірну ціну неможливо, сторони у договорі підряду визначають приблизну договірну ціну, а також порядок й коригування в процесі виконання робіт (будівництва об’єкта). Приблизна договірна ціна може уточнюватися в міру виконання робіт, здійснення витрат підрядника тощо (п. 22 Загальних умов).
Натомість, спроба класифікації договірних цін за способом їх визначення наявна в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 28.04.2001 р. №205, відповідно до якого існує 2 види будівельних контрактів: 
а) контракт з фіксованою ціною – договір про будівництво, який передбачає фіксовану (тверду) ціну всього обсягу робіт за будівельним контрактом або фіксовану ставку за одиницю кінцевої продукції будівництва (кв.м, кількість місць тощо);
б) контракт за ціною «витрати плюс» – договір про будівництво, який передбачає ціну як суму фактичних витрат підрядника на виконання будівельного контракту та погодженого прибутку (у вигляді процента від витрат або фіксованої величини). 
Детальніше розглянемо види договірної ціни, що виділяються за способом їх формування, виходячи з зарубіжного досвіду. 
1) єдина ціна (lump sum) – загальна ціна договору визначається до початку будівництва і вноситься до договору.
Підрядник зобов’язується виконати визначений обсяг робіт в обмін на узгоджену суму. Це може бути фіксована сума, яка не підлягає перерахунку, у цьому випадку замовник не матиме можливості вносити зміни до проектної документації. Зазвичай ця сума може піддаватися обмеженим коливанням, як правило, для покриття податкових та інших змін, які не передбачаються під час залучення підрядника. Сума також може коливатися у зв’язку зі змінами вартості праці, устаткування і матеріалів – так зване флуктуаційне застереження. Визначення остаточної ціни може здійснюватися шляхом використання формули або перевірки рахунків-фактур [2, c. 8].
У Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 18 «Будівельні контракти» контракт з єдиною ціною некоректно поіменований «контрактом з фіксованою ціною». Суть терміну «lump sum» полягає в тому, що це ціна всього обсягу робіт за будівельним контрактом (на противагу ціні окремих частин робіт), яка погоджується сторонами заздалегідь; втім, така ціна може бути як твердою (фіксованою), так і приблизною;
2) витрати плюс (cost plus) – підрядник зобов'язується здійснювати невизначений обсяг робіт в обмін на відшкодування витрат по собівартості або фактичних витрат на робочу силу, устаткування та матеріали. Крім того, підрядник отримує узгоджену плату, яка покриває витрати управління, інші невиробничі витрати та забезпечує прибуток. Гібридні варіанти ціни “витрати-плюс” включають: 
– витрати-плюс процентна плата – плата, що стягується підрядником, прямо прив’язана до собівартості. Зазвичай вона встановлюється у вигляді твердого відсотка, або ж застосовуватиметься ковзаюча шкала. У цьому випадку підрядник не має реальних стимулів працювати максимально ефективно, тож такий варіант варто розглядати, тільки коли вимоги до робіт не можуть бути визначені при укладенні договору;
– витрати-плюс фіксована плата – плата, що стягується підрядником, визначається в його тендерній пропозиції. Цей варіант прийнятний, коли обсяг і характер робіт значною мірою передбачувані. Підрядник має стимул працювати ефективно, щоб узгоджена плата залишалася вигідною для нього;
– витрати-плюс фіксована плата – плата, що стягується підрядником, визначається в його тендерній пропозиції. Цей варіант прийнятний, коли обсяг і характер робіт значною мірою передбачувані. Підрядник має стимул працювати ефективно, щоб узгоджена плата залишалася вигідною для нього;
– витрати-плюс змінна плата – плата варіюється пропорційно різниці між очікуваними витратами та витратами по собівартості. Презюмується, що якщо останні зростатимуть, а підрядник працюватиме неефективно, то плата підряднику зменшуватиметься. Цей підхід прийнятний, коли існує реальна можливість визначити обсяг та характер робіт на переддоговірній стадії;
3) нефіксована ціна (measurement contract) – роботи, яку підрядник зобов'язується виконати, не можуть бути точно виміряні перед початком тендеру через якісь вагомі причини. Презюмується, що роботи були спроектовані загалом, і що достатньо чітка картина про кількість та якість того, що потрібно, надається учасникам тендеру. Найефективнішими договорами з нефіксованою ціною, що передбачають найменший ризик для замовника, є ті, які базуються на кресленнях «з приблизними кількостями».
Контракти з нефіксованою ціною також можуть бути засновані на кресленнях та “розкладі тарифів” або цінах, підготовлених замовником для того, щоб учасники тендеру подавали свої конкурентні пропозиції. Цей тип контракту доречний, якщо не вистачає часу на підготовку навіть приблизних обсягів, або коли обсяг робіт є дуже невизначеним. Очевидно, що замовник приймає ризик, пов’язаний з початком робіт без чіткого уявлення про їхню загальну вартість, і відтак цей тип договору слід застосовувати лише щодо невеликих підрядів [2, c. 8-9].
Таким чином, різні види ціни за договорами будівельного підряду є прийнятними для різних господарських ситуацій, а правильний вибір виду ціни є важливим чинником забезпечення ефективності договірного зв’язку.

Список використаних джерел:
1. Klee L. International Construction Contract Law. John Wiley & Sons / L. Klee, 2014. – 560c.
2. Davis P. Building Procurement Methods: Report. CRC Construction Innovation, 2008. – 18 p. URL: http://www.construction-innovation.info/images/pdfs/ Research_library/ResearchLibraryC/2006-034-C/reports/Report_-_Building_Procurement_Methods.pdf. 
 

Останнє оновлення (01.02.18 23:27)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Липень
ПнВтСрЧтПтСбНД
      1
2345678
9101112131415
16171819202122
23242526272829
3031     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція