...Здібним заздрять, талановитим шкодять, геніальним лестять (М.Фадуль)...
Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №2
Сфера державних закупівель в Україні та необхідність її реформування – постійний пункт в порядку денному протягом тривалого часу. Зважаючи на те, що грошовий обсяг державних закупівель у нашій державі має тенденцію до збільшення, зокрема у 2014 році сума укладених договорів склала 126.7 млрд. грн, у 2015 році – 192,4 млрд. грн, а у 2016 – 270 млрд. грн, можемо впевнено говорити про потужний вплив рівня правового регулювання інституту державних закупівель на економічний добробут держави в цілому.
У світлі укладеної між Україною і ЄС Угодою про асоціацію [1] та необхідності адаптації законодавства про державні закупівлі до правил ЄС, а також приєднанням України до Угоди про державні закупівлі СОТ (16.03.2016) [2] ця сфера також знаходиться у фокусі уваги багатьох українських та європейських науковців. Як результат, українське законодавство про державні закупівлі зазнало докорінних змін, що закріплені в прийнятому наприкінці 2015 р. новому Законі України «Про публічні закупівлі» [3]. Виходячи із зазначеного, важливим є постійний аналіз змін, що вносяться до вітчизняного законодавства, та визначення міжнародно-правових чинників, що безпосередньо впливають на нього. 
Зазначимо, що певні аспекти правового регулювання сфери державних закупівель аналізували вітчизняні науковці: І. Влялько, В. Колотій, Н. Обушко, П. Пашина, В. Пила, В.Смирчинський, О. Турченко, О. Шатковський, С. Яременко, В. Геєць, А. Новак, З.Максименко, А. Павленко, Н. Ткаченко, тощо.
Наприкінці 2015 року Верховна Рада прийняла Закон України «Про публічні закупівлі» (далі – Закон), направлений на гармонізацію закупівельного законодавства України із законодавством ЄС [3]. Головною метою даного закону було виконання взятих на себе зобов`язань згідно Угоди про асоціацію з Європейським Союзом, а саме положень глави 8 розділу IV та додатка XXI цієї угоди [4], що в свою чергу сприятиме гармонізації системи державних закупівель із стандартами ЄС.
Відповідно до закону, процедури закупівель, включаючи створення, розміщення, оприлюднення та обмін інформацією і документами (в тому числі подача тендерних пропозицій, їх розкриття і оцінка), проводяться в електронній системі. Основи роботи і вимоги до електронної системи закупівель прописані в Законі, спираючись на практику роботи системи ProZorro, яка пройшла перевірку в рамках пілотного проекту і показала свою ефективність.
Серед загальних вимог до електронної системи закупівель – загальнодоступність, забезпечення недискримінації та рівних прав в процесі роботи в системі всіх зацікавлених осіб, рівного доступу до інформації, її збереження і конфіденційність, що також закріплено на рівні ЄС, та передбачено ст.21, 22 Директиви 2014/24 ЄС від 26 лютого 2014 року [5].
Законодавці скоротили кількість дозволених процедур закупівель. Зі вступом Закону в силу для замовників стали доступні три процедури: відкриті торги, переговорна процедура, конкурентний діалог, такі ж процедури передбачені ст.27, 29,30 відповідно Директиви 2014/24 ЄС від 26 лютого 2014 року [5].
Відповідно до нового Закону, основною процедурою залишаться відкриті торги, для яких обов’язкове проведення електронного аукціону, спрямованого на зниження ціни закупівлі.
Конкурентний діалог замовники можуть застосовувати, якщо визначити необхідні технічні, якісні характеристики (специфікації) робіт або вид послуг без проведення переговорів неможливо, а предметом закупівлі є консультаційні, юридичні послуги, розробка інформаційних систем, програмних продуктів, здійснення наукових досліджень, експериментів або розробок, виконання дослідно-конструкторських, будівельних робіт. 
Закупівля проводиться в 2 етапи: на першому етапі учасники подають свої пропозиції тільки за рішенням щодо предмета закупівлі, без вказівки ціни; на другому – учасники повинні подати остаточні пропозиції із зазначенням ціни.
Кроком вперед стала зміна підходу до підтвердження відсутності підстав для відхилення пропозиції учасників. Список таких підстав за українським законодавством досить значний і ці підстави тепер можуть бути підтверджені будь-яким способом. Конкретний спосіб документального підтвердження зазначених фактів замовник встановлює в документації конкурсних торгів тільки для переможця процедури закупівлі, а переможець повинен надати відповідні документи протягом 5 днів з дати публікації повідомлення про намір укласти договір. Більш того, замовник не має права вимагати документального підтвердження інформації, яка міститься у відкритих реєстрах. Все це означає, що тепер збір довідок для участі в державних закупівлях не повинен бути відштовхуючим чинником, отже, що в свою чергу сприятиме пожвавленню активності учасників торгів.
Отже ми дійшли висновку, що сучасний стан розвитку вітчизняного законодавства у сфері державних закупівель характеризується змінами нормативно-правового забезпечення системи державних закупівель відповідно до норм Європейського права та положень СОТ. На даному етапі Україна визначила пріоритетність тісних економічних відносин із країнами ЄС, які створили єдиний ринок з вільним рухом товарів, робіт, послуг, фінансових і людських ресурсів. Саме через це зміни, що відбулись в українському законодавстві останнім часом свідчать про успішну гармонізацію системи державних закупівель зі стандартами ЄС.
Найбільший вплив на вітчизняне законодавство має положення Угоди про асоціацію, що стосуються сфери державних закупівель, реалізація яких дозволить реформувати українську систему державних закупівель в більш прозору, ефективну і привабливу для участі. Це і впровадження електронних закупівель, і можливість залучення професійних фахівців із закупівель для проведення тендерів, і створення централізованих закупівельних організацій. Проте залишаються питання, які неможливо вирішити тільки в рамках законодавства про державні закупівлі. Таким чином, реформа сфери державних закупівель в Україні все ще триває, а кінцевий результат її перетворення та осучаснення залежатиме від подальших кроків у цьому напрямку. 

Список використаних джерел:
1. Про ратифікацію Угоди про асоціацію між Україною, з однієї сторони, та Європейським Союзом, Європейським співтовариством з атомної енергії і їхніми державами-членами, з іншої сторони: Закон України від 16 вересня 2014 року № 1678-VII // Відомості Верховної Ради України. – 2014. – № 40. – Ст. 2021.
2. Про приєднання України до Угоди про державні закупівлі: Закон України від 16.03.2016 № 1029-VIII // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 16. – Ст.166.
3. Про публічні закупівлі: Закон України від 25.12.2015 № 922-VIII (поточна редакція від 10.12.2016, підстава 1761-19) // Відомості Верховної Ради України. – 2016. – № 9. – Ст. 89.
4. Стратегія реформування системи публічних закупівель («дорожня карта»). [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon5.rada.gov.ua/laws/show/175-2016-%D1%80.
5. Збірник директив ЄС з питань державних закупівель. [Електронний ресурс] – Режим доступу: http://eupublicprocurement.org.ua/wp-content/uploads/2015/02/EU-PP-Directives-Compendium_UKR.pdf 
 

Останнє оновлення (07.02.18 10:18)

 
Науково-практична Інтернет-конференція 28.02.2018 - СЕКЦІЯ №2
Незалежна Україна – країна, яка виборювала свою незалежність довгі роки, вірила у свою перемогу та йшла до неї. Був пройдений довгий, тернистий шлях до незалежності нашої держави.
Здобутки безсумнівні: широке міжнародне визнання, серія політичних і економічних угод із сусідніми і далекими державами, що визначає наше місце у світовому співтоваристві; конструювання структури державності. І головний наш здобуток – збереження міжнаціонального спокою, завдяки чому Україна залишається однією з небагатьох мирних зон не лише в Співдружності Незалежних Держав, а й усьому нинішньому світі [1]. 
Тяжкий для України 2014 рік – став початком трагічних подій в історії незалежності нашої держави. Масові вбивства на майдані, анексія АР Крим та події у Донецькій та Луганській областях є лише початком неоголошеної війни в Україні, яка триває до нині. Моторошна статистика поранених, зниклих безвісти, вбитих громадян в мирний час – це не те, що ми так довго виборювали. Сотні тисяч громадян України та інших країн світу, яким небайдужа доля нашої держави, боряться за її незалежне життя з «російським окупантом». Неоголошена війна на Сході України, триває донині. 
Проаналізувавши на сьогодні життя мирних регіонів України, складається таке враження, що для них військового конфлікту в Україні – не існує. Адже масово проводяться розважальні заходи, концерти, фестивалі, гучні святкування, котрі є безглуздими, у військово-конфліктний для України час. Наша думка спрямовується на те що, справжні патріоти своєї держави, громадяни, котрі розуміють, у якій Україна на даний час знаходиться воєнній ситуації зовсім не повинні проводити вище сказане, адже гинуть люди, проливається кров за рідну землю, знищуються рідні домівки мирних громадян, погіршується екологія навколишнього середовища. І це власне не весь список жахливих наслідків воєнних протистоянь на Сході України. 
І тут, постає питання – чи доцільно взагалі проводити певні заходи, коли в державі триває неоголошена війна? Звісно що – ні!
Також, наразі однією з головних проблем є проведення та трансляція розважальних заходів в період військового конфлікту на Сході України. У тяжкий для країни час, вважаємо, що усі розважальні теле-радіо програми мають бути припинені. Ми повинні вшановувати пам’ять загиблих на Сході України, а не розважатись, молитись за кожне збережене їх життя, морально та матеріально підтримувати солдатів, адже вони виборюють нашу свободу та територіальну цілісність ціною власного життя. Розважальні програми котрі зараз транслюють («Голос країни», «Розсміши коміка», «Ліга сміху», «Країна У», «Мастер шеф», «Х-фактор», «Хата на тата», «Україна має талант», «Танцюють всі», «Коли ми вдома», «Віталька») є недоречними, адже виникає таке відчуття що, відволікаючи себе розвагами люди намагаються забути те, чим насправді на даний час живуть. 
Відповідно до Рішення Київської міської ради II сесії IV скликання від 25 грудня 2014 року № 730/730 Про внесення змін до рішення Київської міської ради від 4 вересня 2014 року № 55/55 «Про заборону проведення заходів та видовищ з використанням піротехнічних виробів на території міста Києва» відповідно до пункту 44 частини першої статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», пункту 2 частини першої статті 22 Закону України «Про столицю України – місто-герой Київ», враховуючи, що проведення в Києві феєрверків, салютів та інших розважальних заходів і видовищ з використанням піротехнічних виробів одночасно з проведенням антитерористичної операції на сході України суперечить нормам суспільної моралі та викликає соціальну напругу [2].
У не простий для країни час, недоцільним також застосування піротехніки у період військового конфлікту на Сході України. Використання у всіх регіонах держави феєрверків, салютів та проведення інших розважальних видовищ з використанням піротехнічних засобів, суперечить нормам моралі і викликає суспільне напруження. Така ж позиція, повинна стосуватись і розважальних теле-радіо програм. Солдатам які повертаються із Сходу країни, де триває неоголошена війна, котрі ночували в окопах, засинали і просинались під звуки «градів», будучи у своєму мирному регіоні, морально тяжко. Адже у рідній домівці для солдата, котрий повернувся із зони антитерористичної операції звук салюту це звук – обстрілів. 
Для перемоги України необхідні дві речі: перша – потрібно, щоб самопожертва представників політичної еліти наближалась до самопожертви звичайних громадян. Щоб люди бачили, що міністри, депутати, президент спроможні відмовитися від чогось заради інтересів держави. Поки що українську армію справді можна назвати народною. Друге: всі органи влади, що відповідають за протистояння з Росією (Президент, Кабмін, Міністерство оборони, РНБО, СБУ) повинні діяти так, щоб інформація проходила єдиним каналом, щоб не було какофонії. Щоб перемогти, Україна повинна змінюватися. Реально проводити реформи. Не лише будувати Збройні сили та спецслужби – те, що на сьогодні є нагальною потребою, а шукати асиметричні кроки. Українці повинні знайти нову ідею. Нашій державі потрібна ідея про те, як можна об’єднати всіх українців, усвідомлення того, що потужна сильна Україна нам всім набагато вигідніша, ніж перспектива залишити її межі. Досить часто про Україну говорять як про державу, яка не упускає шансу втратити свій шанс. Попри трагічність подій, Україна довела світові, що вона спроможна змінюватися. Якщо вона спроможна змінюватися, вона спроможна і перемагати [3].
Таким чином пропонуємо подібно до Рішення Київської міської ради "Про заборону проведення заходів та видовищ з використанням піротехнічних виробів на території міста Києва" запровадити даний режим на всій території України, шляхом Указу Президента або створення окремого Закону України «Про заборону проведення розважальних заходів та видовищ з використанням піротехнічних виробів на всій території України».
Враховуючи, що проведення в Україні розважальних заходів, теле-радіо програм і видовищ з використанням піротехніки є не доцільним, то запровадження даних нормативно-правових актів є – правильним.

Список використаних джерел:
1. Шлях до Незалежності. – Довідник школяра. – [Електронний ресурс] Режим доступу: http://lessons.com.ua/shlyax-do-nezalezhnosti/
2. Про заборону проведення заходів та видовищ з використанням піротехнічних виробів на території міста Києва. – Рішення київської міської ради від 4 вересня 2014 року № 55/55. – Київська Міська Рада офіційний Інтернет-сайт. – 2014 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://kmr.gov.ua
3. Шклярська О. Неоголошена війна: вижити і перемогти. – Інтернет сайт «Ракурс». – 2015 [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://racurs.ua/ua 
 

Останнє оновлення (07.02.18 10:04)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2018
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
2627282930  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2018 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція