... Коли суть справи обміркована заздалегіть, слова приходять самі собою (Гроцій) ...
Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №5
Конституція України проголошує (ст. 3), що людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. 
Кримінальна відповідальність за умисне вбивство при пом´якшуючих обставинах одне з основних питань, вирішуваних судом при постановленні вироку. Воно потребує належної правової регламентації з тим, щоб злочинці несли за вчинене заслужене покарання [1, с. 183-189].
Доцільно зауважити, що проблематика призначення покарання належить до числа активно досліджуваних і в правозастосовній діяльності суперечливо вирішуються, зокрема, питання про правову природу та класифікацію пом’якшуючих обставин, зміст окремих із них та їх співвідношення із кваліфікуючими і привілейованими ознаками, доцільність перетворення переліку пом’якшуючих обставин у вичерпний, співвідношення обставин, які характеризують особу винного, з обставинами, що пом’якшують покарання, доречність «подвійного» (при кваліфікації злочину та призначенні покарання) врахування одних і тих же обставин, потребу і шляхи конкретизації в законі кримінально-правового значення пом’якшуючих покарання обставин [4, с.34-42].
Проведенню досліджень зазначених аспектів правового регулювання приділили увагу І.І. Давидович, О.О. Дудоров, Т.І. Іванюк, І.Д. Козочкін, А.С. Макаренко, М.І. Мельник, В.В. Полтавець, Т.І. Сахарук, Н.А. Сторчак, В.О. Туляков, Л.М. Федорак, М.І. Хавронюк та інші вчені. Однак на сьогодні не втратили актуальності питання належного виконання зазначених законодавчих вимог [2, c.201-211].
Варто зазначити, що цілком покладатися на судовий розсуд під час призначення покарання не можна, адже правосвідомість судді може бути гарантом призначення справедливого покарання лише в поєднанні з висококваліфікованим умінням застосовувати закон. 
Оригінальний та чіткий підхід до розв’язання цієї проблеми пропонує Т.І. Іванюк. Науковець обґрунтовує необхідність закріплення в чинному КК України формалізованих критеріїв урахування обставин, які пом’якшують покарання, під час обрання конкретного строку (розміру) покарання. Зокрема, вона пропонує закріпити в КК України таку оцінку в балах обставин, що пом’якшують покарання: 1) з’явлення із зізнанням – два бали; 2) щире каяття – один бал; 3) активне сприяння розкриттю злочину – три бали; 4) добровільне відшкодування завданого збитку або усунення заподіяної шкоди (компенсація моральної шкоди) – три бали; 5) відвернення винним шкідливих наслідків учиненого злочину – чотири бали; 6) стан вагітності під час учинення злочину або розгляду справи в суді – три бали; 7) учинення злочину під впливом тяжкої особистої, сімейної чи іншої обставини (обставин) – чотири бали; 8) учинення злочину під впливом погрози, примусу або через матеріальну службову чи іншу залежність – п’ять балів; 9) учинення злочину внаслідок неправомірних або аморальних дій потерпілого – чотири бали. Це є відсоток, на який буде зменшено покарання щодо середнього покарання.
На підставі викладеного, на думку автора, державі необхідно розвивати напрям державної політики, яка конкретезує застосовуване потерпілим насильство. Відповідно, насильство, внаслідок якого виникає стан сильного душевного хвилювання, може бути як фізичним (заподіяння тілесних ушкоджень, побої), так і психічним (погроза заподіяти фізичну, моральну чи майнову шкоду). Поняттям насильства у складі цього злочину охоплюються і буд-які інші дії насильницького характеру (незаконне позбавлення волі, зґвалтування, задоволення статевої пристрасті неприродним способом тощо). У випадку, коли умисне вбивство вчинене після того, як стан сильного душевного хвилювання пройшов, вчинене залежно від обставин справи необхідно кваліфікувати за відповідною частиною ст. 115 КК України. Поведінка потерпілого у цьому випадку є обставиною, що істотно знижує суспільну небезпечність злочину і пом'якшує покарання (п. 7 ст. 66).
Виникнення стану сильного душевного хвилювання внаслідок застосування до особи насильства на законних підставах (наприклад, при затриманні й працівниками міліції у разі вчинення нею злочину чи іншого правопорушення) або ж не в результаті систематичного знущання або тяжкої образи виключає відповідальність особи, яка в такому стані умисно вчинила вбивство, за ст. 116 КК України.
Якщо вбивство вчинене після того, коли стан сильного душевного хвилювання пройшов, дії винного слід кваліфікувати за ст. 115 КК України. Протиправна поведінка потерпілого в такому разі може бути визнана обставиною, яка пом'якшує покарання [5].
Автор вважає, що поняття «стан сильного душевного хвилювання» за своїм змістом значно ширше поняття «афект» і включає фізіологічний афект, що характеризує медичний (психологічний) критерій цього стану [3, c. 17-19].
Обо’язковою ознакою об’єктивної сторони злочину є час його вчинення. Цей злочин може бути вчинений лише тоді, коли винний перебуває у стані сильного душевного хвилювання. Найчастіше такий стан є короткочасним і триває всього декілька хвилин.
Таким чином, аналіз судової практики постановлення обвинувальних вироків міг би стати базою для формулювання висновків щодо обґрунтованості, або, навпаки, необґрунтованості врахування пом’якшуючих обставин відносно конкретних обставин злочинного діяння під час призначення покарання.

Список використаних джерел:
1. Галунько В. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України Київ: Професіонал, 2019. 784 с. 
2. Дудоров О.О. Обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання: поняття, правова природа, значення. Вісник Запорізького національного університету. 2011. № 1. С. 204—211
3. Носков Д. Понятие «аффект» в уголовном праве. Законность. 2003. № 6.  С. 17—19. 
4. Кримінальне право України. Особлива частина: підручник / за ред. професорів В.В.Сташиса, В.Я. Тація – 4-тє вид., переробл. та допов. Харьків: Право, 2010. 608 с.  
5. Кримінальний кодекс України: Закон України від 05.04.2001 № 2341-III, із змінами URL: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2341-14. 
 

Last Updated (Thursday, 23 May 2019 22:08)

 
Міжнародна науково-практична конференція 30.05.19 - СЕКЦІЯ №3
Протягом останніх років в Україні почергово приймаються законодавчі акти, що повинні привести ринок житлово-комунальних послуг в Україні у цивілізований стан, що в свою чергу сприяє енергозбереженню, а відтак енергетичній незалежності країни. Але певною мірою положення які зазначені в цих законах не могли застосовуватись без змін які були прийняті до чинного Закону України «Про житлово-комунальні послуги» тому це питання є актуальним адже саме він визначає права і обов’язки споживача і виконавця житлово-комунальних послуг, сам перелік послуг та порядок їх оплати. А необхідність у його оновленні назріла давно тобто він повинен був враховувати нові підходи та був узгоджений із раніше прийнятими новими законодавчими актами.
Тому 9 листопада 2017 року Верховна Рада України ухвалила новий Закон «Про житлово-комунальні послуги», який передбачає цілу низку позитивних змін, а саме:
1) в проваджується відповідальність за ненадані або надані не в повному обсязі в обумовлені строки послуги;
2) усі послуги надаються тільки на підставі договірних відносин;
3) споживач обирає, яку послугу і на підставі якого договору він хоче цю послугу отримувати.
Даний Закон передбачає чотири моделі договірних відносин між споживачами та виконавцями комунальних послуг.
1. Індивідуальний договір він (укладається з кожним споживачем).
2. Колективний договір з управителем (укладається з управителем).
3. Договір колективного споживача (укладається з ОСББ).
4. Індивідуальний договір будинку [3].
Також для у даному законі були визначені права та обов’язки для кожної з сторін житлово-комунальних послуг.
1) Так для сторони споживача були зазначені такі права, а саме:
– на не оплату вартості комунальних послуг (крім постачання теплової енергії) у разі їх невикористання (за відсутності приладів обліку) за період тимчасової відсутності в житловому приміщенні (іншому об’єкті нерухомого майна) споживача та інших осіб понад 30 календарних днів, за умови документального підтвердження (п. 6 ч. 1 ст. 7) [1];
– у встановленому законодавством порядку відключитися від систем централізованого теплопостачання та постачання гарячої води (п. 12 ч. 1 ст. 7).
Споживач також тепер зможе бачити у своїх платіжках, скільки виконавець витрачає на обслуговування мереж з тарифів на комунальні послуги, також виділяється плата за абонентське обслуговування. Раніше ця плата включалася до загального платежу. Тепер ці витрати мають оплачуватися окремо. Дана норма дає можливість споживачеві самостійно обирати іншу компанію, яка буде обслуговувати мережі [3].
2) Для сторони виконавця послуги передбачено право обмежити чи припинити надання послуги конкретному споживачеві в багатоквартирному будинку, причому незалежно від обраної моделі організації договірних відносин.
Закон також чітко визначає процедуру такого припинення. Зокрема, виконавець має щонайменше за 30 днів попередити боржника про майбутнє відключення і тим самим дати можливість або сплатити борг, або оспорити правомірність припинення надання послуги [3].
Крім того, Закон дозволяє виконавцям комунальних послуг припиняти їхнє надання тим споживачам, які відмовилися укладати договори про надання комунальних послуг. Тобто якщо споживач відмовляється від договору він не потребує послуги. 
Законом також чітко визначено якщо, управителем будинку є: фізична особа – підприємець то дана особа зобов’язана самостійно пройти професійну атестацію або мати в штаті за трудовим договором щонайменше одного найманого працівника, який пройшов професійну атестацію на відповідність кваліфікаційним вимогам професії «менеджер (управитель) житлового будинку (групи будинків)» (1 і 2 ч. 5 ст. 18). 
Для управителя основним завданням Закон визначає утримання будинку та прибудинкової території. Тепер в  Закону дає також можливість у договорі з управителем прописати додаткові функції [3].
Для об’єднань співвласників:
1. Найголовніше нововведення для ОСББ це те, що Закон у ч. 2 ст. 2 говорить проте, що не є предметом регулювання цього Закону відносини, що виникають між співвласниками, а також між співвласниками та об'єднанням співвласників багатоквартирного будинку. 
Тобто ОСББ не є постачальником житлово-комунальних послуг, та не є виконавцем даних житлово-комунальних послуг, та не є суб’єктом господарювання взагалі (ст. 4 Закону України «Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку») [2].
2. Також для ОСББ буде конкретизація, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані в житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами і несуть солідарну відповідальність за зобов'язаннями з оплати житлово-комунальних послуг (ч. 3 ст. 9). Це означає, що мешканці неприватизованих квартир платять так само, як і власники квартир у цьому будинку – ніхто від оплати внесків їх не звільняв, звісно, якщо інше рішення не буде прийнято загальними зборами і за нього не проголосують понад 50 % площі співвласників [3].
Але все одно в Законі України «Про житлово-комунальні послуги» залишилися неточності та не достатньо врегульовані питання через, що виникають складнощі з подальшим його виконання. 
Як висновок можемо сказати, що в цілому новий Закон можна вважати як прогресивний і спрямований на вирішення багатьох складнощів, що накопичилися, але він залишається досить гнучким, що добре і погано одночасно. Тобто з одного боку була впроваджена взаємна відповідальність постачальника та споживача комунальної послуги, та конкретизуються деякі договірні відносини, а з іншого боку не встановлена точна межа відповідальності. Тому дуже багато наразі залежить від додаткових нормативно-правових документів, які буде приймати Кабінет Міністрів.
     
Список використаних джерел:
1. Про житлово-комунальні послуги: Закон України № 2189-VIII від 09 листопада 2017 р. Голос України від 09.12.2017 № 231. Чинний зі змінами. (перевірено 20.05.2019 р.)
2. Про об’єднання співвласників багатоквартирного будинку: Закону України від 29.11.2001 № 2866-III. Голос України від 04.01.2002 № 2.Чинний зі змінами. (перевірено 20.05.2019 р.)
3. Закон України «Про житлово-комунальні послуги». Що зміниться і які недоліки? Юрист & Закон. 2018. №06. Архів електронного видання URL: http://uz.ligazakon.ua/ua/ magazine_article/EA011248 
 

Last Updated (Thursday, 23 May 2019 21:41)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2019
August
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція