...Дискусія–спосіб зміцнити опонента в його помилках (Амброз Бірс)...
Міжнародна науково-практична конференція 18.06.20 - СЕКЦІЯ №5
Ратифікуючи Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (далі – Конвенцію) [1], Україна взяла на себе обов’язок з виконання рішень Європейського суду з прав людини (далі – ЄСПЛ) у справах проти України; усунення причин порушення нею Конвенції і протоколів до неї; впровадити в українське судочинство та адміністративну практику європейських стандартів прав людини; створити передумови для зменшення числа заяв до ЄСПЛ проти України [2]. Особливу увагу заслуговують питання використання рішень ЄСПЛ у діяльності правоохоронних органів і суду, пов’язаній з боротьбою зі злочинністю. Оскільки, як указує М.В. Гребенюк, одним із ключових і важливих напрямів удосконалення сучасної правоохоронної діяльності є адаптація та приведення у відповідність із кращими практиками європейського досвіду як завдань кримінального провадження, так і завдань діяльності правоохоронних органів і суду. Це дозволить впровадити європейські стандарти прав людини при здійсненні правосуддя в Україні, що, в свою чергу, безпосередньо вплине на розвиток українського законодавства та правозастосовної практики [3, с. 48, 51]. Тобто практика ЄСПЛ має стати фактором розвитку національного законодавства, зокрема кримінального процесуального, приведення його у відповідність з європейськими стандартами прав людини [4, с. 56]. У контексті зазначеного вважаємо актуальним питання про застосування практики ЄСПЛ у вітчизняному кримінальному провадженні.
В Україні виконання рішень ЄСПЛ також відбувається шляхом застосування заходів як індивідуального, так і загального характеру. Адже, як відзначає Т.І. Фулей, у разі, коли ЄСПЛ визнає факт порушення прав заявника з боку держави-відповідача, така держава зобов’язана не тільки вжити заходів індивідуального характеру (наприклад, виплатити справедливу сатисфакцію чи здійснити перегляд справи у судовому порядку), але також у багатьох випадках вжити певних заходів загального характеру [5, с. 7]. Зокрема, останніми є заходи, спрямовані на усунення зазначеної в рішенні ЄСПЛ системної проблеми та її першопричини, а саме: внесення змін до чинного законодавства та практики його застосування; внесення змін до адміністративної практики; забезпечення юридичної експертизи законопроектів; забезпечення професійної підготовки з питань вивчення Конвенції та практики ЄСПЛ прокурорів, адвокатів, працівників правоохоронних органів, працівників імміграційних служб, інших категорій працівників, професійна діяльність яких пов’язана із правозастосуванням, а також з триманням людей в умовах позбавлення свободи; інші заходи, які визначаються – за умови нагляду з боку Комітету міністрів Ради Європи – державою-відповідачем відповідно до рішення ЄСПЛ з метою забезпечення усунення недоліків системного характеру, припинення спричинених цими недоліками порушень Конвенції та забезпечення максимального відшкодування наслідків цих порушень [2].
Якщо вести мову про застосування практики ЄСПЛ у вітчизняному кримінальному провадженні, то вважаємо, що така діяльність повинна здійснюватися комплексно, тобто водночас за такими основними напрямками: 
1) правове просвітництво населення, яке полягає в роз’ясненні громадянам та іншим жителям України про їх права, механізми їх захисту, в тому числі за допомогою звернення до ЄСПЛ (проведення правових заходів, пізнавальних передач на радіо, телебаченні, онлайн-ресурсах, розповсюдження постів за допомогою соціальних мереж і т. п.);
2) підвищення стандартів і якості правової підготовки суддів, працівників правоохоронних органів та інших юристів-правознавців, у ході якої вивчається практика ЄСПЛ, способи її застосування, а також отримуються навики із її застосування в своїй професійній діяльності з метою недопущення порушення прав і свобод людини;
3) офіційне тлумачення рішень ЄСПЛ, положень Конвенції та кримінального процесуального законодавства з метою вироблення єдиної правозастосовної практики;
4) забезпечення здійснення експертизи проектів нормативно-правових актів щодо їх відповідності Конвенції та практиці ЄСПЛ з метою приведення національного законодавства, зокрема кримінального процесуального, у відповідність до міжнародних та європейських стандартів прав людини;
5) розроблення методичних рекомендацій стосовно застосування практики ЄСПЛ у діяльності суду, правоохоронних органів, а також суб’єктів, які надають правову допомогу;
6) врахування практики ЄСПЛ під час формування окремих криміналістичних методик, а також рекомендацій з приводу тактики проведення та техніко-криміналістичного забезпечення окремих слідчих (розшукових), негласних слідчих (розшукових) та інших процесуальних дій.
Проте фактично не всі названі вище напрямки застосування практики ЄСПЛ у вітчизняному кримінальному провадженні реалізуються в повному обсязі, що призводить до частого порушення прав і основних свобод людини в кримінальній процесуальній діяльності як на стадіях виявлення кримінальних правопорушень, їх досудового розслідування, так і судового провадження, в тому числі виконання судових рішень. Застосування практики ЄСПЛ у кримінальному провадженні здійснюється в основному шляхом виконання рішень ЄСПЛ під час застосування заходів індивідуального характеру, а також внесення певних змін до національного кримінального процесуального законодавства та проведення наукових заходів, приурочених застосуванню міжнародних і європейських стандартів прав людини, в тому числі практики ЄСПЛ. 
Отже, у вітчизняному кримінальному провадженні у відповідності до міжнародних стандартів прав людини необхідно виконувати рішення та застосовувати практику ЄСПЛ. На жаль, на сьогоднішній день застосування практики ЄСПЛ у національному кримінальному провадженні не можна назвати ефективними, що вказує на необхідність активізації діяльності всіх уповноважених суб’єктів із застосування комплексу заходів індивідуального та загального характеру з метою приведення кримінального процесуального законодавства у відповідність до європейських стандартів прав людини.

Список використаних джерел: 
1. Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод: конвенція Рада Європи від 04.11.1950. Офіційний вісник України. 1998. № 13 /№ 32 від 23.08.2006/. Стор. 270.
2. Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини: закон України від 23.02.2006 № 3477-IV. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 30. Ст. 260.
3. Гребенюк М.В. Аналіз деяких рішень Європейського суду з прав людини щодо проблемних питань боротьби зі злочинністю. Практика Європейського суду з прав людини в діяльності органів прокуратури і суду: виклики та перспективи: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (13 червня 2018 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2018. С. 48–52.
4. Грицаєнко Л.Л. Значення заходів загального характеру у виконанні рішень Європейського суду з прав людини. Практика Європейського суду з прав людини в діяльності органів прокуратури і суду: виклики та перспективи: матеріали І Міжнародної науково-практичної конференції (13 червня 2018 року). Київ: Національна академія прокуратури України, 2018. С. 53–56.
5. Фулей Т.І. Застосування практики Європейського суду з прав людини при здійсненні правосуддя: науково-методичний посібник для суддів. 2-ге вид., випр., допов. К., 2015. 208 с.
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція