... Тричі вбивця той, хто вбиває думку (Р. Ролан) ...
Міжнародна науково-практична конференція 18.06.20 - СЕКЦІЯ №2
Світова історія неодноразово підтверджувала, що демократія це найбільш гнучкий, життєздатний політичний режим, який відповідає волі людей. «Кажуть, що демократія – найгірша форма держави. Але решта, які знає людство, ще гірші», – слова Вінстона Черчилля. Демократія – це метод, важливий інструмент для вирішення конфлікту інтересів та ідей у безпечний, пристойний спосіб, метод завершення суперечки рішенням, яке ухвалила більшість [1].
Корінням своїм ідеї свободи саме українського суспільства уходять в давні історичні часи, в традиції Дикого поля та народу скіфів. Україна однозначно є демократичною державою за формою, з тих пір, як здобула незалежність. Вона має демократичну конституцію, вільну пресу, багатопартійність, проте стати насправді демократичною країною, яка захищає інтереси людей, а не вузького кола політиків, правдиво відображає людські настрої – саме таке завдання стоїть перед нашою Батьківщиною і її керівництвом сьогодні. Цей шлях непростий і тернистий, але цілком досяжний. Достатньо подивитися на приклади Японії чи Південної Кореї, в яких традиції демократії були зовсім відсутні, і переконатися – не буває антидемократичних народів чи країн, бувають антидемократичні уряди. Тому коли мова йде про державу під назвою Україна, яка є однією з найбільших держав Європи, яка має історичні демократичні традиції, яка має толерантну та гуманістичну культуру, сумніву не існує – будучність України пов'язана виключно з демократичним режимом.
Слушно зауважити, що розвинена промисловість є вагомим елементом будь-якої демократичної держави. Розбудова потужної економіки, зокрема сфери промисловості, в Україні зумовлює існування дієвого механізму державного управління за формуванням та діяльністю всіх ланок влади, у тому числі тієї, що контролює діяльність у сфері легкої промисловості.
Великий інтерес, для розвитку вітчизняної сфери легкої промисловості, становить англійська система залучення іноземних інвестицій. Великобританія є значним отримувачем іноземних інвестицій, що надходять у Європу як із Заходу, так і зі Сходу. Цьому сприяють такі чинники, як ефективна структурна перебудова і поліпшення внутрішньоекономічної ситуації у країні, бажання іноземних фірм зайняти нові ринки збуту для своїх товарів, висока норма прибутку за рахунок порівняно низьких витрат на робочу силу.
На інтенсивність процесу залучення іноземних інвестицій також впливає наявна у Великобританії система оподаткування. Відчутним інвестиційним стимулом є відсутність податків на капіталовкладення в обладнання, а також їх зниження на інвестиції в будівництво споруд [2].
Галузі промисловості, в тому числі і легкої промисловості, безпосередньо пов’язані з інформаційними прогресивними технологіями, порівняно з традиційною промисловістю, зростають більш швидкими темпами, набувають домінуючого значення. 
Застосування державою правових норм, регулюючих подібні відносини, без врахування досвіду міжнародної практики і законодавства інших країн буде неефективним. Про це засвідчують багаторазові безуспішні спроби таких країн, як США і Великобританія поширити свою систему права і законодавство на відносини щодо врегулювання конфліктів у мережі Інтернет.
Зазначимо, що правовики неоднаково уявляють майбутнє регулювання електронної комерції. Одні автори пропонують розробити комплексний закон про електронну комерцію, що регулюватиме більшість відносин, що виникають під час її здійснення, а саме: від поняття електронного документа до укладення договорів у цій сфері. Інші вважають, що було б краще розробити три закони: про електронний документообіг, про електронний підпис, про електронну комерцію, чи торгівлю. Проте, всі вони переконані, що для нормального функціонування і розвитку електронної комерції необхідне нормативне визначення механізму здійснення угод з використанням Інтернету і легалізації застосовуваних при цьому способів взаєморозрахунків. Активна робота по створенню належного правового забезпечення електронної комерції іде на світовому рівні. Хоча можна зауважити, що законодавство будь-якої країни, у тому числі й США та Великобританії, які прийнято вважати батьківщиною електронної комерції, перебуває на початковому етапі формування.
Тобто паралельно з міжнародним правом, активно розвивається і національне законодавство окремих країн світу. Приймаються різні закони, що регулюють діяльність у сфері, у цьому напрямі крокують Сполучені Штати Америки, де прийнято 12 федеральних законів щодо регулювання відносин у сфері Інтернет. Проте, й у цій державі існують певні проблеми у сфері розвитку електронної комерції. Ведеться про законодавчі акти, що роблять електронний бізнес неконкурентноздатним стосовно звичайних компаній. У деяких штатах, наприклад, заборонений продаж певних товарів в Інтернеті, таких як автомобілі, нерухомість і т. ін. Крім того, закони забороняють Інтернет-компаніям видавати кредити, продавати ліки, оформляти медичну страховку, продавати алкоголь, влаштовувати аукціони. В Англії електронна комерція виникла приблизно в ті ж роки, що і в США. Проте, в цій країні основною галуззю застосування електронної комерції була торгівля. Роль участі держави у формуванні інформаційної інфраструктури і розвитку електронної комерції демонструють у Чехії, Польщі, Угорщини, Сінгапуру, країн Балтії. Зазначимо, що інформаційна підтримка тут розглядається як найважливіша складова трансформації економічної політики, спрямованої на розвиток конкуренції. Суть процесу полягає в утворенні органічного зв’язку національної інформаційної інфраструктури з економікою країни.
Підсумовуючи досвід Великобританії та США, потрібно зауважити, що майбутні вектори розвитку адміністративно-правового регулювання у сфері легкої промисловості України, в обов’язковому порядку, мають бути засновані на: 1) створенні системи залучення іноземних інвестицій у сферу легкої промисловості; 2) скасуванні податків на капіталовкладення в необхідне для функціонування виробничих потужностей сфери легкої промисловості обладнання, а також пониження податкових зборів на іноземні інвестиції в будівництво капітальних споруд (цехів, фабрик, заводів, тощо) виробничого комплексу означеної сфери; 3) правовій регламентації механізму здійснення угод у сфері легкої промисловості, між відповідними суб’єктами господарювання, заснованих на використанні мережі «Інтернет»; 4) утворенні органічного зв’язку національної інформаційної інфраструктури з економікою.
Таким чином, адміністративно-правове регулювання вітчизняної сфери легкої промисловості в площині правотворчої діяльності у сучасних умовах розвитку демократичної держави повинно бути орієнтоване на створення реальних важелів впливу. Завдяки їм буде усунено низку негативних тенденцій у функціонуванні промислової політики України шляхом відкритої роботи органів влади, громадських обговорень, проведення спільних нарад, дотримання зворотного зв’язку. Це є необхідною умовою для стрімкої інтеграції України до європейського простору, також для розвитку і зміцнення демократії, сприяння підвищенню взаєморозуміння і взаємодії влади і суспільства.

Список використаних джерел:
1. Ганне Северсен. Демократія – ключ до вирішення всіх проблем? Тиждень: журн. / засн.: ЕСЕМ Медія ГмбХ. Видав.ТОВ «Український Тиждень». жовтень. Київ. Щотиж. 2012, № 41 (258) від 11 жовтня. URL: https://tyzhden.ua/Columns/50/62063 (дата звернення 17.06.2020).
2. Крикун В.Б. Антикризове адміністративно-правове регулювання економіки Китаю: позитивний досвід та шляхи його запровадження в Україні. Вісник Запорізького національного університету. № 4 2011. с. 106 URL:  http://www.law.journalsofznu.zp.ua/archive/visnik-4-2011-1/16.pdf (дата звернення 16.06.2020). 
 

Last Updated (Sunday, 21 June 2020 23:50)

 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
July
MoTuWeThFrSaSu
  12345
6789101112
13141516171819
20212223242526
2728293031  
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція