Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №2
На сьогоднішній день знання і інформація стають ключовими ресурсами не тільки розвитку суспільства, а і всього світового співтовариства. В умовах глобалізації та інформатизації, стрімкого розвитку комунікаційних та інформаційних технологій відбувається формування «інформаційного суспільства» в Україні. Підвищується суспільне значення і роль інформаційних відносин та інформаційної діяльності, що зумовлює істотне зростання необхідності правового врегулювання даної сфери. Стрімкі темпи розвитку інформаційного суспільства викликали значне відставання права від відносин що складаються в інформаційній сфері.
Дослідження проведені авторами свідчать, що в чинному законодавстві існують істотні суперечності, які порушують системність законодавства, та унеможливлюють стабільний розвиток даної галузі.
Недостатня урегульованість даної сфери відносин вимагає динамічного розвитку правової системи, створення нових та систематизація існуючих нормативно-правових актів, вироблення відповідних доктринальних положень та організації правового забезпечення інформаційної сфери на належному рівні. Сьогодні цією важливою проблемою займається, нажаль, досить вузьке коло науковців які висвітлюють лише окремі питання регулювання інформаційних відносин (О.А. Баранов, В.М. Брижко, В.Д. Гавловський, М.В. Гуцалюк, І.Б. Жиляєв, В.Г.Заблоцький, Р.А. Калюжний, Б.А. Кормич, О.В. Кохановська, А.І. Марущак, О.Г. Марценюк, А.І. Семенченко В.Г. Хахановський, В.С. Цимбалюк та ін.) Проте значна частина правових аспектів цієї проблеми залишаються недостатньо розробленою. Постійна поява нових інститутів та норм в системі інформаційного права свідчить про динамічний стан даної галузі.
Новизною виступає те, що проблеми формування та становлення системи інформаційного права в умовах розвитку інформаційного суспільства в Україні на сьогоднішній день є дуже актуальною. Тому виникає необхідність дослідження наукових поглядів на проблему становлення системи інформаційного права, формування поняття системи інформаційного права та характеристики елементів що її складають.
Так, термін система вживається у різних сферах людської діяльності та галузях знань. Зокрема, з правової точки зору систему можна визначити як сукупність чинних принципів і норм права, яким притаманні єдність, узгодженість, диференціація і згрупованість норм у відносно самостійні структурні утворення (інститути, галузі та підгалузі права). З філософської точки зору – це специфічно виокремлена з навколишнього середовища цілісна множина елементів, які поєднуються між собою сукупністю внутрішніх відносин і зв’язків [1, с. 254]. 
Система інформаційного права виражає особливості структурної диференціації правових норм галузі інформаційного права. Тоді як система інформаційного законодавства виражає особливості структурної диференціації нормативно-правових актів, які були прийняті для регулювання інформаційної сфери суспільних відносин.
Отже систему інформаційного права можна визначити як внутрішню будову галузі що відображає упорядковане розміщення елементів які її утворюють, їх взаємозв’язок, узгодженість і єдність. Норми всередині системи не можуть бути ізольованими одна від одної, тому вони взаємоузгодженні [2, с. 240]. Узгодженість системи – це відсутність суперечностей всередині системи між нормами та інститутами інформаційного права. Тобто система містить різні за змістом та обсягом структурні елементи які логічно упорядковують інформацію у відповідній функціональній спрямованості.
Єдність системи інформаційного права пояснюється тим, що інформаційне право базується на загальних принципах законності, рівності громадян перед законом, захисту інформаційних прав і свобод людини і громадянина та ін. Оскільки інформаційне право обумовлене соціальними, ідеологічними. культурними, матеріальними особливостями суспільного життя для яких характерна відносна єдність цілісність і взаємозв’язок, то воно не могло не зазнати їхнього впливу на свою внутрішню будову.
Інформаційна система має свою структуру – засіб зв’язку елементів у системі, які забезпечують її спрямоване функціонування та усталеність (стабільність) [2, с. 240].
Провівши диференціацію системи інформаційного права тобто її розподіл на відносно самостійні структурні елементи. В логічній послідовності можна виокремити: структуру галузі інформаційного права; структуру підгалузі інформаційного права; структуру правових інститутів інформаційного права; структуру норми інформаційного права.
Таким чином, розвиток системи інформаційного права в Україні можливий завдяки накопичення нормативного матеріалу, що дозволяє врегулювати більшу сферу інформаційних відносин, виникненню та розвитку комплексних інститутів інформаційного права, і тому гостро постала проблема врегулювання та вдосконалення інформаційного законодавства.
 
Список використаних джерел:
1. Загальна теорія держави і права : підручник [для студентів 3-14 юридичних спеціальностей вищих навчальних закладів] / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова та ін.; за ред. М.В. Цвіка, В.Д. Ткаченка, О.В. Петришина. – Х.: Право, 2002. – 432 с.
2. Скакун О.Ф. Теорія держави і права: підручник / О.Ф. Скакун; пер. з рос. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.
3. Актуальні проблеми юридичної науки: Збірник тез міжнародної наукової конференції «Десяті осінні юридичні читання» (м. Хмельницький, 18-19 листопада 2011р.): у 4-х част. – Частина друга. – Хмельницький: Видавництво Хмельницького університету управління та права, 2011. – 337 с. {jcomments on}