Науково-практична Інтернет-конференція 05.03.2013 - Секція №5
Кримінальний процесуальний кодекс України вперше впроваджує інститут негласних слідчих дій, де оперативно-розшукові заходи знайшли своє відображення як самостійні кримінальні процесуальні заходи. У главі 21 Кримінального процесуального кодексу України всі негласні слідчі (розшукові) дії поділяються на «втручання у приватне спілкування» та «інші негласні слідчі (розшукові) дії». Стаття 271 містить положення про контроль за вчиненням злочину, який є єдиною слідчою (розшуковою) дією, про проведення якої рішення приймає виключно прокурор. Контроль за вчиненням злочину може здійснюватися у випадках наявності достатніх підстав вважати, що готується вчинення або вчиняється тяжкий чи особливо тяжкий злочин. Організаційними формами контролю за вчиненням злочину є контрольована поставка, контрольована та оперативна закупка, спеціальний слідчий експеримент, імітування обстановки злочину [1, ст. 271].
Утверджуючи демократичні суспільні цінності, ч. 8 ст. 271 КПК України вказує, якщо при проведенні контролю за вчиненням злочину виникає необхідність тимчасового обмеження конституційних прав особи, він має здійснюватися в межах, які допускаються Конституцією України, на підставі рішення слідчого судді згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України [1, ст. 271].
Частина 2 ст. 29 Загальної декларації прав людини вказує, що при здійсненні своїх прав і свобод кожна людина повинна зазнавати тільки таких обмежень, які встановлені законом, та виключно з метою забезпечення належного визнання і поваги прав і свобод інших та забезпечення справедливих вимог моралі, громадського порядку і загального добробуту в демократичному суспільстві [2, ст. 29].
Виходячи з міжнародно-правових документів Конституція України встановила обмеження щодо реалізації деяких прав і свобод людини і громадянина. Стаття 64 Конституції України встановлює, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією. Забезпечення охорони конституційного ладу, національної безпеки, прав і свобод людини і громадянина обґрунтовують необхідністю конституційних обмежень прав і свобод людини і громадянина. Таким чином стаття 34 Конституції визначає, що право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію обмежується законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров’я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, яка одержана конфіденційно, або для підтримки авторитету і неупередженості правосуддя. Відповідно до статей 35, 36 Конституції лише в інтересах охорони громадського порядку, здоров’я і моральності населення, захисту прав і свобод інших людей, право на свободу світогляду і віросповідання, а також право громадян на свободу об’єднання у політичні партії та громадські організації може бути обмежене законом. Також встановлюються обмеження щодо права на проведення зборів, мітингів, походів і демонстрацій [3, ст. 39]. Проте незважаючи на викладені норми, тимчасове обмеження прав і свобод людини і громадянина не може застосовуватися без певної юридичної підстави, тобто дозволу слідчого судді. Таким чином, якщо під час досудового розслідування виникає необхідність проведення контролю за вчиненням злочину з тимчасовим обмеженням прав і свобод людини і громадянина, то клопотання щодо проведення контролю за вчиненням злочину вноситься на розгляд слідчого судді прокурором. Клопотання прокурора повинно відповідати вимогам статті 248 Кримінального процесуального кодексу України, до нього додається витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження, у рамках якого подається клопотання. Також згідно положень цієї статті слідчий суддя зобов’язаний розглянути клопотання про надання дозволу на проведення негласної слідчої (розшукової) дії протягом шести годин з моменту його отримання. Розгляд клопотання здійснюється за участю особи, яка подала клопотання [1, ст. 248].
Слідчий суддя постановляє ухвалу про дозвіл на проведення контролю за вчиненням злочину, якщо прокурор доведе наявність достатніх підстав вважати, що: вчинений злочин відповідної тяжкості; під час проведення контролю за вчиненням злочину можуть бути отримані докази, які самостійно або в сукупності з іншими доказами можуть мати суттєве значення для з’ясування обставин злочину або встановлення осіб, які вчинили злочин. Ухвала слідчого судді про дозвіл на проведення контролю за вчиненням злочину повинна відповідати загальним вимогам до судових рішень, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України[1, ст. 248].
Водночас системними недоліками нормативно-правового регулювання контролю за вчиненням злочину слід вважати те, що законодавцем не встановлено детального переліку окремих форм контролю за вчиненням злочину, при проведенні яких відбувається обмеження прав людини. Тому на часі є необхідною розробка спільного нормативного акту, який би регламентував відповідну діяльність органів досудового розслідування. На нашу думку, тільки детальна правова регламентація організації та проведення кожної із передбачених законом форм контролю за вчиненням злочину є найбільш суттєвою гарантією дотримання прав людини прав при їх проведенні.
Підсумовуючи результати проведеного аналізу можна прийти до висновку, що умови контролю за вчиненням злочину, пов’язаного із тимчасовим обмеженням прав і свобод людини умовно можна поділити на конституційні, кримінальні процесуальні та дозвільні. Конституційні умови передбачає Основний закон держави, визначаючи, в яких межах можуть обмежуватись права і свободи особи. Кримінальні процесуальні умови визначає Кримінальний процесуальний кодекс України, а безпосередній дозвіл на проведення контролю за вчиненням злочину з тимчасовим обмеженням прав і свобод особи дає слідчий суддя за клопотанням прокурора. Дотримання встановлених умов проведення вказаної негласної слідчої (розшукової) дії є важливою запорукою гарантування прав і свобод людини під час її провадження.
 
Список використаних джерел:
1. Кримінальний процесуальний кодекс України [текст]: – К.: «Центр учбової літератури». – 2012. – 292 с.
2. Загальна декларація прав людини: [Електронний ресурс]. – Режим доступу зі сторінки: http://zakon.rada.gov.ua/go/995_015
3. Конституція України від 28.06.1996 № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – К., 1996. – № 30. – Ст. 141. {jcomments on}