Науково-практична Інтернет-конференція 14.05.2013 - Секція №1
Правове регулювання трансплантації органів і тканин людини, а також донорства крові – є одним із найцікавіших тем для дослідження протягом багатьох десятків років і у сьогоденні.
Історія розвитку правового регулювання трансплантації органів, тканин людини та донорства крові бере свій початок після появи досить відомих робіт Н.І. Пирогова – Лекція «Про пластичні операції взагалі і ринопластику зокрема» у 1835 році, В.П. Філатова «Робота по трансплантації рогівки взятої від трупа» у 1931 році [1, с. 361], та інших авторів. Вищезазначені праці дали поштовх для прийняття перших законодавчих актів, які розширили використання трупних тканин в медичних цілях. 
Тож, першим нормативно-правовим актом у вирішенні проблем правового регулювання трансплантації і донорства в СРСР стала інструкція: «Про використання очей померлих для операцій з пересадки рогівки ока сліпим» [2], яка була прийнята в Українській СРСР в 1932 році. Та оскільки в клініках країни доволі широко застосовувалась трансплантація трупної рогівки, вищевказаної інструкції для повного регулювання даного питання було не достатньо. Тому на підставі постанови РНК СРСР від 15 вересня 1937 року «Про порядок проведення медичних операцій», було видане розпорядження, щодо проведення лікувальних та хірургічних операцій з пересадки рогівки ока від померлих, переливання крові, пересадці органів, тощо [3].
Вищевказані документи не лише облегшили взяття рогівки для клінічної пересадки , але і значною мірою просунули вперед розв’язання проблеми взяття трупного матеріалу та консервації органів і тканин.
Наступним у хронології розвитку нормативної бази, так Спеціальний наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР № 88 від 15 лютого 1954 року « Про широке введення в практику окулістів пересадки рогівки»[4] – даним актом було дозволено вилучення очей у трупів, в тому числі і без будь-якої згоди родичів, як і попередньої згоди самого померлого. Тобто можна сказати, що людина після смерті ставала надбанням Радянського Союзу. 
Далі Міністерством охорони здоров’я СРСР був виданий наказ №600 від 2 серпня 1966 року [5], видання якого стало необхідним у зв’язку з тим, що трансплантаційні операції стали дуже розповсюдженими і з’явилась проблема виконання подібних операцій в неналежних умовах та без дозволу Міністерства охорони здоров’я СРСР. Тому основною функцією даного нормативного акта стало створення експертної комісії до якої подавались клопотання для дозволу на проведення таких операцій. Вищевказана комісія погоджувала клопотання з Міністерством охорони здоров’я, таким чином було врегульовано проблему незаконної трансплантації.
Наступним кроком у розвитку нормативної бази з питань трансплантації та донорства став діючий, на той час, наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР № 488 від 14 червня 1972 року «Про покращення забезпечення лікувально-профілактичних закладів та клінік трупними тканинами, кісним мозком, та кров’ю» [6]. Він декларував, що заготівка тканин кісного мозку і крові - повинна бути отримана від трупів осіб, які померли від раптової гострої серцевої недостатності, самогубства, чи інших причин, які в наслідку призвели до швидкої смерті. Тим самим даний наказ вирішував питання гострої недостатності донорських органів. 
Для забезпечення та уточнення вищевказаного акту був виданий ще один наказ Міністерства охорони здоров’я №255 від 23 березня 1977 року [7], що затверджував умови визначення біологічної смерті людини і вимог щодо трансплантації органів і тканин. Також ним було встановлено перелік установ, які мали право займатися трансплантологічними операціями, а також систематизувати реципієнтів за генетичним принципом, що дало досить великий вклад у нормативну базу регулювання даного питання та трансплантологію в цілому.
На часи Радянського Союзу – це був останній виданий нормативно-правовий акт. У контексті генезису національного регулювання трансплантації і донорства, українське законодавче поле бере свій початок саме із законодавства Радянського Союзу. Але правове забезпечення докорінно відрізняється.
На той час, питання трансплантації і донорства регулювались виключно підзаконними актами, натомість досить велика кількість проблем, які до речі, існують і сьогодні, були ними охоплені. Сили підзаконних актів цілком вистачало для правової регуляції даного питання. Тогочасний менталітет і правове виховання населення забезпечували повне виконання нормативу. 
Вищевказані норми регулювали порядок проведення трансплантації, порядок надання дозволу на трансплантацію та донорство, вирішувались питання нестачі донорських органів. 
Щодо сучасної України, то хоча правове регулювання відбувається за допомогою законодавчих актів, які мають більшу юридичну силу, аніж підзаконні, та, нажаль – цього замало. Існуюче законодавство застаріле і вимагає негайного реформування. Так, звичайно, що наше законодавче поле бере свій початок саме із нормативних актів Радянського Союзу, та для сьогоденного забезпечення їх виконання – цього замало. 
 
Список використаних джерел:
1. Стеценко С.Г. Медичне право України: Підручник / С.Г. Стеценко, В.Ю. Стеценко, І.Я.Сенюта; за заг. ред. С.Г. Стеценка. – К.: Всеукраїнська асоціація видавців «Правова єдність», 2008. – 507 с.
2. Про використання очей померлих для операцій з пересадки рогівки ока сліпим: Інструкція Ради народних комісарів Української СРСР від 1932 р.
3. Про порядок проведення медичних операцій № 1607 від 15.09.1937 р. Постанова Ради народних комісарів СРСР [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://base.consultant.ru/cons/cgi/online.cgi?req=doc;base=ESU;n=8638;
4. Про широке введення в практику окулістів пересадки рогівки; Спеціальний наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР № 88 від 15 лютого 1954 р.
5. Наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР № 600 від 1966 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.libussr.ru/doc_ussr/ usr_6437.htm;
6. Про покращення забезпечення лікувально-профілактичних закладів та клінік трупними тканинами, кісним мозком, та кров’ю: Наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР №488 від 14.06.1972р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusmg.ru/php/conttsphp?id=4672&pr=print;
7. Про роботу Всесоюзного центру консервування та типування органів Наказ Міністерства охорони здоров’я СРСР «» № 255 від 23.03.1977 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rusmg.ru/php/ contents.php?id=4692&pr=print.