Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
Загалом сучасне державознавство розуміє під формою державного правління «спосіб організації державної влади, який засвідчує взаємозв’язки між вищими органами держави, насамперед між органами законодавчої і виконавчої влади, та особливості статусу глави держави» [1, с. 295]. Проте таке визначення є занадто широким. Річ у тім, що взаємозв’язки між парламентом і урядом (органи законодавчої та виконавчої влади) аж ніяк не характеризують ту чи іншу країну як монархію або республіку. Фактично такий розподіл відбувається виключно виходячи із статусу глави держави.
На сьогодні під монархією розуміється така форма правління, за якої «формально спадкоємний одноосібний глава держави здійснює свої повноваження безстроково і звільняється від юридичної відповідальності перед своїми підданими» [2, с. 214]. Утім таке визначення є також занадто широким, адже може існувати так звана «республіканська» чи «виборна» монархія, за якої монарх обирається на певний термін. Так, відповідно до ст. 51 і 52 Конституції ОАЕ голова Вищої Ради Федерації – раїс, обирається вказаною Радою, що складається з правителів усіх семи еміратів, з числа своїх членів строком на п’ять років [3, с.431]. Фактично еміри та шейхи ОАЕ можуть закріплювати ту чи іншу особу у якості раїса довічно, але такі вибори відбуваються все ж таки кожні п’ять років, а тому в умовах монархічної держави глава держави може не лише обиратися, але й обиратися на певний період. Саме тому, на нашу думку, головною відмінністю монархії від республіки є не виборність або спадкоємність, чи безстроковість або строковість його повноважень, а наявність або відсутність юридичної відповідальності глави держави перед своїми підданими.
Форма правління може класифікуватися за типами та за образами правління.
Категорія «тип правління», по суті, перекликається із категорією «тип держави» – сукупністю найбільш загальних і стійких рис і ознак держави, що притаманні певному етапу історичного розвитку. Отже, за аналогією із типом держави, тип правління – це сукупність найбільш загальних і стійких рис монархії або республіки, що притаманні певному етапу історичного розвитку означених форм правління. При цьому, монархічна форма правління знає три типи: архаїчну монархію (була притаманна для стародавнього світу і означала будь-яке єдиновладдя, незалежно від організаційного статусу монарха), класичну монархію (була притаманна для епохи Середньовіччя і означала лише спадкове єдиновладдя) та конституційну монархію (розпочинається після Великої Французької буржуазної революції і триває донині), яка передбачає закріплення конституцією порядку формування і функціонування монаршої влади. Водночас республіканська форма правління знає лише два типи: архаїчну республіку (була характерною для стародавнього світу і Середньовіччя) та конституційну республіку (розпочинається після 1787 р. і триває донині). На нашу думку, означений поділ фактично відкидає існування так би мовити «класичної республіки» (за аналогією із «класичною монархією»). Проте це є абсолютно коректним, адже «міські республіки» Середньовіччя практично були аналогом давньогрецьких полісів та Римської республіки. Щодо конституційної республіки, то цей тип правління виникає із появою інституту президентства, який закріплюється в конституціях світу. Фактично, саме з кінця XVIII ст. відбувається рух до сучасного типу держави – конституційного, що поступово знаходить своє відображення і в політичній свідомості провідних верств суспільства. Як цілком слушно зазначав з цього приводу основоположних оригінальної доктрини п’яти влад доктор Сунь Ятсен: «За останні десять-дванадцять років розвиток політичної думки в світі йшов у бік конституційного правління» [4, с.641]. На початку ХХ ст. конституційне правління стає тим ідеалом, до якого починають прагнути національні еліти. Наприкінці ХХ ст. воно стає абсолютно домінуючим типом правління.
Щодо образу правління, то ця категорія відображає особливості реалізації суверенних прав. В умовах монархії можна виділити два образи правління: необмежену монархію (суверенітет неподільно належить монарху) та обмежену монархію (суверенітет належить монарху, але його реалізація обмежується певними нормами та процедурами). В умовах республіки поєднання форми панування І. Канта [5, с. 16] з образами правління Ш.Л.Монтеск’є [6, с. 169] утворює три образи правління: автархічна республіка (суверенітет належить одній особі, яка формує органи державної влади), олігархічна республіка (суверенітет належить групі осіб чи соціальному прошарку, які формують органи державної влади) та поліархічні республіка (суверенітет належить народу, який утворює громадянське суспільство і формує органи державної влади) [7, с. 13].
Кожен образ правління складається із системи правління, а остання може складатися із різновидів правління.
За конституційної держави під системою правління розуміються особливості реалізації владних повноважень глави держави з урахуванням його взаємодії з урядом та вищими представницькими органами.
Зокрема, конституційний тип правління передбачає існування таких систем як абсолютна, дуалістична і парламентарна монархія та президентська, парламентська і змішана республіки. При цьому, під абсолютною монархією слід вважати систему правління, за якої уряд несе відповідальність лише перед монархом-законодавцем, повноваження котрого реалізуються виключно в дискреційному порядку [8, с. 36]. Щодо парламентарної, то під нею розуміється така монархія, в умовах якої повноваження глави держави реалізуються виключно у порядку контрасигнування [8, с. 43]. Дуалістичною ж необхідно вважати будь-яку монархію, яка не належить до абсолютної чи парламентарної [8, с. 49]. Щодо республік, то в умовах президентської системи правління обраний всенародно або за допомогою всенародно сформованої колегії виборщиків президент є не лише главою держави, а й головою уряду. Парламентські республіки характеризуються тим, що президент обирається за активної участі парламентарів, а змішані – тим, що всенародно обраний президент є главою держави, а уряд очолює прем’єр-міністр.
У свою чергу система правління може містити у своєму складі різновиди правління. Так, зокрема, змішана система республіканського правління знає такі різновиди як президентсько-парламентську республіку, коли президент призначає голову уряду за згодою парламенту (Україна), та парламентсько-президентську республіку, за якої парламент призначав голову уряду за поданням президента (Монголія).
Таким чином, форма правління є структурованим явищем, яке дозволяє нам поділяти усі форми правління на образи, образи – на системи, а системи – на різновиди правління. При цьому найбільш впливовим елементом виступає система правління. Крім того, форма правління може поділятися з урахуванням історичного розвитку. З цієї точки зору доречним буде припущення про існування не лише конституційної монархії, а й конституційної республіки, а також про той факт, що на сьогодні не існує жодної монархії, яка не була б неконституційною.
 
Список використаних джерел:
1. Шаповал В.М. Форма державного правління / В.М. Шаповал // Юридична енциклопедія: у 6 т. / [редкол.: Ю.С. Шемшученко (голова) та ін.]. – К.: Вид-во «Українська енциклопедія» ім. М.П. Бажана, 1998-2004. – Т. 6: Т–Я. – 2004. – С. 295-296.
2. Сухонос В.В. Теорія держави і права: [навч. посібник] / В.В. Сухонос. – Суми: ВТД «Університетська книга», 2005. – 536 с.
3. Конституция Объединенных Арабских Эмиратов от 2 декабря 1971 года // Конституции государств Азии: в 3 т. / [ред. Т.Я. Хабриева]. – М.: НОРМА, 2010-2010. – Т. 1: Западная Азия. – 2010. – С. 422-456.
4. Сунь Ятсен. Конституция пяти властей / Сунь Ятсен; [пер. с кит.] // Сунь Ятсен. Избранные произведения / [отв. ред. С.Л. Тихвинский]. – [2-е изд., исправ. и доп.]. – М.: Наука, 1985. – С. 641-656.
5. Кант И. К вечному миру / И. Кант; [пер. с нем. С.Я. Шейнман-Топштейн, Ц.Г.Арзаканьяна] // И. Кант. –  Сочинения: в 8 т. – М.: Чоро, 1994-1994. – Т. 7. – 1994. – С. 5-56.
6. Монтескье Ш.Л. О духе законов / Ш.Л. Монтескье // Монтескье Ш.Л. Избранные произведения / [пер. с франц.; ред. М.П. Баскин]. – М.: Ин-т философии АН СССР, 1955. – С.159-730.
7. Сухонос В.В. Інститут глави держави в умовах республіки: конституційно-правовий та історико-теоретичний аспекти: [монографія] / В.В. Сухонос – Суми: Університетська книга, 2011. – 318 с.
8. Сухонос В.В. Монархія як державна форма: історико-теоретичний та конституційно-правовий аспекти: [монографія] / В.В. Сухонос. – Суми: ВВП «Мрія-1» ТОВ, 2010. – 368 с. {jcomments on}