Науково-практична Інтернет-конференція 08.10.2013 - Секція №2
Згідно ст. 67 Конституції України кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом [1]. Податковий кодекс України (ст.36) конкретизує це положення і закріплює обов'язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені Податковим Кодексом, законами з питань митної справи [2]. Таким чином, нарахування і сплата будь-якого податку чи збору передбачає необхідність здійснення належним чином обліку і розрахунку, результати яких відображаються у відповідній формі податкової звітності.
Звітність за податками розкриває її користувачам інформацію про наявність зобов’язань за кожним податком за звітний (податковий) період, на підставі якого здійснюється сплата або регулювання заборгованості платника податків за даним податком. 
Дослідження теоретичних і практичних аспектів оподаткування та аналізу податкової звітності висвітлено у працях М.Т. Білухи, Ф.Ф. Бутинця, Б.І. Валуєва, З.В. Гуцайлюка, В.П.Завгороднього, М.В. Кужельного, Я.Д. Крупки, Ю.А. Кузьмінського, М.П. Кучерявенка, П.М.Чистякова та інших науковців. Незважаючи на значні здобутки у дослідженні вказаних проблем, ряд питань потребує уточнення. 
Податковий кодекс України (далі – ПК України) вніс чимало уточнень і змін у базисні моменти складання, подання та перевірки податкової звітності (ст. 46-51 ПК України). До прийняття кодексу дані питання здебільшого регулювала стаття 4 Закону України “Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами і державними цільовими фондами” № 2181-ІІІ від 21.12.2000 р.
Прийняття кодифікованого нормативного акту в сфері оподаткування сприяло певній систематизації окремих понять та термінів, які використовуються в системі оподаткування, проте визначення поняття «податкова звітність» залишилося неохопленою законодавчою ініціативою.
Метою роботи є вивчення поняття податкової звітності за нормативними актами України та дослідженнями науковців. 
Загальні вимоги до складання та подання податкової звітності в Україні регулює ПК України, ним визначені принципові положення, які використовуються у системі податкової звітності, а саме:
– під час встановлення податку обов’язково визначаються такі елементи: строк та порядок подання звітності про обчислення та сплату податку (ст. 7 ПК України);
– платник податків зобов’язаний: вести в установленому порядку облік доходів і витрат, складати звітність, що стосується обчислення і сплати податків та зборів; подавати до контролюючих органів у порядку, встановленому податковим та митним законодавством, декларації, звітність та інші документи, пов’язані з обчисленням і сплатою податків та зборів (ст. 16. ПК України);
– платник податку на прибуток подає разом з відповідною податковою декларацією квартальну або річну фінансову звітність (крім малих підприємств) (ст. 46 ПК України);
– відповідальність за неподання, порушення порядку заповнення документів податкової звітності, порушення строків їх подання контролюючим органам, недостовірність інформації, наведеної у зазначених документах, несуть: юридичні особи, постійні представництва нерезидентів, які відповідно до ПК України визначені платниками податків, а також їх посадові особи (ст. 47);
– податкова декларація складається за формою, затвердженою в певному порядку. Форма податкової декларації повинна містити необхідні обов’язкові реквізити і відповідати нормам та змісту відповідних податку та збору. Податкова звітність, складена з порушенням норм ст. 48, не вважається податковою декларацією (ст. 48);
– податкова декларація подається за звітний період в установлені ПК України строки органу державної податкової служби, в якому перебуває на обліку платник податків. Платник податків зобов’язаний за кожний встановлений ПК України звітний період подавати податкові декларації (ст. 49); та інші [2].
Як бачимо, у ПК України досить широко використовується словосполучення «податкова звітність»: «податкова звітність з окремого податку», «документи податкової звітності», «податковий звіт», та інші, хоча визначення категорії «податкова звітність» в кодексі відсутнє. Тому виникає потреба у розширеному тлумаченні зазначеного поняття [3, с. 301].
Визначення «податкова звітність» міститься у Наказі Державної податкової служби України «Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України» № 516 від 14.06.2012р. Згідно зазначеного нормативного акту, податкова звітність це документи, які відповідно до Кодексу подаються платниками податків до органів ДПС і на підставі яких здійснюються нарахування та/або сплата податку, збору (обов'язкового платежу) [4].
Серед науковців також відсутнє єдине бачення поняття «податкова звітність». Більшість науковців, під податковою звітністю розуміють сукупність документів, що подаються платниками податків до органів державної податкової служби у строки, встановлені законодавством, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку (обов’язкового платежу). Податкова звітність це документація (податкові декларації, розрахунки, звіти, тощо), яка містить інформацію про розрахунок податкових зобов’язань, на підставі яких здійснюється нарахування та/або сплата податку, збору (обов’язкового платежу), що підлягає сплаті до бюджету та державних цільових фондів у встановлені законом терміни, яка подається платником податку, податковим агентом в податкові органи. Вона подається суб’єктом господарювання у податкові органи у порядку, встановленому в податковому законодавстві. [5, с. 175]. 
Проте, ми схиляємося до більш ширшого визначення «податкова звітність», що наведено професором М.П. Кучерявенко як сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) і податкового органу зі складання, ведення і здачі документів установленої форми, що містять відомості про результати діяльності платника податку, його майнове становище і фіксують процес обчислення податку, а також суму, що підлягає сплаті до бюджету [6].
На основі вищезазначеного можна зробити висновок, що податкова звітність є підсумковою стадією виконання податкового обов’язку і передбачає сукупність дій платника податків (або особи, що його представляє) з обчислення податків і зборів та складання і подання документів передбачених законодавством до контролюючого органу. Застосування однозначного тлумачення та використання терміну «Податкова звітність» сприятиме посиленню основних засад законодавства щодо сплати всіх податків та зборів.
 
Список використаних джерел:
1. Конституція України від 28 червня 1996 року № 254к/96-ВР // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – № 30. – стаття 141.
2. Податковий кодекс України від 08.04.2011 № 2755-VI // Відомості Верховної Ради. – 2011. – № 13, / № 13-14, № 15-16, № 17. – ст. 112
3. Лега О.В. Податкове звітність: еволюція визначення / О.В. Лега // Всеукраїнський науково-виробничий журнал «Інноваційна економіка». – 2013. – №3 (41). – С. 300-303.
4. Про затвердження Методичних рекомендацій щодо приймання та комп’ютерної обробки податкової звітності платників податків в органах ДПС України: наказ Державної податкової служби України № 516 від 14.06.2012 р.
5. Пантелеєв В.П. Еволюція визначення «податкова звітність» / «звітність за податками» / В.П. Пантелеєв // Науково-виробничий журнал Сталий розвиток економіки. – 2011. – № 2. – С.171-176.
6. Податкове право [Текст]: Навч. посіб. / Г.В. Бех [та ін.]; ред. М.П. Кучерявенко; Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – К.: Юрінком Інтер, 2003. – 400 с. {jcomments on}