... Час - те ж, що й гроші: не витрачайте його намарно, і у вас буде його достатньо (Г. Левіс) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 29.05.2014 - Секція №2
Інформація в історії суспільства завжди відігравала визначальну роль і служила основою для прийняття рішень на всіх рівнях та етапах розвитку суспільства і держави. За образним висловом академіка А.І. Берга, «інформація проникає у всі пори життя людей і суспільства, а життя неможливе в інформаційному вакуумі». Тож, перехід до інформаційного суспільства обумовлює необхідність захищати всіма доступними юридичними засобами і правовими інститутами право громадян на інформацію. Одним з них є адміністративна відповідальність за інформаційні порушення. 
Дослідженням різних аспектів вказаної проблематики активно займалися: І. Бачило, В.Брижко, К. Бєляков, О. Дзьобань, В. Копилов, В. Лопатін, О. Марущак, М. Рассолов, В.Фурашев, Л. Коваленко, В. Бєлєвцева та ін.
Інформаційне законодавство України (представлене Законами України «Про інформацію», «Про телебачення і радіомовлення», «Про захист персональних даних», «Про доступ до публічної інформації»), а саме положення стосовно відповідальності, побудоване за принципом визначення лише диспозиції правопорушень. Тому відсутність санкцій, здебільшого, негативно впливає на сумлінність виконання норми, оскільки відсутність нормативно-правового регулювання призводить до досить хаотичного та несистемного характеру правовідносин. Таким чином, підкреслюється важливість адміністративної відповідальності в інформаційній сфері та її закріплення Кодексом України про адміністративні правопорушення.
Підставою для виникнення адміністративної відповідальності за інформаційні правопорушення є здійснене суб’єктом (учасником) інформаційних правовідносин правопорушення в інформаційній сфері. При цьому слід визначати поняття “інформаційне правопорушення” як протиправну, винну (умисну або необережну) дію чи бездіяльність конкретного суб’єкта, що робить замах на встановлений інформаційний правопорядок і заподіює шкоду інформаційній сфері або створює реальну загрозу такого спричинення і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Суб’єктами названих правопорушень є, як правило, посадові та службові особи, що мають доступ до відповідної інформації; громадяни, які займаються підприємницькою діяльністю; працівники торгівлі, громадського харчування, сфери послуг; посадові особи підприємств, установ, організацій; суб’єкти первинного фінансового моніторингу тощо.
У якості об’єктів можуть виступати відносини у сфері забезпечення інформаційної безпеки, масової інформації, авторського права, бібліотечної справи, законодавчо встановлених правил створення, збереження і використання Архівного фонду України і архівів, відносини у сфері встановленого правового режиму розповсюдження відомостей, що становлять державну, комерційну, службову таємницю, а також конфіденційної інформації тощо.
Адміністративна відповідальність за інформаційні правопорушення міститься у різних главах Кодексу України про адміністративні правопорушення та передбачена наступними статтями 148-5, 163-5, 163-9, 163-11, 164, 164-3, 164-12, 164-14, 166-4, 166-9, 166-10, 184-2, 186-3, 188-5, 188-11, 188-14, 188-18, 188-32, 188-35, 188-36 тощо. 
Що стосується актуальних проблем та напрямків вдосконалення досліджуваного питання, то по-перше, варто сказати, що такий вид адміністративних стягнень за інформаційне правопорушення як штраф не відповідає заподіяній шкоді та реаліям сьогодення. Тобто, має місце нівелювання виховної та профілактичної функцій. 
По-друге, на законодавчому рівні з’являються нові нормативно-правові акти, які стосуються правових та організаційних засад в інформаційній сфері, у тому числі відповідальності. Тому виникає необхідність узгоджувати такі положення з уже існуючими шляхом внесення доповнень до останніх. Наприклад, 09.05.2011 р. набув чинності Закон України «Про доступ до публічної інформації». Відповідно до статті 24 відповідальність за порушення законодавства про доступ до публічної інформації несуть особи, винні у вчиненні таких порушень: ненадання відповіді на запит; ненадання інформації на запит; безпідставна відмова у задоволенні запиту на інформацію; неоприлюднення інформації у порядку статті 15 Закону; надання або оприлюднення недостовірної, неточної або неповної інформації; несвоєчасне надання інформації; необґрунтоване віднесення інформації до інформації з обмеженим доступом; нездійснення реєстрації документів; навмисне приховування або знищення інформації чи документів. Однак, у Кодексі України про адміністративні правопорушення не передбачено відповідальності за всі діяння, що визнаються вищезазначеним Законом неправомірними, проте деякі зміни вже були внесенні. 
Отже, адміністративна відповідальність за інформаційні правопорушення – це застосування до винної особи, яка вчинила правопорушення, заходів впливу, передбачених санкцією порушеної норми інформаційного права в певному регламентованому порядку. Вона є елементом системи інформаційного правопорядку, який складає правовий фундамент інформаційного суспільства. При цьому, значне підвищення ролі інформації в сучасному суспільстві надзвичайно актуалізує питання адміністративної відповідальності у цій сфері. Тому, на наш погляд, доречним було б виділення в КУпАП окремої глави, що регулювала б адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері інформаційних відносин. Тим самим, законодавець більш детально б звернув увагу на такий об’єкт як суспільні відносини у сфері інформації та створив би дієвий механізм його захисту. {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2021
Листопад
ПнВтСрЧтПтСбНД
1234567
891011121314
15161718192021
22232425262728
2930     
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2020 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція