... Мудрий все робить з обачністю (Латинське прислів'я) ...

Головне меню

Науково-практична Інтернет-конференція 19.05.2015 - Секція №4
Аналіз норм Господарського кодексу України [1], Цивільного кодексу України [2], Закону України «Про господарські товариства» [3] та інших нормативно-правових актів дає можливість дійти висновку, що однією з найпоширеніших організаційно-правових форм здійснення підприємницької діяльності є товариство з обмеженою відповідальністю.
На сьогодні існує ряд прогалин у законодавстві, яке регулює питання спадкування частки у статутному капіталі товариства з обмеженою відповідальністю (далі – ТОВ).
Оскільки процес спадкування корпоративних прав здійснюється у нотаріальному порядку, доцільно звернути увагу на те, що ні в Законі України «Про нотаріат» [4], ні в Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України [5], жодного слова не сказано про корпоративні права, а тому практично жоден нотаріус не здатен правомірно оформити перехід корпоративного права від спадкодавця до його правонаступників. Проте законодавством не заборонено передавати такі права спадкоємцям, тому потенційно такий підхід є можливим і реальним.
Дуже багато вчених присвятили увагу спадкуванню частки учасника ТОВ, а саме: В.Кравчук, О. Кібенко, К. Васильченко, В. Васильєва, О. Ковальова, Р. Лідовець, Н. Міхєєва. Проте незважаючи на це, у даній сфері залишається багато суперечностей та прогалин. Тому метою цієї статті є дослідження проблем, які виникають у спадкоємця при набутті ним статусу учасника ТОВ.
Відповідно до ст. 1218 Цивільного кодексу України (далі – ЦКУ) до складу спадщини входять усі права та обов’язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. Але ч. 2 ст. 1219 ЦКУ встановлено, що не входять до складу спадщини права та обов’язки, які нерозривно пов’язані з особою спадкодавця, зокрема право на участь у товариствах та право членства в об’єднаннях громадян, якщо інше не встановлено законом або їх установчими документами . Як зазначається у ЦКУ, а саме у ст. 100 «Право участі у товаристві», право участі у товаристві є особистим немайновим правом і не може окремо передаватися іншій особі.
У той же час ст. 147 ЦКУ та ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» вказує на можливість успадкування майнового права на частку в ТОВ. До такого ж висновку дійшов і Верховний Суд України (далі – ВСУ). У п. 9 постанови Пленуму ВСУ від 30.05.08 р. № 7 «Про судову практику у справах про спадкування» [6] судді найвищої судової інстанції вказали, що вирішуючи спір про спадкування частки учасника підприємницького товариства, необхідно враховувати, що це допускається ст. 130, 147, 166 ЦКУ, ст. 55, 69 Закону України «Про господарські товариства» і не підпадає під заборону п. 2 ч.1 ст. 1219 ЦКУ. При цьому успадковується не право на участь у товаристві, а право на частку в статутному (складеному) капіталі.
  Варто зазначити, що ЦКУ та Закон України «Про господарські товариства» по-різному регулюють процедуру переходу частки учасника ТОВ до спадкоємця.
Так, відповідно до ч. 5 ст. 147 ЦКУ, частка в статутному капіталі ТОВ переходить до спадкоємця фізичної особи або правонаступника юридичної особи – учасника товариства, якщо статутом товариства не передбачено, що такий перехід допускається лише за згодою інших учасників товариства. 
На думку Н. Міхєєвої [7, с. 84-85], слід отримати згоду саме від кожного окремого учасника ТОВ, що входять до його складу. У разі ж відмови хоча б одного з учасників спадкоємець не може вважатися таким, що прийнятий до складу учасників ТОВ. В. Кравчук [8, с. 350] з цього приводу зауважує, що перехід прав на частку допускається лише за згодою інших учасників товариства, а не товариства, як такого. Тому згода повинна бути від усіх учасників, зокрема від кожного. Обмежуватися лише розглядом цього питання на загальних зборах учасників товариства було б неправильно, оскільки рішення зборів, як вищого органу товариства, і рішення учасника – це явища різні, особливо якщо враховувати, що для прийняття рішення на зборах необхідна проста більшість голосів [8].
У свою чергу ч. 2 ст. 55 Закону України «Про господарські товариства» передбачено, що при реорганізації юридичної особи, учасника товариства, або у зв’язку зі смертю громадянина, учасника товариства, правонаступники (спадкоємці) мають переважне право вступу до цього товариства. При відмові правонаступника (спадкоємця) від вступу до ТОВ або відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця) йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала реорганізованій або ліквідованій юридичній особі (спадкодавцю), вартість якої визначається на день реорганізації або ліквідації (смерті) учасника. Як бачимо, в Законі України «Про господарські товариства» йдеться про згоду товариства, а не його учасників, на вступ до товариства. Окрім цього така згода є обов’язковою умовою для переходу прав померлого учасника ТОВ до спадкоємця незалежно від того, передбачено це статутом чи ні.
Також постає питання, що робити, якщо частка померлого у статутному капіталі ТОВ дорівнює 50 відсоткам статутного капіталу товариства, та іншим учасникам належить 50 відсотків статутного капіталу товариства? Як вирішити питання про прийняття чи відмову у прийнятті до учасників товариства з обмеженою відповідальністю, якщо збори будуть неправомочними відповідно до ст. 60 Закону України «Про господарські товариства», а саме: загальні збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники (представники учасників), що володіють у сукупності більш як 60 відсотків голосів?
Враховуючи проект Закону України «Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю» [9], а саме ст. 18, доцільно запровадити наступне: якщо частка учасника в статутному капіталі товариства перевищує 50%, його спадкоємець (правонаступник) може вступити до товариства. Статут товариства має встановлювати, що згода товариства на перехід частки не вимагається у випадках передання частки (частини частки) учасником дружині, чоловіку або близьким родичам (батьки, діти, брати, сестри); у тому числі внаслідок спадкування; у випадках вступу до товариства спадкоємця.
Також у законодавстві не має жодної норми з приводу строків, протягом яких спадкоємці (правонаступники) повинні виявити своє бажання вступити до господарського товариства або відмовитись від вступу до нього.
На нашу думку, треба закріпити у законодавстві строк для волевиявлення спадкоємцем бажання вступити до товариства, а також строк для надання згоди учасниками товариства з обмеженою відповідальністю на вступ спадкоємців до товариства, у разі, якщо статутом передбачена необхідність такої згоди.
Порівняння Господарського кодексу України (далі – ГКУ), Цивільного кодексу України та Закону України «Про господарські товариства» дає підстави зробити висновок, що норми ЦКУ є найпрогресивнішими. Зокрема, ЦКУ у правовому регулюванні спадкування частки учасника товариства з обмеженою відповідальністю закріпив перехід прав учасника до спадкоємця автоматично (ч. 5 ст. 147 ЦКУ). У той же час цей нормативно-правовий акт теж до кінця не роз’яснив вказану проблему, залишивши за товариством право на визначення іншого способу розвитку відносин. Таким чином, постає необхідність внесення змін до чинного Закону України «Про господарські товариства», якими повинні бути усунуті колізії між цим Законом, ГКУ та ЦКУ щодо процедури спадкування частки учасника ТОВ. 
Підводячи підсумок вищевикладеному, зазначимо, що для вдосконалення регулювання відносин, які пов’язані із створенням, діяльністю та припиненням товариств з обмеженою відповідальністю, усунення значних вад, які існують у чинному законодавстві, найкращим варіантом буде прийняття окремого закону. Ухвалення комплексного закону про товариства з обмеженою відповідальністю та споріднені з ними товариства з додатковою відповідальністю стане логічним продовженням шляху розвитку українського законодавства, закладеного прийняттям Закону України «Про акціонерні товариства», надасть можливість врегулювати відповідні відносини із належним ступенем деталізації, забезпечити необхідну гнучкість регулювання, усунути існуючі в діючих актах дублювання та розбіжності, та дозволить значно покращити інвестиційний клімат та умови здійснення підприємницької діяльності.
 
Список використаних джерел:
1. Господарський кодекс України від 16 січня 2003 р. № 436 // Відомості Верховної Ради України. – 2003. – № 18-22. – Ст. 144.
2. Цивільний кодекс України від 16 січня 2003 р. // Відомості Верховної Ради України. - 2003. - № 40-44. – Ст. 356. 
3. Про господарські товариства: Закон України від 19 вересня 1991 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1991. – № 49. – Ст. 682. 
4. Про нотаріат: Закон України від 2 вересня 1993 р. // Відомості Верховної Ради України. – 1993. - № 39. – Ст. 383. 
5. Про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України: Наказ Міністерства Юстиції України про затвердження Інструкції № 296/5 від 22 лютого 2012 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
6. Про судову практику у справах про спадкування: Постанова Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30 травня 2008 р. [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua
7. Михеева Н. Переход к наследникам доли в уставном капитале ООО: спорные вопросы теории и практики [Текст] / Н. Михеева // Хозяйство и право. – 2008. – № 4. – С. 84-85. 
8. Кравчук В.М. Припинення корпоративних правовідносин в господарських товариствах [Текст]: дис. д-ра юрид. наук / В.М. Кравчук. – Л.: Б. в., 2009. – 434 с. 
9. Про товариство з обмеженою та додатковою відповідальністю: Проект Закону України [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://www.rada.gov.ua {jcomments on}
 
 

-
English French German Polish Romanian Russian Ukrainian
2020
October
MoTuWeThFrSaSu
   1234
567891011
12131415161718
19202122232425
262728293031 
Національний розвиток держави і права повинен ґрунтуватися, у першу чергу, на:
 
На Вашу думку чи забезпечують реалізацію принципу верховенства права законодавчі реформи 2019 року?
 

Наші видання

Збірник матеріалів конференції(17.05.2012 року)
Система Orphus
Повну відповідальність за зміст опублікованих тез доповідей несуть автори, рецензенти та структурні підрозділи вищих навчальних закладів та наукових установ, які рекомендували їх до друку.

Лічильники і логотипи

Актуальна Юриспруденція